***
Життям живеш, чи лише тлієш,
бо вже по-іншому не вмієш?
Бо вже всі спалено мости —
собі скажи, собі скажи! —
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Чому так вітер тонко врочить,
чому всі води — в каламуть.
Чи це твоя справдешня суть?
І рвуться промені натуги,
реве на сонці кочегар,
твоя життя — це Божий дар!
І все, що зроблено — з живого,
і все, що створено — візьми,
життя твоє — не осторога,
воно — це стежка, нею йди.
***
Всеочисний високий біль,
налитий тугою усесвіт,
де всі дороги перехресні
й жагою звана самоціль.
Тобі натомість — біль і біль!
де все так біло й світло-яро,
на видноколі сонце встало
і всі встають разом із ним.
І п’ють, і п’ють його скрижало,
де кожен день — це самоціль,
всеочисний високий біль,
й в тобі тепло його згорало.
***
Радій, душа! Це сонце так сміється,
сміється тин і брід, вилискує земля
криштально чиста. Хмуро в’ється
на оберегім жолобі трава,
а в небі край божественний, здається,
його ти бачив вже крізь ці літа
малечо-куці. А душа — сміється!
Сміється — хай, її сльоза легка
для неї обереться у слова
казкові. Світанково б’ється,
мов птах конвульсій, мов пернатий
змій етимологій, — ти шалій,
душа! у радіснім поклоні.
***
Холодний подих дихає мені,
холодний подих дихає тобою.
Осанна вод! Осінньою габою
пливе, мов ткач, і тче на кораблі
примари хвиль, замріяні овали
на перегідді між камінних брил.
А що за змахи волелюбних крил!
собі торують стежку манівцями,
і тчуть корали неба і землі,
між вод бринять чаруючі відтінки —
це диво-див, це очі її — жінки!
Природа-матір і водневі пінки.
Холодний подих дихає мені,
і світ весь кружить осені хорали.
Диви, які на течії канали!
плескають на каміння лій
і ждуть поволі з долі суховій.
Осанна вод! Незглибна блискавице,
кидаєш з неба зводи крижані,
де торохтить за обрій залізниця.
Холодний подих дихає мені…
***
Цвіте любисток в когось на вікні,
і місяць гріє холодно мені.
Чому сьогодні легко у житті,
а завтра — скрушно? І мете тополя
на хмару вітер — вітер хмару їсть,
немов світанні дні перед грозою.
Куди ідеш, куди ідеш зі мною —
у сад полину, в полиновий сад,
де мов неткана гладь серед принад
тебе вітає… І мете тополя,
мете — не думає, що скрушно у житті,
сьогодні — легко, післязавтра — рвійно.
Бо все — незглибно! Все є елегійно!
Цвіте любисток в когось на вікні,
і місяць гріє холодно мені…
***
Війна, загиблі люди —
там все не так, як тут:
машини, вулиці й приблуди,
і скавулить собачий гук.
Там рожевіє синє небо,
гірка печаль тамує смак.
Вогню і жалості не треба —
це навикання наче шлак.
Іде війна, а ти в коморі —
оце так світ твого буття!
Тут мирне небо і тополі,
стрункі дівчачії тіла.
Усе для тебе — частка раю,
співочі кроки в майбуття
і сон повільний небокраю.
Тож засинай, мале дитя.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.