“Українська літературна газета”, ч. 9 (377), вересень 2025
Закінчення. Початок див.: https://litgazeta.com.ua/poetry/stepan-rudnaskyj-ia-viry-vorohu-ne-jmu/
БАЛТА
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Захтів москаль нашу Балту
По-московськи звати:
Давай бити в барабани,
Всюди викликати,
Що вже Балта – та й не Балта:
Якось гинше зветься.
Народ чує та дивує,
Як з дурня смієт[ь]ся.
«Коли Балта вже не Балта, –
Кажуть наші люди, –
То з дурними москалями
В нас пут[т]я не буде!»
Незабаром торговиця
В Балті наступала.
Москва всюди по дорогах
Чортом поставала;
Що христянин який їде –
То москва й спиняє:
«Как завётся этот ґород?» –
З різкою питає.
Тілько скаже, що се Балта, –
Пропаща година…
Як худобу, москва вража
Січе христянина.
Ішов якийсь дід старенький.
Москва запиняє:
«Как завётса этот ґород?» –
Старого питає.
А старий підняв свитину,
На землі поклався:
«Та бий, – каже, – бісів сину,
Тілько не питайся!»
15 апреля [1858].
НА КАЛИТКУ
Прийшов мужик до кацапа,
Сукно оглядає…
Перекинув штук зо двадцять –
Все не добирає…
Аж наглянув десь кармазин:
«Дай-но,– каже,– того!..»
Розвертає, оглядає:
«Се, либонь, нічого!..»
Вимірає середину,
Вимірав чубатий,
«От-тут,– каже,– мені виріж
На калитку, брате!»
18 апреля [1858].
ВІЙНА
Молотив раз у попа
Парубок Микита
Та якось там і украв
Цілу мірку жита.
Украв собі та й сховав…
Прийшло сповідатись –
Лихе його підвело
Попові признатись.
Лаяв, лаяв його піп,
Торгав за чуприну,
Наостаток і сказав:
«Отак, бісів сину:
Поки жита не буде,
Була б тобі трясця! –
Поти тобі не буде
Сповіді й причастя!»
Ніщо діяти!.. Вночі
Згорбився Микита.
Потихенько попід тин
Несе мірку жита.
Приніс якось до сіней –
Хату відчиняє,
Стає, бідний, у кутку,
Пари не пускає.
А попові на той час
Не Микита сниться:
Його сонна обняла
Тлуста молодиця.
Пробудився сонний піп,
Мацнув молодицю,
Підійма на животі
Білую спідницю.
Та й говорить: «Уставай,
Нічого дрімати,
Іде турок на війну –
Москву воювати».
– Та ваш турок не біда! –
Каже чорноброва, –
Коли хоче до москви –
То москва готова.
Що там було – звісна річ!
Кінчилося діло,
Аж Микита із кутка:
«Кахи!» – собі сміло.
Піп схватився: «Хто то там?»
– Я, – каже Микита, –
Отcе, – каже, – вам приніс
Вашу мірку жита.
«А давно ж ти, – каже піп, –
До хати забрався?»
– А давно! ще на війну
Й турок не збирався!
«Неси ж, – каже, – то назад
Та спожий, на щастя,
А я тебе взавтра й так
Пущу до причастя…»
8 июня [1859].
ЧТО СМОТРИШЬ?
Стоїть собі кацапчук,
Тілько поглядає,
А кацапка мимо йде
Та його питає:
«Што ты смотришь, – каже, – так?
Словно єть желаешь?»
«А нешто ты, – каже той, –
Разок пазваляешь?»
«Да уж энти, – каже та, –
Я разочки знаю!..
Да кали уж просишь так –
Что уж? – пазваляю!»
19 июня [1859].
ДОБРИЙ ЧОЛОВІК
Здибалося два кацапи:
«Здаров брат!» – Здарово!
«А где батька?» – Павесили!
«Неушто?» – Ей богу!
«За што ж ево павесили?
Нешто он папался?»
– В хахлацкую багамольню
Как-то раз забрался
И там тольки узял ризу,
Шапку с Микалая
И ту чашку, что пастом поп
Хахлов напавает.
«Ах, сукины-ж ани дети!
Бога не имели!
Вить, добрава челавека –
И то – не жалели!…»
РУБЛЬ МЄДЬЮ
Серед ліса два кацапи
Діда запинили;
Не гадали й не питали, –
Взяли та й убили.
Огляділи: лиш копійка!
Один спам’ятався.
– Эх, дасада! за капейку
Вбили! – обізвався.
– «Эх, мой братец! – другий каже:
Что тут за дасада?
Вить падумай: на рубль медью
Тольки сто душ нада!»
20 июня [1859].
ТО-ТО ЛЮБО!
Завів кацап христянина,
Зарізати хоче.
Зв’язав йому назад руки,
Ніж широкий точить.
А кацапчук-семиліток
Мало не брикає;
Кругом скаче коло тата
Та все примовляє:
«Да полно уж тачить, батька!..
Будет с нево, будет!..
Режь же, батька! то-то любо,
Как трепатьса будет!»
20 июня [1859].
КАВИРЯЛОВ
Катерина у вікно
На низ поглядає…
А там її через зад
Якийсь і катає.
– Хто? – питається вона.
– Салдат Кавирялов!
– Кавиряй, брат, кавиряй!
Будешь генералом!
21 июня [1859].
НЕШТО ЛГУ?
Сидить москаль на стільці,
Аж куриться – бреше;
А ляхва кругом стоїть,
Тілько вогню креше.
«Вот, – прибріхує москаль, –
Раз была патеха!…
В адне сутки пятсот вёрст
Я верхом праехал!»
– Ale to nie może byc! –
Якийсь обізвався.
«Как не может! нешто лгу?!» –
Москаль запитався: –
Да знаете-ль, что в Маскве
Адин мне не верил:
Так за это я ему
Рожу перемерил!…»
Тогді ляшок позадгузь:
– A powiedż mnie, panie!
Czy tym koniem jechał pan
Że stoje na stajnie?
«Этим самым, что теперь».
– Niech że pan przebacze!
Bo ten koń nie to pięćset
A tysiąс przeskacze!
24 июня [1859].
МОСКОВСЬКА СПРАВА
Звісно, прізвиська в ляхів
На «ський» та на «овський»;
Але москаль, що діпне,
Верне по-московській.
Ото колись москалі
Перепись складають;
Питаються двох ляшків:
«Как вас называют?»
Ото й каже їден з них:
– Ja Paulin Gruszecky.
– A ja, – другий підхопив,
Maryjanek Klecky!
«Пиши ж ево, – каже той, –
Адин – Павел Грушкин,
А другой… другой… другой…
Ну! – Мирон Галушкин!…»
Ті біднії і кричать:
– Dla Boga! Co chce ie?
Familię naco nam
I imię psujecie?
А той тілько: «Да малчать!
Что тут за расправа!»
Оттака-то, коли хоч,
Московськая справа!
24 июня [1859].
До друку підготував Сергій Гальченко
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.