Пробуджує духом, зове під громи

175

 
Володимир РАБЕНЧУК

СОСЮРИНА  БІЖЕНКА З РАЮ

«Марив я про дівчину війну всю…»

«Де я живу, колись була церква.

Стіни такі містично кольорні,

а на них китайські дракони, і лотоси,

і смуги, як у моєї коханої, під очима, чорні…»

                                   (Володимир СОСЮРА, 1922)

Переведіть мене через невидність
на протилежний бік – в отой зелений вік,
в якому занеславили невинність –
і перший Чоловік із Раю втік.
 
О яблунько з червоними плодами –
приманка Змієва і зваба ненажер –
плодишся в Україні, бо продали…
А що ж твій Змій, – на пенсії тепер?
 
На персональній – за заслуги видні?
Й оклад: робота ж, як в гарячому цеху –
закублювати, – хай сичать огидно
царюючі у кріслах й на даху
 
без приводу, з нагоди, для застрашшя,
на звабу, зраду й провокацію подій…
Зміїна гнучкість – вашим–нашим рашам:
бюджетні яблучка – в пащеку тільки їм!
 
Переведіть мене, екстрасенсюри,
а то перелечу на шапці золотій
петлюрівського сотника Сосюри –
хай звабить Єву краще він – не Змій!
 
Володька із Дебальцевого вміє:
пригорне Єву так, як справжній Перший син!
Лукавий Змій від ніжних Слів зомліє
на зубі з яблуком отруйних насінин!..
 
Й здригнеться Рай – аж задвигтять сараї,
у Єви серце вічним дивом спалахне,
бо Прощені – з любові не вмирають,
хоч Рощеними в Змії їм ще тхне…
 
Веде Володька біженку із Раю,
а Третя Рота у вогні й диму внизу….
Не ХТО, а ЩО Донбас перемагає:
із шапки Тризуб, а чи Зміїв зуб?!
 
А над Дінцем, узвишшями й лугами,
де більше пахощів, аніж в Раю, мабуть,
Поет і Єва босими ногами
по голограмах вічних квітів йдуть.
 
Далекий шлях. І як би там не важко –
Володька Єву на руках уже несе…
Зосталось міну обійти й розтяжку,
та Змій ось-ось її перегризе!
 

БАНДЕРИ

 «У домових книгах більшості задомбасяних росіян очно зазначено, з якого часу почали проживати там їхні «дєди і прадєди»: 1927- 1934 роки. І лише незначна кількість, всього близько трьохсот тисяч чоловік – з другої половини 19-го століття. То ЗА ЧИЇ  «ісконниє зємлі» ллється кров?!! ».

(За матеріалами «Укрінформу», 2014)

По хліб український до нас тарантас
відправив ще Ленін в двадцяті…
Відтоді ручищами й встрягли в Донбас –
і не наїдяться кацапи.
 
Вони тут «ісконні», вони тут «всєгда»
в обійстях куркульських – сміливці…
Їм із териконів фанерна «звєзда»
світила б лише до пивниці.
 
Смакує їм сало і рибка з озер,
шахтарська платня і надбаки,
не лізе лиш в горло їх мова бандер:
дітей нею вчать лише гавкать!
 
Тож їм, угорілим, невтямки –  відкіль
ці стяги, що топчуться в трап’я,
що в праукраїнців сім тисяч років
бандера з шумерської –  прапор!
 
На б`андурі древнім хто грає тепер –
бандерою звуть на узвишку,
то ж в Індії родичів наших – бандер –
мільярда аж півтора з лишком.
 
А ще долучімо Бандери з Дністра,
з Америки, знає хто часом:
Бандера – це місто в усіх на устах,
і округ Бандера – в Техасі.
 
Як добре «ісконним» в Донбасі тепер –
не відати правди і суті,
бо знали б вони, скільки в світі бандер –
самі б задушилися з люті.
 
Грабіжники ленінські… Дух їх не вмер:
з їх ликів в їх храмах – ікони,
бо й уряди в Киї бояться бандер
ще більш, ніж фашистів «ісконних».
 
Войнушка-торгушка – лише маячня:
бандерному люду удавка.
Йде з мап Україна, немов нічия,
у роздріб і в гурт з-під прилавка.
 
Та й ця окупація не розжене
бандер в світовім порятунку!
Ви чуєте? Родичка б`андура вже
бандурно гримить на підструнках.
 
Пробуджує духом, зове під громи:
ще буде тут січі з хулєри…
І вирвуть цю землю зубами з пітьми
не інші хтось – саме бандери!

                                                                                                                        м. Вінниця

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!