Про війну

129

солдат – він може схопити кулю

серцем
тремтливим – і впасти в самотність саму

земля його – наче мама – притулить

бо скосив його снайпер-придурок

ангел запалить свічку – і
провістить в сурму

батальйон якого уже не існує

який розстріляли впритул і в спину

ще шнурівки на берцях шнурує

ще похідним маршем в степу шурує

та нікуди уже не встигне

генерал – командувач неіснуючим
фронтом

сука продажна – а не герой

варто йому погони уже відпороти

і падати на коліна і оббивати
пороги

і лікувати душу а не геморой

ось війна – вона мати-і-мачуха

курва, звичайно – й двоюрідна
тітка

смерть – без семантичного значення

коли збиратиме металеве начиння

бо вона –діряве серце солдата – і
тільки

я – поет періодичної таблиці руїни

розбитого війська і втраченої
землі

продірявленої як серце солдата –
країни

яка схожа на невловиму пір’їну

яка колихається на стеблі

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!