Суд чекає крицю, що клює з руки

157

 

 ***

Таті

мечами потяті

(слава

освяченій мсті!).

Солодко спиться

потяті

у родовому

гнізді.

 

 ***

До Фастова

двомастами

круторогих

правлю

і волячими

боками

орду ґедзів

бавлю.

 

 ***

Кульбабин пух

на шкіряному чересі –

як Ладин дух

на золотому березі,

глузує зі щербатого

гроша

дочкою

запорозького

коша.

 

 ***

Мотиви

лука і стріли

цвітуть

у генах ковили

і переходять

з роду в рід,

як зроду

переходять

брід.

 

 ***

На вовчих шкурах,

на ведмежих

до ранку

празникує

рать,

а вже за нею

ворон стежить

(крило –

як чорна

рукоять).

 

 ***

З лука

в хана

Осолука

вистрілила

Русь,

щоб упав,

зламавши

сука,

не в Оріль,

то в Рось.

 

 ***

Орлом

оперена стріла

лягла у ціль,

немов кисіль

прислуга

в кухлі розлила.

 

 ***

Чи піду я

зелен-лугом,

чи над морем

синім стану –

з вірним

другом-харалугом

зірку з неба,

й ту дістану.

 

 ***

У передградді –

люди ратні

(і гострослови,

й хитреці).

Серця із воску

на булатні

перекували

кузнеці.

 

* * *

Князі

із’їдуться

на снем,

щоб вирішити

сотні справ.

Обтрусять

дерево рясне

і припадуть

до вин і страв.

 

* * *

Хизові чоботи –

руські посли –

море глибокеє

перебрели,

бо василевс,

наче тур,

розметав

онуків

Олегового

щита.

 

* * *

Сольба до ромеїв –

солона судьба

слов’янського

роду-племені,

що у сльозах

материнських

купа

Борисфенових

лебедів.

 

 ***

Майстер

кулачного бою

замилувався габою

так,

наче око поклав

на повелительку

пав.

 ***

У ромеїв

і в татар

шану має

золотар,

до якого

вабить стежка,

як у вусі

та сережка.

 

 

***

Не з липи

дерти лико

підмовила кума –

ловити

коней диких

руками обома.

 

 ***

Черлене вино

у зеленому погарі

належить тому,

хто на білому огирі

чигор

стрілою прошив,

сов-чарівниць

розгрішив.

 

 

 ***

У пастушка-сиротини

(слово не збреше моє)

на очеретяну дудку

риба клює та клює…

 

 ***

Дунаєві кречет рече,

що крила скупав у меду,

сідає тому на плече,

дарує тамгу золоту.

 

 ***

Деруть роти – беруть на глум

смушеву шапку шаровари,

що лізти звикли напролом,

як сіроманці до кошари.

 

 

***

У кошового булава

ще пороху не нюхала.

Себе вигукують слова,

щоб їх уважно слухала.

 

 ***

Жне Виговський жито,

а Мартин Пушкар

цокає копитом

по гетьманський скарб…

 

 ***

Білоярої пшениці

напитаю для коня,

що на службі у лисиці

був прив’язаний до пня.

 

 ***

Ніс бахмат батира

на кривавий бал,

монастир над Стиром

дзенькнув як бокал.

 

 ***

За живу водицю

полягли віки.

Суд чекає крицю,

що клює з руки.

 

 ***

Із волячих шкур

над рікою міст…

…за очкур

пічкур

править з маж і хур

як за десять міст.

 

с. Зимна Вода
Пустомитівського району на Львівщині

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!