Свиріль давньоруська

159

Теребовль
на медових на гуслах
давньоруську
мелодію тче,
у пісенних
нуртує у руслах,
перламутрове
слово рече, –
і до кречета слово,
й до бусла,
і до зайця,
що спить під кущем.
***
Як мед, камедь,
але ведмідь,
хоч звик до ролі свата,
чомусь її не свата…
***
…Кошик грибів – Мокоші
(красноголовців і
боровиків), –
ямі хай кожній
в бору наворожать
лаври
принцеси гучків.
***
Списами сколе
Сколе
ведмедя, вовка, дика,
а перекотиполе
чесатиме язика.
***
Про Гордятин двір
ходить поговір,
що жере сірому,
як вогонь – солому,
в оловирі звір.
***
Опало листя
на Берестя
із крони липи,
смолоскипи
люд ратний світить –
сліпне крук,
за носа татя тетерук
по колу водить,
ще й обводить
круг пальця
підозрілий звук.
***
Віками шишаки
шикуються до бою
(глузують з них шовки,
обласкані судьбою).
***
Дерев’яні
на сполох б’ють вежі:
пред верцадлом ріки
чепурить себе отрок
на очах
у ворожої стежі.
***
Тулами Тульчин
доти хизувався,
доки половчин
лисом не підкрався.
***
Кували кови
на Ковель,
ще й коромолу сукали,
наче аркан, –
самих себе ошукали
(зловтішався
хакан).
***
Чернігів і Цорна
(легенду, як горно,
роздули віки
та й гріють… боки).
***
Нежатина нива в тумані,
немов героїня в романі,
заморського витязя жде,
честь роду
ізроду блюде…
***
На вороному басує,
за виграшку князя роззує
баса, сиріч красива,
наче богиня Жива.
***
Славен Дубен,
яко князь,
що офірує
пінязь.
***
Гусятин
панни Бони
не жебрає гроша:
щось має від ікони
володарки душа.
***
Скоморохи йдуть –
музику прядуть,
як боги, на прядках,
при нехитрих статках
золото кують…
***
Овид – дивовид,
муж нарочитий,
в ділах премногих
не ликом шитий;
барвами грає –
тьму сокрушає,
з Хорсом трисвітлим
світ напуває
Овид-дивовид,
дух розповитий.
***
Колесо Хорсове
котиться, –
бурого лиса
статечна хода,
чорноголового
прудкість хорта
зроду
йому не до пари.
…Котять обруч
медовари.
***
Тут Либеді голос
богує,
(пред ним
вертоград
у боргу є),
із кун
кпить шовкун.
***
На меч-кладенець
поміняв леденець
болярин –
здригнувся хозарин,
розбився немов
куманець.
***
Викликають Змія
на залізний тік
(зла той гад содіяв,
звікував мов вік).
***
Нависла над Руссю, як плаха,
та князь поєдинок сточив,
магічний булат Мономаха
хижачку од зла одлучив, –
розкаялася росомаха.
***
На березовий сік
запросив березіль,
мов на хліб і на сіль
запросив чоловік.
***
Іду із ладанкою Лади
шукати папороті квіт,
а весі та камінні гради
у мій ступають дружно слід.
***
…Не по куні та й не по ногаті
сі рабині – кров із молоком,
молиться чернець на них тайком,
ведучи про око з плоттю раті.
***
…То не гуси,
а половці й руси
наяву
вишивають обруси
і гостей
зазивають на пир –
кам’яний
оживає кумир.
***
Як неземне вино, базар
хмелить гостей у Цареграді.
Слов’янський знітився узвар,
себе представивши громаді.
Але прийшов на поміч квас,
ячмінне виручило пиво, –
і на базарі руський глас
запіяв, як до сонця півень.
***
Із глеком води
спішить півень,
винайнявши карету,
бо в поті чола
косень-кивень
обкошує спрагло
планету.
***
Ведмідь
на липовій нозі
по райській
скаче так дузі,
що з груші
падають грушки
у заговорені
мішки.
***
Рій бджолиний
стоїть на чатах
скарбу
лицарів тих завзятих,
чия слава
не вмре,
не поляже,
хоч лусни,
наш враже.
***
Царювання ожини…
Князювання шипшини…
Голить бороди осінь
градам первопрестольним,
душу жертвує просинь
полонинам і штольням.
***
Мов думу думає Дунай,
тече ріка так тихо-тихо,
купає крила лебедиха –
Мамай стрибає у Дунай.
***
…Був-не був
той Мамай,
та живе його рай –
віща кобза
і плаче,
й сміється…
…а хто трунку її
не нап’ється –
не потрапить у рай.
***
Касоги та яси
на службі були,
стоптали обчаси
в ім’я похвали.
***
Такий сей мотив,
як пахуче вино.
Столи не по мідь
виряджають гульвісу.
У тирсу коміть
шанувальник кумису, –
Дажбоже явив
золотар імено.
***
Хорсові сани
по хмарах
кудлатих
їдуть, неначе
по горах
(в порохівниці
є порох).
Сім
граціозних сохатих
чолом б’ють Симарглові
на косогорах.
***
Наче хижий птах,
на Муравський шлях
кинув тінь ногаєць –
послизнувся заєць.
***
…Кажуть, що ляхи
ішли на три шляхи,
татари ішли на чотири
(не дармували батири).
***
У Полонному полон
сіроманці ділять:
сну дівочого вісон,
воликів з Опілля.
***
На Савур-могилі –
дерево похиле,
до якого чалий
прив’язав свій жаль.
***
Книш,
що спік Калниш,
скік цариці в рот
(кошовому ніж
лоскотав ребро).
***
Голуба черкеска
і жупан червоний
скрутять в ріг кістляву –
ахнуть царські дзвони.
***
Наяву – не в пісні
мальва козакує,
з кучерявим хмелем
у сідлі басує…
с. Зимна Вода Пустомитівського району на Львівщині
 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!