Валентин ШУЛЬГА,
член НСПУ
Вербальна комашня
Бажаючих писати епіграми
геть розвелось до бісової мами.
Стругає будь-яка маля.
Так, форма є. А де ж мисля?!
3акономірність
Над віршем вперто бард чаклує,
та щось не клеїться ніяк.
Якщо майстерності бракує,
недивно, що спливає брак!
Відповідь на есемеску письмака У.
Шановний, Ваш новий роман
я вже півроку як «гамселю».
Не магму вивергнув вулкан,
а щось таке, тотожне селю!
На початкуючого Зоїла
За хваткою – майбутній вовкодав.
Кидки щеняти вельми точні.
Він би і метра розірвав,
та ікла ще молочні!
Зарозумілому репрезентанту епохи
Піїті в голову сентенцію внесу
(якщо в ній смальця має трохи):
як просто буть подразником часу,
як складно буть виразником епохи!
На Нестора М. і Нестора Ш.
У них однакові, так сталося, імення.
Один титан, а того жменя.
Один для нас герой Махно,
а другий для історії… (самі розумієте!)
Коментар апостола Петра
(до святенницького каяття)
«Стаю перед тобою на коліна,
щоб цілувати пил твоїх доріг…
Не вберегли, моя ти Україно!
Пробач вже вкотре непоправний гріх».
(М. Сіренко, «Непоправний гріх»)
Я прочитав спокутний вельми стіх,
у нім молитва перед совістю запекла.
Ну скільки можна пробачати гріх?
Не буде прощення – прямуй до пекла!
Відгук замученої реплікантки
Я зрозуміти текст безсила.
Вже від роману пухне голова.
Г. бульки мильні надува,
а треба ж надувать вітрила!
Самовизначений літфлібустьєр
(С. Ковалю, після прочитання його добірки пародій та епіграм «Пірат пера» в «УЛГ»)
Зух не єлеєм – дьогтем маже.
На абордаж бере нездар.
Вже цілий флот разом із екіпажем
пустив на дно пера корсар!
Макове цвітіння
«В падінні теж є сенс і смисл життя…»
«Вчив жить мене
Завжди натовклий зад…»
(М. Пасічник «Падіння»)
Навіщо до вершин важучий лет?
Справдешній смак – у вільному падінні!
Смисл писанини виявив поет
не в клекоті орла – у мишки шарудінні.
Пустив за вітром бард половою слова
і, мов дитя наївне, вельми рад.
Як практики не має голова,
то вчителює, звісно, битий зад!
Реверансний одоліпець
У дифірамбах він не чайник –
маестро спритний, що й казать!
Тож досвід має величальник
осанну зверхникам співать.
Один в полі не воїн…
Нездарам бард рішучий опонент –
не визнає розквітлої халтури.
Але талант давно не конкурент
каліфам від літератури.
Напучення літлицареві щодо вправності
Якщо на змаг із владним злом
відважно став, запалений сатирою,
слід гострим шпортати пером,
а не тупою маяти сокирою!
м. Київ
№24 (186) 9 грудня 2016
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал