Близько десятка років вірус ронделя інфікував чималу кількість поетичних душ. Наприклад, лише на Бориспільщині їх більше двох десятків. Чимало – по всьому світу. Вірус розлетівся семимильними кроками з вітром навздогін, і хто б міг подумати, що так масштабно. Отак, ніби оцей рондель, замкнене коло з необмеженим змістом і простором, опанувало, заволоділо і тримає поетів міцно на своїй площині.
Отож Микола Боровко, член Національної спілки письменників України, голова Асоціації поетів-ронделістів України, ініціював розвиток цього, так би мовити, поєднання французької поетичної традиції з українською. За його ініціативи була створена громадська організація «Асоціація поетів-ронделістів України», що базується в Борисполі. Громадською організацією було зроблено чимало роботи.
Уже сім років поспіль, традиційно у другій половині травня, так звана столиця світового ронделя, зустрічає ронделістів з усієї України та гостей із Словаччини, Польщі, Болгарії, Македонії, Грузії, Румунії, Молдови. Щоправда останні два роки, через пандемію, літературне свято проходило в онлайн-режимі. Запровадили й літературний конкурс «Рондель року» (цьогоріч лауреатами стали Алла Богуш і Інна Ковальчук). Переможець в нагороду має диплом, грошову премію та ще й медаль. Для заохочення поетичної творчості це вагомий стимул! Цілі книги ронделів побачили світ поетів – Віктора Женченка, Івана Гайворона, Ніни Ігнатенко, Марії Фоміної, Петра Поліщука, Миколи Петренка, Любові Костянець, Лідії Яцкової, Людмили Шостацької, Валентини Купрієнко, Михайла Милого. І, звісно, «П’ятсот миттєвостей» Миколи Боровка – славнозвісна, перша і до сьогодні єдина в українській поезії цілісна збірка ронделів, що стала колосальним поштовхом для упорядкування нових поетичних пошуків.
Нещодавно в Бориспільській міській центральній бібліотеці презентували літературно-мистецький альманах «На берегах Альти». За словами одного з редакторів та упорядників Володимира Литвина, члена Національної спілки письменників України, в літературному процесі України ще не було такого узагальненого матеріалу, та й написати рондель дуже складно, адже там має бути глибокий сконденсований філософський зміст, справжня сутність поезії. Але все вдалося.
У цього унікального видання двоє крил. Одне – Національна спілка письменників України на чолі з Михайлом Сидоржевським. Друге – автори, ватажком яких є лідер світового ронделя Микола Боровко. Отож наповнили доробок 56 поетів-ронделістів. Бориспільська міська влада теж ніколи не стояла осторонь важливої літературної події. Отак гуртом відбувся цей політ. І він виявився вдалим. Книга опинилася в руках поціновувачів поетичного слова, розійшовшись по всій Україні, як-то кажуть, від півночі до півдня, від заходу до сходу.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Семирічний результат роботи Асоціації поетів-ронделістів України, що вийшов тиражем у 200 примірників у видавництві «ТОВ «Друкарня «Рута», складається з трьох розділів: перший – антологія поетів-ронделістів, другий – матеріли конференції (десять наукових досліджень історії й сучасного літературного процесу, в якому функціонує рондель), третій – мистецький вернісаж, де зібрані унікальні світлини із семи Міжнародних поетичних фестивалів фотохудожниці з Борисполя Тетяни Підгурської. Креативний дизайн видання створила художниця Тетяна Кучмій. Унікальна перша книга вийшла за редакцією та упорядкуванням трьох китів ронделя: Миколи Боровка, Володимира Литвина та Миколи Федорова.
Звісно, на презентацію книги всі автори зібратися не змогли та й обставини зараз не ті. Але частина поетів достойно представили антологію. Серед присутніх авторів: Володимир Литвин, Микола Федоров, Ніна Габінська, Любов Костянець, Валентина Купрієнко, Володимир Татаренко, Алла Богуш, Олена Іщенко.
Широку популярність має асоціація. На її пропозицію охоче відгукнулися та фінансово підтримали видання Тетяна Волочай, Сергій Міщенко, Сергій Стрільчук, Світлана Танцюра, Володимир Шалімов, Микола Грона, Євген Грона. Автори доклали й власні кошти, щоби альманах побачив світ. Хотілося б, аби й наша держава підтримувала такі проекти. Це важливо.
