“Українська літературна газета”, ч. 2 (370), лютий 2025
1.
Лютий на денці кварти. Солоним шрифтом умови гри.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Знаєш, я не забула
дитинні жарти і кольори.
Вперше удвох блукали,
та повернулись туди, де вдих.
Гірше боліло віршам,
а ми між крапель – сухі з води.
Разом втекли із неба,
замки зірвавши й завіси крил.
Пізнє, за долю взявши,
по каламуті з останніх сил.
Пасли каміння в травах
і їли сонце, як пастухи.
Доки не впали ябка
з хреста пізнання у лантухи.
Взувши імення босі,
одежі склали на смоляне.
Вістря з ребра живого
писало чисте і кров’яне.
Крила в іржавім небі
земне вживляли під плач сурми.
Віриш, у крайнім вірші
була я справжня з початку гри?
2.
…переступи умовності,
осінь допий і йди
я із тієї повісті,
де ні ковтка води,
де ані крихти гордості
в атласі двох долонь
лінії серця й совісті –
зашморгом для безсонь
протягами чи комами?
Бог нас перехитрив
голими стрілись, голими,
від сотворення гри
крапля остання – й вилину
голосом коляди
весла в полоні звивини
коло розгороди…
3.
Над нами повнилась зоря.
Мигтіла блиском неба хустка.
А далі – темінь, ночі пустка
чи то зачинені моря.
Хвилясто-брилисті сніги
встелили голе роздоріжжя,
і кінь зими нестримно віжжя
тягнув, щоб бігти на луги.
Лементувалися вітри.
Стогнала кузня опівніччя.
Тремтіли струнами узбіччя,
вдубілі зимної пори.
Десь межи ґудзиків думки…
А слідом впевнені долоні…
І гріли ласиці віконні
зеленим пір’ячком пташки.
4.
Скажу:
– Ще не надихалась тобою,
ще пишеться міжряддями балада,
і вранішнє хвилюється жагою,
та й стиглість – не осіннє,
а принада.
Ще світло, що пізнало
денну сутінь,
злиденну кригу і вітри незлітні,
так вірує у знов
прийдешній лютий
і невсипущий під осердям квітень.
І наше все, як домоткане чтиво,
нанизує слова на понеділки.
Піти, не дочитавши, неможливо,
ні пташку не сполохавши,
ні гілку.
Скажу:
– Ще не надихались криниці.
І що дощі всихають надто хутко.
Я знов сійну круж хати чорнобривців,
а ти навмисне скажеш:
– Незабудки…
Ти просто знай: я дихаю тобою…
5.
Не спи, не спи… Вколихують вітри
колиску світу шепотінням хитрим.
І моляться, аби не знала ти,
котрий із них вдягне несправжню митру.
Вставай хутчіш.
За лементом доріг
і голосінням пустоцвітнокволих
зумій впізнати тих,
хто мовчки міг
пліч-о-пліч йти з тобою
мінним полем.
Узрій-но, душе, хто і не любив,
лишень ховав плече під теплі поли,
і тих, хто словом-ділом
не кривив,
і, розділивши біль,
пішли в «ніколи».
Допоки не вросла крильми
у ніч,
допоки ще хвилюєшся житами,
вуста й зіниці втримай од злоріч,
не вклякни, душе,
перед ворогами,
ні перед чортом,
ні перед вождями,
гони зневіру – стежки не скаліч.
6.
Седмиці закатованих світлин
і німування в пазухах віконних…
Мені болять ці камені бетонні
і крики цих розстріляних цеглин.
Трикраписта позавтрашня війна…
У розшуку – шпаківні і перони.
Так голосно задумані ікони
в седмицях, де спіткнулася весна.
Зашпортані слова до гіркоти
в очницях, перев’язаних журбою.
І так болять ці крила
в іншокроях,
і трави у барвінку висоти…
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.