Заполотніло
зусібіч – зусюдень:
ні квітки ні зайчика в
принесенні до
Дванадцяти страв:
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
За вікном –
чуєш? – шельпотіння
поміж двох голубів:
(Твоє рішення незаперечне!)
В кошику
помешкання:
Гніздечко на Сон – Писання на віки:
Душа душу побива:
(Твоє рішення
незаперечне!)
Сніг по снігу за
снігом:
З Тобою до Тебе
Несу з яблучком Сон –
Зернинку до зернинки
Вустонька до вустоньок
Молочко до молочка
З Раночку до вечіроньки
Дванадцять страв
триматиму –
Хай здоровиться Рибонько
Хай сниться Рибонько
Білим гаптом –
С В І Т К У М І Й
Заполоч полем
навсібіч навсюшир:
Не рибинками зміряти мир:
Та сон Твій – у кошику
На покуті:
Дванадцять страв
Кутя:
А тій куті – вихід і вхід:
Захід і Схід
(Твоє рішення незаперечне)
Щоніч Щоднесь
– тут і десь –
приведе
Зернину до зернини
Молоко до молока
Вуста до вуст
Ранок до вечора
Пірце до пірця
Рибонько
ЯРЕМ’Я
*
Ворон сотає
враз канву
павутиння
лівим крилом –
аз!
День у дзбанок –
дзень!:
диха лисо лас
*
Стовпами весни
стрибає
промінчиком
квітковий кушпіл
минуле тиші
згадують садки
*
слідом перетне
часи ріки –
метання –
валка скрипкова
не зворушать
камені
пісні ластівок
*
орігамі ще
повільними
рогами
пробує шляхи:
земні – небесні
–
без порожнечі
*
коники з тіста –
сквапливі тіні
золи
знову за своє:
Геркуланум спить
–
тіло тріпоче
*
Схили костьола
відшукає молитва
в старих покосах
без крові душа
осягне пагорб
*
сани закопав
глибоко в тому
лісі
здовбаний дятел:
не поїхати з
білої мовчі
*
на руках сяйво
космогонії всує
запало в поріг
підходить громом
заполоч краплин
*
Анібусом за
вікном повіки
боро
складає вітер
меткий косарю –
оглянь скін
стежин
*
чаша сповнена
пагонів молодих
днів –
пестощ поступу
вервечки дихань
згори донизу
*
добігає гір
бажаний здавна
висон:
сусіда – Гоген…
тільки кайдани
над головою
*
вже пісок: Петра
стрічки в
кольорі туги:
горня з коропом
–
несеш у ріку
тіло мороку
*
виклик сорому
на зорі
мухомором
до хати зійшов
равлик видивом
тишу огорнув
*
вишивка Шиви
осягне плетивом:
і знову паде
ворожі стулки
вковтають ярмо
*
жменька за рисом
–
маленька така
пташка:
тарілочка зим
скалки политі
з молодиком пут
*
жив чи не жив
цвіркун в
помешканні
Тіні – зібганих
Хмар на чолитві
боввана в собі
*
доринають у
жовті глечики
води
човни без люду
перегони трут
легко перетнуть
*
рік на рік тлуму
–
диму кільце –
от-от – ви-
пливе проти віт
галявини біль
піде за вітром
*
зверхнику крони
–
яструбе
довголеткий:
ось тобі порох
Дванадцяти страв
у пагорбі слави
*
випаде пташка
жменя Дажбога
буде
золіти вгорі
никає вітер
в золоті річищ
*
землю змиває
прилітання з
вирію
до гребель-вікон
низькі острови
на шиї кори
*
отара голів
одирає коріння
як подиху тлум
небо враз упаде
тінню безмови
*
на березі світ
грався м’ячем
намарно:
оком витекла
гра проти ночі
небес і тюрми
*
вхопив хвіст води
–
бідним краєм
марево
тупо з косою
поганських капищ
верші рве вітер
*
палиця люба –
прочанина вірчий
трим
озирає обр…
дорога пісню
веде наопак
*
за деревами –
кінь-срібнокопит
біжить
так недалеко
порожньо Возу
в зорних країнах
*
рептух ожини
до заходу сонця
ніс
важко і тремно
дикі поля – лик
кам’яних богів
*
луну покотив
лось через гору
Мудри –
осліп лелекам:
ти передай ніж
блискам сталевим
*
спалах ночами
тепло оминає
вдень:
з виру рослини
тягнуть соки зла
–
атож! – не собі…
*
кипарис душу
Твою береже мені
лебідко пустель
срібна оаза –
намітка стражди
*
«Декамерон» ось
загибель віще
ловцям
неоліту вмить:
полями троянд
вгиблі тіла
*
матроно скитів –
покарай і
заступи…
живих мерців
анциболт веде
по отчій душі
*
вогню данина
давно в кошик
лозовий
схована небом
литвом огину
поринає дзвін
*
ночви по воді
з липовою Рибою
ісходом пливуть
аж білу вишню
зрубає кіник?
