Петро Засенко. «Дух відваги вдихай в наші душі прозрілі»

ПУТІНУ

Божевільні  діла,  авантюрні

Смерть розносиш по світу, а втім

Сяє  усміх  Іванушки-дурня

У  лукавому  зорі  твоїм.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

 

Хочеш  крові?

То в нашому  слові

України  порада  така:

Пропади,  душогубе!

До  крові

Прікусі своєго  язика!..

 

НЕ  МИНАЄ  ПОРА  УКРАЇНУ ЛЮБИТИ

Закривавлене сонце поволеньки сходить,

День по мінному полю бреде навпрошки…

Там  непутнього Путіна  банди-заброди

Україну   шматують, як хижі вовки.

 

Ми вже знали таких: наші отчі пороги

Пам’ятають фашистів злочинні сліди.

Одведи ти, наш Боже, од «щастя»  такого,

Од нашестя нової орди одведи.

 

Дух відваги вдихай в наші душі прозрілі

Не на день, не на два – на грядущі віки.

Бо ж відомо: лишаються звірами звірі

І круками лишаються чорні круки.

 

Путін зерна брехні смертоносної  сіє,

А «могучІй народ» урожай позбира…

Ох, Росіє,  Росіє, немудра Росіє,

Ти самому Люциперу рідна сестра.

 

Зневажаєш усі чисто людські святині,

С лужиш богу своєму – кривавій війні…

Українською кров’ю  заюшена нині,

Тільки праведну кров ти не змиєш. Ой,ні!..

 

Нам  у спину ввігнали ножа московіти,

У брехливе братерство минулася гра…

Не минає пора Україною жити

І любить Україну  не  минає пора.

Жовтень 2014 р.

 

***

 

О, українцю, доблесний герою,

Життя Вкраїни у твоїй судьбі.

Ти – в Україні, а вона – в тобі.

Росія дише зрадою й війною.

 

Це не «квартал»  з дурною сміхотою

В чужім злорадстві  і в чужій злобі…

О, українцю, доблесний герою,

Життя Вкраїни у твоїй судьбі.

 

Живімо довго, бережімо зброю –

Словесну й мілітарну. При собі.

Слабким  — зневага,  бо вони – слабкі…

Хай буде довгоденствіє з тобою,

О, українцю, доблесний герою!..

                        Березень  2021 р.

 

 

ДО   КАЛИНИ-УКРАЇНИ

 

Сама себе не обламай, калино,

Під  тягарем  нев’янучої вроди…

Ти в темні дні московської негоди

Не кланялась недолі самочинно.

 

Тебе гойдали бурі й хуртовини

І навівали холод несвободи…

Сама себе не обламай, калино,

Під тягарем нев’янучої вроди.

 

В пісенній долі з нами воєдино

Долаєш епохальні переходи –

І сліз, і крові незглибинні  броди…

Красуйся нам і молодо й первинно,

Сама себе не обламай, калино.

Травень 2022 р.