“Українська літературна газета”, ч. 7 (363), липень 2024
Роман Муленко, молодий актор київського театру «Золоті ворота», – лише починає свій шлях в поетичні світи. Але вже зараз у його віршах відчувається сильна творча енергетика, зблискує свіже незужите слово, нові ритми, нова музика. Звичайно, попереду ще багато роботи, творчого пошуку, науки у славних попередників. Але те все наживне. Головне – є талант і є бажання працювати та вдосконалюватись. Тож побажаємо Романові легких важких шляхів до літературних вершин!
Тарас Федюк
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
***
Все горить і все стікає
Я прийшов тебе украсти
Помідори помідори
Не смачні коли на дворі
Сніг іде.
Ти у подиху зелена
Я на смак такий прозовий
Манівцями манівцями
Я привів себе до тями
Я привів тебе до тями
Озирнись
Люди ласують печінку
Люди ласують серцями
Дві тарілки не помиті
І цієї миті білка
Перестрибує із гілки
Перестрибує на гілку
І гойдає
І не знає
Розрива осіннє листя
І не знає
І гадає
Де сховала свій горіх.
Все горить і все стікає
Сім годин
Чотири роки
Помідори помідори
Не смачні коли на дворі
Не ростуть.
Сонце бігає курити
десь за гаражами в школі
Твій забутий однокласник.
Досі жде
І куди себе подіти
І куди себе подіти
Як дорога вся укрита
Як дорога манівцями
Манівцями
Вся укрита чорним снігом
Ґума, гумові колеса
Запах гуми, запах літа
Та укрита чорним снігом
І машину поведе
Десь кілометрів під сотню
На гастролі
На гастролі
Сон в очах
Коробка гриму
Вічні складнощі кохання
І машину повело
І укрило чорним снігом
Білий дим у небо кличе
А земля не відпускає
І до себе і до себе
Її першою до себе
Її першою позвав
Десь забутий однокласник
Досі бігає курити
Десь про складнощі кохання
Ти згадав, і ще згадаєш
Помідори помідори
Білка розриває листя
П‘ятий рік а ти зелена
Манівцями манівцями
Я хотів тебе украсти
Але вкрав горіх у білки
І гризу
***
Сироти не від близькості,
а від протягу
Світ недовершиний, як її тут залишити?
Так, вона любить останні вагони потягу
Грюкіт колес переплавляти в тишу
Любить свою свободу, свої повстання
Любить мене, коли я їй не належу
Але боїться бути комусь остання
Але боїться слабкості і збентежень
Перекопали роки, біжать городом
Повно насіння, аж висипа з кишені
Як ті красиві звуться, така порода
що залишає шрами, торкнувсь лишень?
Вітер невпинно місить гілки з металом
Чорним по білому, відповідь, значить, тіні
Спроба чергова, бозна яка, невдала
Як її тут залишить, вона ж весільна?
Знає мою семантику докорінно
Знає мою фонетику і звороти
Знає моє миттєве, моє нетлінне
Знає мене на смак, на запах, на дотик
Знає, але зарано, завжди зарано
Бо вже занадто любить свої повстання
Знає коли замерзне, коли розтане
І ту мізерну похибку коливання
І те мізерне право чинить скандали
Сота частина герца і вже безсила
Похрусти серця слуху не діставались
Занадто гучно самі чогось просили
Знає що можна дерти, що треба гоїть
Знає усі відтінки моїх мелізмів
Хочеться двоє, завжди хочеться двоє
Неефективна зброя від егоїзму
Вітер свистить в печерах, гойдає хащі
Дощ омиває стовбур мертворождіння
Як її тут залишити, світ пропащий
Як іти з нею далі, вона ж осіння?
***
Що в тобі є?
І ось весна розповідає
Свою криваву колискову
І ніч вдяга собі на плечі
Не зорі, а шинель з зірками
І як це все онкологічно
І як доречно
Ми не повернемося знову
Нам всім на п‘яти наступає
Хто не болить
Кого немає
У цей обоов‘язковий вечір
Згорнути крапельки натхнення
Тепер тремтячою рукою
В свою кишеню
Там безпечно
Їм має бути
В купі пилу
Мене нічого не просили
Бо знали, я усе забуду
Хоча це так проблематично
І небезпечно
І ось весна розповідає
Свою криваву колискову
Роздуло вітром
Ніби втретє
І вже несе до океану
Мою беззахисну свободу
Моє дитинство і прощення
Брехливе ставлення до смерті
Навколо сум і сподівання
Пливуть між вчора і не хочу
Комусь побачення із сонцем
Комусь пробачити не можна
І повертається те вчора
У наше без того «сьогодні»
Кожного ранку і щоночі
Кожного ранку і щоночі
Стримую очі
Йду на втечу
Себе не заберу з собою
І необачно з мого боку
І небезпечно
І ось весна розповідає
Занадто довгу колискову
І ніч вдяга собі на плечі
Не зорі, а шинель з зірками
І як це все окнологічно
І як доречно
***
Голуби стали обачніше
Гілки олив
Знову пірнули в незряче
І темне пиття
В Києві Дансе макарбе
Очікуєм злив
Аукціон на мансарді
Ціною в життя
Грайся в дитинство востаннє
Собі догоди
Вмийся солоним
Бо врешті в солоне прийдеш
Як вже нема берегів
Так нема берегів
Як вже нема берегів
Так і совісті теж
***
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами
У спадок залишилися мені
Червоні плями, червоні плями
Червоні плями і мораль бліда
Що пам‘ять курва виробляє з нами
У цім галопі не впізналась та
Згоріла втома, забута драма
Як я малим заліз на абрикос
Коліна дер, облизував залізо
Тепер дорослий на вокзалі хтось
Стоїть як я, з тривожною валізою
А скільки ще не пізнаних світів?
Реве та стогне все поміж рядками
В чужих обличчях очі молоді
Як у моєї мами
***
Двоє зустрілись, говорять два
Хто кого був міцніше?
Наполовину чужі слова
Наполовину тиша
Наполовину карпатський сніг
Тембри і силуети
Дві нерозважливі і сумні
Вигадані планети
Двоє в тенетах своїх осель
Звідки це все і нащо?
Вулиці попелом занесе
Тих відчуттів ледачих
Хащі і ризи чужих думок
Невідповідність себто
Всі вони нібито заодно
Ненависті адепти
Видає спогади голова
Складно, але напишеш
Наполовину чужі слова
Наполовину тишу
***
Лапками по тобі вщух
Біле хутро біле хутро
І наповнює любов‘ю
І турботою до краю
Ти біжиш маленьке диво
Ти біжиш а я на ранок
Може навіть не згадаю
Може навіть не згадаю
Скільки розпачу і болю
Коли ти біліше снігу
Падаєш у білий сніг
Завмирає на секунду
Серце
Ти моя тваринка
Я за все відповідаю
З висоти людського зросту
Ти зриваєшся додолу
Через твій такий характер
Ти летиш біліша снігу
Серед снігу завмираєш
Все. Не ворухнеться носик
Все. Не засміються очі
Ти завмер і все навколо
Завмирає
Завмирає
Страх і повнота любові
Як такі складні процеси
Може народити біле
Хутро
Біле хутро
Лапки розміром з насіння
Я не знаю
Я не знаю
Але мить проходить чорна
І думки червоні зникли
Біле хутро біле хутро
Лапками по тобі знову
Вщух
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.