Пшеничне поле поезії, що дихає східною цнотою

398

 
Кенуль ГАСАНГУЛУ
 
Уже за першими променями
неминуче –
народження Сонця – потужне!
його помаранчеві руки
безжально б’ють навідліг
по грудях що впали в сплячку гір –
обпалюють
пробуджують
проганяють
комах  що заночували
на опуклих грудях гори.
Велич сонця і
малість комашки
зовсім не поменшує ревнощів…
 

***

На вулиці проступають сліди рук –
Її ніжно погладили
зверху вниз
 
Сльози на дахах –
там літо
 
Чоловік тримає в долоні
Дві хлібини
На лівому зап’ясті годинник
У руці
Окуляри із затемненими стрілками
 
А на хлібі
Сліди цілунків – мамині губи
 
це –
твоя світлина
Батьку!
Переклад Лесі Мудрак
 

***

Щоночі мені сниться бронетехніка
Солдати які розмовляють чужими мовами
Стріляють у моє ліжко
На стелі над моєю головою
пролітають винищувачі
Звідкись із горішнього поверху
Гелікоптери посипають мій труп
хімікатами
 
Із стін тріснутих від мого крику
Лізуть велетенські трактори з усіх боків
Зорюють моє тіло… змішують мене із землею
 
Битва завершується
Мене окроплять водою
Біль зникає
 
Із тої землі якою я стала сходить пшениця
І ворони…
Ворони летять над пшеницею…
На ниві застромлюють сірі прапори
Звучать гімни і народні пісні
 
Косять пшеницю…
Здалеку чую запах свіжого хліба
І прокидаюсь…
 

***

Ніч розстелила
Свою чорну ковдру в пустелі
І померло сонце –
Заховалося
В лоні землі
 
Земля завтра знову
Народить сонце –
Як закоханий який
Після пробудження
Згадує кохану
 
Ніч…
Замовкніть!
Земля в цей час
Кохається з Небом…
 
На світанку
Немовля
Простягне руки
До небокраю
 
І в долонях своїх
Сонце підніме
(від лона землі відірвавши)
На груди Неба
 

***

Я люблю зброю
Революції
Бунт
Героя
Лиш у віршах
 
Розкрий долоні –
Переможений і вільний!
 
Ласкою обдаруй колоски на шляху і прийди…
 
Зброя вбиває
Революції миттєві
Бунт важкий
А героїзм усього тільки слово
 
Прийди і візьми з собою
Слабке здоров’я
Печальні очі
І своє велике серце поета
Не забудь також
Цигарки і запальничку
 
Чекаю…
У долонях твоїх золота пшениця
Я одягнена в твою любов…
 
… я в полі!
 

***

Горобці того ранку прив’язалися кігтиками до гілок!
Повернулися на схід сонця
І повернули надію…
 
Копошилися надуті
Цвірінькали голосами
наповненими печаллю
Наче знали
Про трагедію що станеться через п’ятнадцять секунд
Дрижали з ніжною ранковою
піснею в грудях
 
А по той бік сонця стояла тиша
Сонце
Заходило на невидимому боці
 
У тих країнах сутеніло
Зброя там не впізнавала руки
Там горобці іноземні
Дрімали в тиші
 
І Ніка спала по той бік сонця
На золотистому полі повному
пшениці
Розкинувши волосся на колосся
В обнімку з Аресом
У тиші
 
А по цей бік сонця все було інакше
Тут навіть ворони покинули землю
Тиша наповнювалася чеканням
пострілу!
 
Першу кулю пустили в небо для проби
Зброя була старою зброєю
Зброя все ще могла виконувати свою роботу
Зброя була добре знайома з поетами –
Їхніми лобами
Грудьми
Колінами
І руками…
Із рук виривали їхнє життя!
Лише до їхніх спин
Куля шлях  не знайшла
 
Із залпом рушниць
Розкрили вони
Крапчасті крила свої в тисняві
 
А потім
Попадавши з гілок повисли в повітрі
Зафарбували червоним
Обпалену серпнем землю –
Написали гасла кров’ю що текла на їхні тіні
 
На осколки розірвало ті пісні в грудях
Що вони не озвучили
Того ранку лівих
Розстріляли разом з поетами
 
Переклад Тараса Мамедова

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!