*
поміж горбами
чаїлася рискою
доля друїда
пробіжить тілом
зазиму хвиля
*
зелений паркан
через прозорий
посміх –
верета старі
обери очима
вихід із себе
*
поза межами
хлюпання дитини
є
ознаком духу
*
трипалий сніже
скоро дошку
ізітре
рука золота
*
сліди кривців на
твоєму – земле –
чолі
ще без ліхтаря
*
…та кущі бузку
огорне гаряча
ніч
супріж волі
глиць
*
а на березі
каравели папірус
вплете каламар
*
коропе срібний,
пахолку
сковороди, –
осягни простір
*
поволі скрипка
витягує очік
з-під
футляра подій
*
трава плутана
в шибках
королівства
в косі потиха
*
картина пусти
насуває обрій на
очі пагорбу
ПІВЧИЙ АТЛАС
Черевички срібні
через річку –
речі зачіпають звіт чуми:
за останнім держом вийми
свічку – колихке продовження
суми: сумно – браття –
зазимно самому: вже й
самум забуто на чолі: як
відкинеш палицю і кому –
і рукопис в бідному столі.
Сіль – передраж
– ембріони
віщі – витикані: виткані дари:
хто біжить до моря – оком
свище на кордоні тлустої
мари: каліграфи – як – маркі
почвари: чари осипають сухо-
злот: терези повиті в руслі
пари: не тремтить – а торохтить
сколот: Лота шлях мине
продажні села – і містечка –
й чорні хутори: стрілолуки
на межі естрела: хутко
стань під скелю
і замри
Мерехткі
свірчата цвіркунисті –
несть числа подобам стріч – хули:
користайтесь перелоги чисті:
сичуанські викиди чоли.
чоломбають тулумбаси гуком –
гаєм простягається стріла:
б’є тирашпіль прикарпатським
буком: сатурналій кошик
без крила: крилас поринає
на безверхи: вирок черешневих
чубуків: атлас півчий – де –
гніздують стерхи – вичуби
прогаяних років
Чічки стріпи
прокладають зрухи –
ухили шпитальних якорів:
Тінь навшпиньки: душі – та не
духи на галявах сторожких
корів: сіть зірчаста – частогар
безводдя витягає коловиру піт:
на твердому і хисткому броді
не побачиш писанки копит
Скільки ніг не
перейшло позабік –
в двері бузька – що в степу як дим:
стій і заздруй – і корися звабі:
виживеш з отарою – й один.
І її не відкидай до ріні
до казкових-колискових лій:
все пливе лишаючи в корінні
степу і вершин зухвалий млій
Ольвії – столиць
козацьких зверші
оминуть зотлілі постоли:
ті – останні – будуть завтра
перші на майдані сколоту
й
скали… скалки болю
за держалні схиби оминають
генетичний піст: океанські
прірви – навіть Риби –
вам не скажуть про
небесний хвіст
Вір-не вір
воринню причілково:
гей – підково – вряжена іржа:
черупка трава стоїть за Кловом –
скрижалями – перебрід Вужа:
перехід кленовий та клоновий
визнає – що – менша зим і
літ: клекотять невиїзні
окови: вилізно збирайте
Зореліт
Клекіт клакіт
колоткі колоди
насупроти течій повстають:
то – китайки: нитяні володи:
повсть космічна – веретена в’ють
і в’юнів –і вилучені справи –
повиткі не перевесла: дні.
не ладнай чужинче переправи
для непотопельної рідні
ТРАПЕЦІЯ МАНТРИ
Перкаль
приколена до Мітри –
не Мітридату колір злат:
дихкого дня дійми з макітри:
кострище спалює прелат:
приладь цю ніч до вітромаю –
песиголовна вірча пліть:
навчену довбанку тримаю
що до землі спускає
кліть: калектник
збагрений за гребінь –
душа прихована
у щебінь – та
над водою вербна
пліть
Щурат шургає з
половчина: чи
набігає тирса хвиль: Хвалинь –
Волинь інфекцій чина – і чини
мерзосанний киль: кила
в кіло утрапить змиго:
мигтить пощерблена
тоскань: впади у твань
ширванська дзиґо
неполохливих обирань.
розкута річ угорне весла –
полотен сполотніла
мжа: сніг стягне
морхлі перевесла –
де сивовипрана межа
Перетікає підлий
павин: павоне
просторік марлин: над Океанією
справа із дна підхоплених
перлин: перини дим стоїть
з болота – скелета півчого
сколота – пересторог
хирлявий млин: «малим»
не йтиме солод з пращі –
прошитий ниці пелетон:
давно вже – ми з тобою –
кращі: палає попелястий
трон: дзвінкої тронки
місце страти: «сам»
Стратилат вгадає гнів:
під камінь зібрані
«карати» покаже само-
спал вогнів
На обрій ще ні
йти ні стати із
топірцем немировим: ще від
народження до страти живе
в колисці херувим: легкого
світла перекоти встають
за грамотами снів: і –
терра-вірш – і терракоти
в сильце не падають
мені: здригається роз-
кутий обрій: він не
«обряще» шлях мілин:
часи невизначено
добрі – як ніж – пе-
рейдуть вічний
Млин
c. Данилівка
Біловодського р-ну
на Луганщині