Станіслав Стабро (Польща). Партія з Майклом Джексоном

 

                      Чого хоче народ

Мої вірші

це вірші ворога народу

бракує мені проміння досконалої нелюдської

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

надії вони важкі для

зрушення і перехилені мовби хвиля

розпачу немудрі та неміцні

задумливі й смертні

поважні й не марширують не репетують

мовчать дедалі дужче одначе

промовляють дедалі більше

мої вірші

це вірші ворога народу

але хто ж точно знає

чого хоче

народ?

 

 

На терасі кав’ярні

Ромкові Висоґльонду

На терасі кав’ярні старі паяци впиваються абсентом

ранку. Ангел у подобі офіціантки відлітає

з тацею. Їде швидка із сиреною. Гарчить військовий

оркестр. Довгоногі спокусниці – справжні три кроки

до пекла. Поет підглядає за ними, а фурії виставляють

рахунок.

 

La chanson pour Madelaine

І вже не чути присмаків горілки

І склянку з молоком на стіл мостити

 

І спати важко й винести безсоння

Не взріти Бога що мене покинув.

 

Або Мадонни що простягне пиво

Живецьке в кухлі просто на світанку

 

І не перевести вночі годинник

Чи думати про нотр-дамську вежу

 

Париж заснув уже і всі померли

А з ними мрія про ґранд-жаттський острів

 

І не зважати (провід телефонний

Відрізано) й не зиркати в пітьму

 

З якої зрине ще одна зоря

І чути голоси шпаків та вмерлих

 

І не кричати, і до них не мчати

Або прокинутись долоню розтуливши

 

Й не відчувати що тоді рука

Ще кров із серця витиснути хоче

 

І вже не чути присмаків горілки

І знову підкоритися любові.

 

 

Немова

 Не відповідає мені

Бог

Сократ

Сенека

 

ані зоряне небо наді мною

ані моральний закон у мені.

 

Я сідаю перед тобою

в лікарні

я соромлюся своїх віршів

і ставлю тобі

це питання

 

старе як

 

смерть.

 

Абетка

Я навчаюся наново

 

в Алі є кіт

в Алі є смерть

 

це дім

а то дерево

 

для колиски

і задля смерті.

 

Ти навчаєш мене заново

 

в Алі є Ас[1]

в Алі є смерть

 

це стіл

а то вірш

який тобі не гарантує

 

безсмертя

 

але ж осьде він.

 

 

Це йде молодість

Це йде молодість

у високих шапках наплічників

у хихотінні хуткого кохання

у коїтусі у кутку

вагона.

 

Це йде молодість

не знаючи

що співає лише стару пісеньку

на новий лад.

 

Майкл Джексон із партією

партія з Майклом Джексоном

Madonna est finita.

 

У берцях у скінах

і в MTV

іде молодість яка вірить

що неминучого

вдасться уникнути.

 

Діти Леонарда Коена

Заспівуй нам запрошуй нас

туди де вулиця – струна

де гіркота ще чиста

не знає гіркоти

у дня вустах поцілункових

на світлій луці між

мороку зі сліпою

смертю поза плечима

заспівуй нам запрошуй нас

туди де вулиця тиха

де іще чиста пам’ять

не знає катастроф

у дня вустах мовчазникових

заспівуй нам запрошуй нас

в поораний весняний

парк де з нас ніхто ще

не знає нагород

як чисті струни в домі катастроф.

 

З польської переклав В’ячеслав Левицький

 

Станіслав Стабро / Stanisław Stabro (Станіслав Бриндза-Стабро; народився 1948 року у Свидницях) – польський письменник, літературознавець. Закінчив Яґеллонський університет (Краків), посаду професора в якому обіймав донедавна. Один з основоположників «нової хвилі» у польскій поезії. Разом з Адамом Загаєвським, Юліаном Корнгаузером, Єжи Кронгольдом та іншими її прибічниками впродовж 1968–75 років брав участь у діяльності літературної групи «Зараз» («Teraz»). У 1976 році зазнав інтернування через антикомуністичні погляди. Друкувався в самвидаві. Його твори перекладалися німецькою, російською, угорською, французькою мовами. Кавалер золотого хреста Заслуги й лауреат низки польських літературних відзнак.

 

В’ячеслав Левицький (народився 1988 року в Києві) – український поет, перекладач, літературознавець. Лауреат українських літературних конкурсів «Гранослов», «Кримський інжир / Qirim inciri», «Смолоскип», перекладацької премії «Metaphora», поетичного фестивалю «Молоде вино»; переможець конкурсу «Экслібрыс» імені Володимира Короткевича (відзнака опозиційної Спілки білоруських письменників), призер ХІІІ Фестивалю одного вірша «Зима надій. Зима свободи» (Білорусь, 2021) тощо. Кандидат філологічних наук. Автор двох поетичних збірок («Місто барв», 2006; «Ранкові кінокадри», 2007) та кількох монографій. Живе та працює в Києві.

 

[1] Посилання на дівчинку Алю та її пса Аса, персонажів відомої польської читанки Мар’яна Фальського (примітка перекладача).