Що за тужні
пісні
Біла Русь, ти співаєш однак,
Сумно, мов на
обніжку волошки,
вони проростають.
«Ой, ляцеў белы гусь…»
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Звідки взявся той білий гусак,
Якщо в небі
твоєму
лише сірі гуси літають?
Із давніших
часів
долинає самотній той спів,
Підхопити його –
хоч би й голос я мав –
не беруся…
От би втішитись
тим,
що не тільки хотів,
що зумів
Білим тим
гусаком
промайнути
над Білою Руссю…
***
По жилах
пробігає холодок,
Час плине на
холодних небосхилах.
Завершено.
Дописаний рядок.
Плачу борги та
плачу на могилах.
Мене надії білий
голубок
Вже не підніме
на зомлілих крилах.
Завершено. Бог
дивиться з хмарок.
Плачу борги та
плачу на могилах.
Єднати з гирлом
відправний струмок
Ріки буття вже
більше я не в силах.
Завершено. Я сів
на бережок.
Плачу борги та
плачу на могилах.
Здалік я чую
голосів шумок –
І пам’ять на
холодних небосхилах.
То, мов метелик
свій веде танок,
То крутиться,
немов змія на вилах.
Проща
(уривок)
Ти в світ цей
прийшов осягти його чар,
Життя таємниці.
Якщо ти поет чи
якщо ти дзвонар,
Живи на
дзвіниці.
Хоч би на землі
все зруйновано вщент,
Хоч біди, хоч
війни,
Якщо ти дзвонар
чи якщо ти поет,
Ти зайвий, ти
вільний.
У тебе ні друзів
нема, ні рідні,
Нема і не треба.
Усе твоє там, де
незрячі вогні
Холодного неба.
Усе твоє там,
тут нічого твого,
Ти свідок – і
тільки –
Мізерності
світу, безумства його
Від бійки до бійки.
Хай підуть брати
на братів – ти мовчи,
Не кайся, не
скигли.
Залиш їм, неначе
малечі м’ячі,
Безглузді ці
ігри.
Ґвалтують сестер
чи підпалюють дім –
Не скигли, не
кайся.
Тримайся за
іскри, багаття чи дим,
З небес не
спускайся.
Синам не батьки,
а батькам не сини,
Ворожі, злораді,
До Божої кари хай люблять вони
Того, хто при
владі.
Нехай обирають
собі владарів
І рибам, і
птаству.
Якщо ти з поетів
або з дзвонарів,
То що тобі
царства?
Залиш, мов
кротів, невидющих братів
В тісних їхніх
норах.
Дзвіниця твоя –
корабель без бортів
В небесних
просторах.
Хай кинеться
світ на тебе одного –
Не бійся
розправи.
Усе твоє там,
тут нічого твого,
Не стиду, ні
слави.
І не обманись:
ти не цар над людьми,
Не раб у покорі.
Лиш ті, хто
омиються кров’ю й слізьми,
Вдивляються в
зорі.
І кров їхня, й
сльози – на травах роса.
Хтось хвалить чи
лає –
Цар-риба так
само пливе в небесах,
Цар-птиця літає.
З білоруської переклав Сергій
Борщевський