Грозовий горизонт небо заполонив.
День темніший за ніч, хмари сповнені злом.
Відлетіла надія із помахом крил,
Загорнулась у морок бридким кажаном.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Вона б’ється об стіни вологі, слизькі
Світової в’язниці будинків і площ.
Їй бентежність і скрута доволі близькі
Там, де вікна гратує потоками дощ.
Порожнечею світяться бари нічні
І пастками павучими сіті плетуть.
А у натовпі сірому всі нічиї,
Розмиває обличчя густа каламуть.
Старовинні дзвіниці надривно гудуть,
Мов істоти кричать від невидимих ран,
Мов навала, в якій всі парадом ідуть,
Калатають протестно у свій барабан.
Все навколо шумить. У важкій голові
Оселились неспокій, тривога і страх.
Урочисто встановлюють муки нові
У свідомість мою чорний стяг.
Переклала Марія Слободяник,
Член НСПУ, НСЖУ, фаховий перекладач,
м.Кам’янське, Дніпропетровщина