Спалювання листя

233

 
 
Наталя ПАСІЧНИК
 
а все розпочнеться неждано –
пожовкнуть дерева столиці
й на площах гнідих від туману
відкриють сезон інквізицій
 
візьму і розіб’ю скарбничку
сказати не зважусь нікому –
хай синя міська електричка
мене не чекає додому
 
мені зазиратимуть в душу
мене називатимуть якось
а я і нічого не мушу
а я всім даватиму ляпас
 
не буду журитись нічим я
а ще закохаю у себе
якогось хлопчину з очима
відтінку осіннього неба
 
і кинувши в сутінь сріблисту
останню монету мов мито
із димом піду ну а листя
а листя залишиться жити
 
***
зупинка «сирець» чи де там
картата вервечка пальт
і звук із яким монета
вдаряється об асфальт
 
ходитиму довго колом
лічитиму кожен крок
аж поки собачий холод
пройме мене до кісток
 
немає кого чекати
зникає з-під ніг маршрут
смеркається – сніг лапатий
ще трохи і буде тут
 
***
світло у чашці гасне
стигне вода прозора
не добереться вчасно
той хто мав бути вчора
 
мабуть уже й не їде –
мовчки сховаю посуд
закам’яніє слідом
в чайнику білий осад
 
завтра мені о шостій
ночі лишилось мало
ні – таки будуть гості –
ложечка щойно впала
 
***
нема мені жодного діла
чи стихне тепер завірюха
лиш пара клубочиться біла
над теплим горнятком без вуха
 
покотиться блюдцем ренета
покаже що діється в світі –
понурі бетонові гетто
барвисті химерні графіті
 
а я і не хочу нічого –
холоне розстелене ліжко
і чорні сліди за порогом
мов букви що випали з книжки
 
***
за те що він такий хороший
і що не вивчить цей урок
візьму – на всі що маю гроші –
йому вина і цигарок
 
і з ним піду а вищі сили
хай постараються тепер
щоб двері все ж не зачинили
і не прокинувся вахтер
 
і пахнуть димом наші пальта
і тане царство снігове
лиш чорний острівець асфальту
з-під ніг кудись пливе пливе
 
***
лист чи записка – охайним курсивом
цифри лягли на прозорий папір
цілодобово віконечко сиве
сяє хурделиці наперекір
 
звідки ці чашки заляпані чаєм?
тане у жмені липкий рафінад
що нас хоч трохи з тобою єднає –
у номерах – дві дев’ятки підряд
 
є ще дурниці яких не накою
ось уже й всесвіт дає мені знак
щоб обірвати легкою рукою
довгий дзвінок що не стихне ніяк
 
***
злива з учора не вщухла та це і на краще
ми у машині на розі пустого узвозу
довго не ловиться згублена в радіохащах
хвиля fm із єдино правдивим прогнозом
 
протяг загасить цигарку як тільки запалиш –
ось нам і знак що тепліше напевно не буде
нишкнуть у дзеркалі вилиті з гіпсу й металу
білі колони уже нежилої споруди
 
асталавіста – попереду ранок імлистий
не оживити  завмерле «а може додому?»
лиш двірники обважнілі від мокрого листя
безперестанку метаються по лобовому
 
***
треба мені сьогодні буде зібратись духом
і обійти з поклоном наші святі місця –
он вона зимна хата двір у якім розруха
і зі старого даху крапає без кінця
 
знаю – сезон закрито і не знайти на цвяшку
ключик що відмикає двері оті й оці
лиш годівницю вітер перевертає важко –
ту що ми змайстрували разом для горобців
 
а в попільничці мідній сохне соснова голка
а від порога стежка прямо веде в садок
де на тоненькій шворці біла твоя футболка
з літа висить між вишень яблунь чи то грушок
 
вийду в жовтневе поле – хтозна уже для чого –
і мов міраж пустельний вирине вдалині
синій сільський автобус що загубив дорогу
і дотепер петляє по золотій стерні
 
***
пуста опівнічна церква слизька наче лід підлога
і паморозь що покрила обличчя німих святих –
тут завжди бувало людно а зараз нема нікого
і свічі горять – не гаснуть а з ними не гаснеш ти
 
це буде таке вінчання – без свідків і без обручок –
ти скажеш мені три слова і я прошепочу три
поранить христове серце тернова суха колючка
і тепла краплина крові між нас упаде згори
 
а схрещені досі руки здається вже сині-сині
година чи дві і дзвони розбудять довкола всіх
і тільки водій знадвору кунятиме у машині –
йому ще везти нас нині крізь перший ранковий сніг
 
ПРОЩАННЯ З ARS POETICA
 
не заведеться більше либонь
ця катеринка
тож хай сьогодні знищить вогонь
все до сторінки
 
онде чорнилом чи олівцем
аркуш початий –
що не вигадуй – нікому це
більше читати
 
сили достатньо вийти із гри
– всьому фініта –
букви абетки – їх – тридцять три
ну і мені так
 
вже і не шкода і не боюсь
що передчасно
а запальничка в пальцях чомусь
гасне і гасне
 

№13 (201) 30 червня 2017

 
 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!