Перед нами нове видання. Оригінальне і зовні, і зсередини. Цей літературно-мистецький альманах – значне явище у розвитку сучасної української та світової літератури, зокрема ронделіани. Та в поетичній історії неодмінно має бути продовження.
І воно буде.
Алла Богуш,
член Асоціації поетів-ронделістів України
ДОБІРКА РОНДЕЛІВ ІЗ АЛЬМАНАХУ «НА БЕРЕГАХ АЛЬТИ»
Алла БОГУШ
Цей сивий світ побілений снігами!
Від суєти очистив душу, мов у піст…
Час і в морози тане, наче віск,
І мов човнами відпливає снами…
Морозне небо мерехтить зірками,
Вертелиця готує свій заміс.
Цей сивий світ побілений снігами!
Від суєти очистив душу, мов у піст.
Яснішає душа моя з роками,
Кладуться зими справно у покіс,
Чим більше їх – тим інший бачиш зміст,
Як легко вже читати між рядками…
Цей сивий світ побілений снігами!
Микола БОРОВКО
Цю жінку, не ціловану ніким,
Сам Бог учора огласив святою.
Туману час, окутавши фатою,
Веде правічним берегом ріки,
Розказує легенди і казки
І зманює в нецарствені покої.
Цю жінку, не ціловану ніким,
Сам Бог учора огласив святою.
Я так спішив до неї навпрошки,
Впереміж пив солодке з гіркотою.
Та розминувся із її рукою –
Взяли у рамку вічності роки
Цю жінку, не ціловану ніким.
Петро ЗАСЕНКО
ЧАС
Іди, мій часе, йди поперед мене,
Неквапом я прошкую за тобою,
Немов за плугом – звичною ходою,
Хоча в доби прискорення шалене.
Твоє мірило, часе, – незміренне,
Я йду в тобі своєю борозною…
Іди, мій часе, йди поперед мене,
Неквапом я прошкую за тобою.
Оте поріддя суєтне, мерзенне,
Що поза часом гналося за мною,
Топтало, в спину дихало злобою –
Ти стер його, як лихо навіжене.
Іди, мій часе, йди поперед мене.
Ніна ІГНАТЕНКО
КАШТАНОВЕ СВІТЛО ОСЕНІ
Каштанове світло осені
Завмерло в потоці дощу.
Десь там, за стіною плачу,
Літа мої бродять босими.
І радо видзвонюють косами…
«Вертайте назад!» – прошепчу.
Каштанове світло осені
Завмерло в потоці дощу.
А небу так хочеться просині
І сонця, й тепла досхочу!
Запалюю мовчки свічу…
Ми зраненим душам приносимо
Каштанове світло осені…
Ольга КІС
Не оглядайся. Дорога, як степ,
Вже поросла ковилою, райграсом.
За діафрагмою скинеться, часом,
Серце, як риба… під вальс чи контемп.
Очі біжать за тобою, та темп,
Наче в кіно з зафільмованим Грассом…
Не оглядайся. Дорога, як степ,
Вже поросла ковилою, райграсом.
Дощ барабанно вистукує степ.
Сонечко боже рятується брасом.
Світ, що вилискує срібним атласом –
Знав би про нас, то б від болю отерп…
Не оглядайся, дорога, як степ.
Інна КОВАЛЬЧУК
Поклич мене, поклич мене, поклич
із далини, із осені, нізвідки,
і тільки ніч, і небо стане свідком
благословенних вистражданих стріч,
торкнись лелійно серця, рук і віч,
вуста гарячі, наче сонце влітку,
поклич мене, поклич мене, поклич
із далини, із осені, нізвідки,
нехай словам сповити нас невміч,
вгорі горять, мов місячні лелітки –
допоки джміль гойдає ніжну квітку
велінням крові з глибини сторіч,
поклич мене, поклич мене, поклич…
Володимир ЛИТВИН
Після дощу оновлена земля
До сонця руки простягає,
Веселка знову в небі грає,
По споришах біжить маля.
Вертає знов ізвіддаля
Душа, що всесвітом літає.
Після дощу оновлена земля
До сонця руки простягає.
Політ нестримного джмеля
До щему серце звеселяє,
А жайвір співи розсипає,
Стоять притишені поля…
Після дощу – оновлена земля.
Михайло ЛИТВИНЕЦЬ
ПОМИЛКА ВОЛЬТЕРА
Француз Вольтер сказав: «Іде на краще
Усе в найкращому з усіх світів».
І помиливсь, хоч міцно думку сплів, –
Із мудрецями й не таке бува ще.
Нове буття для роздумів годяще…
Колись, уздрівши те, що він хотів,
Француз Вольтер сказав: «Іде на краще
Усе в найкращому з усіх світів».
Але на гірше йшло, мов на пропаще,
Не раз у Франції із тих часів…
А в Україні? Грізний час наспів, –
Лихій Москві ми не здамось нізащо…
Француз Вольтер сказав: «Іде на краще…».
Олесь ЛУПІЙ
Душа з душею розмовляє,
Довкола мир і тишина.
Так двох єднає таїна,
І їх Господь благословляє.
Ранкове сонце в сурми грає,
Цвіте небесна глибина,
Душа з душею розмовляє,
Довкола мир і тишина.
День над землею пропливає,
Світ облетіла новина:
Десь зупинилася війна,
І там природа оживає…
Душа з душею розмовляє.
Віктор МЕЛЬНИК
Ліг перший слід на вранішні сніги,
Немов рядок на тишину паперу.
Учора ще висаджувала двері
Хурделиця, гуляли батоги
В нічнім саду по яблуньках нагих,
Як по рабах, прикутих на галері, –
Ліг перший слід на вранішні сніги,
Немов рядок на тишину паперу.
Поскрипує. (Всміхаюсь: чим не пера?)
Ніщо не ворухнеться довкруги.
Замет мене перепиняє в сквері
І ластиться, мов кішка до ноги.
Ліг перший слід на вранішні сніги.
Микола ПЕТРЕНКО
ВІД ТЕБЕ ДО МЕНЕ
Від тебе до мене – вітри та вітри,
Від тебе до мене – розгорнуті крила,
Вечірня зоря, що лишень заіскрила,
І пада – о Господи!.. – пада згори.
Від тебе до мене – зміїні яри,
Від тебе до мене – напруга стосила,
Від тебе до мене – вітри та вітри,
Від тебе до мене – розгорнуті крила.
Від тебе до мене – чотири гори,
І брат, що підняв братню приязнь на вила;
Від тебе до мене – червоні вітрила,
І серце твоє – хоч в долоні бери!..
Від тебе до мене – вітри та вітри!..
Іван РЕДЧИЦЬ
Душа не хоче мороку, а світла,
Як дух слабкий, згинається хребет.
Як дух з душею творять свій дует,
Росте мій дух – і тьма ховає ікла.
Я на сторожі, бо душа вже звикла,
Звичайно, в ній небесний є секрет.
Душа не хоче мороку, а світла,
Як дух слабкий, згинається хребет.
Ходжу сумний, моя душа принишкла,
Ніяк її не надихну на лет.
І я боюсь – зірвуся на фальцет,
Чекаю, може, чайкою кигикне…
Душа не хоче мороку, а світла.
Ольга САВЧЕНКО-ГНАТЮК
Дитинства сонячну підкову
Кладу на свій земний поріг
Як споконвічний оберіг
І думки свіжої, і слова.
На іншому подвір’ї знову,
Дощить чи дошкуляє сніг,
Дитинства сонячну підкову
Кладу на свій земний поріг.
У мене доля гонорова –
Такій коритися не гріх.
Вона не пряник, не батіг,
Дала мені життя основу –
Дитинства сонячну підкову.
Микола ФЕДОРОВ
Пірнає вітер у густі жита,
Вмивається іскристою росою,
Над озером милується собою,
А потім разом з думами зліта.
Веселі розколошкані літа
Не вкриє прохолодною імлою.
Пірнає вітер у густі жита,
Вмивається іскристою росою.
Його політ – невидима краса
Із мрією весняно-голубою,
Де дівчина із русою косою
Прекрасні дні в душі перегорта.
Пірнає вітер у густі жита.
Лідія ЯЦКОВА
ПОСПІШАЙМО…
Поспішаймо сказати хороші слова.
Поспішаймо, бо час – наче річка невпинна.
Поспішаймо, бо рідшає наша родина.
Поспішаймо, допоки людина – жива.
Поспішаймо, щоб мати багаті жнива.
Поспішаймо, щоб в мирі зростала дитина.
Поспішаймо сказати хороші слова.
Поспішаймо, бо час – наче річка невпинна.
Поспішаймо, хай радість у серці співа.
Поспішаймо, хай зникне образа полинна.
Поспішаймо, хай буде прощенна провина.
Поспішаймо творити для когось дива.
Поспішаймо сказати хороші слова.