Петро Шкраб’юк. Сьогодення

1091

1

Підвівся я сьогодні рано,

І знову чую – світку мій! –

І се погано, й те погано,

Он той зловмисник, той крадій.

Ота – простіть – із іншим спала,

Та розлучилась – а дарма…

 

Довкіл похмурих бід навала.

Здається, просвітку нема.

 

О часе, хижий, невблаганний!

І я, бува, на тебе злий…

А все ж писати вірш поганий

І солі сипати на рани

Ніяк не можу хоч убий!

 

 

2

Буває світ глухий, байдужний,

і сам собі ти осоружний:

все, що цвіте, здається темне

і в людях зриш лише від’ємне.

 

Але, мабуть, і це потрібно,

щоб ти упав і мислив дрібно,

і сам собі копав могилу,

а завтра встав на повну силу –

і розірвав нечисту змову,

і  д о о к і л  засяяв знову.

 

 

ДИВО

У віршів, кажуть, вільна путь.

Вони живуть собі в ефірі.

Самодостатні в повній мірі, –

І в цім їх таємнича суть.

 

Вони блаженство щедро ллють

На тих, що в дні ясні чи сірі,

Наш край не зрадять – і в офірі

Свій дар для Господа несуть.

 

Вони в повітрі самостійно

Блукають і чекають мрійно,

Аби я душу їм відкрив.

 

І ось вони вже перед вами

Переливаються рядками, –

І це, скажу вам, диво з див.

 

 

ПІД ЗОРЯНИМ НЕБОМ

Лежу у травах… Таємничі

Галактик блимають рої, –

І дивна туга на обличчі

Бентежить помисли мої.

В таку провісницьку годину
Примерхлий здогад б’є крильми,
Що дорогу прабатьківщину
В безоднях тих згубили ми.

 

Там райські яблуні і груші,
Едему зоряні сади –
І, як додому, наші душі
Щораз вертаються туди.

 

Та поки не дозріли строки,
Ми, крізь вагання та жалі,
Своє призначення високе
Звершити маєм на Землі.

Лежу у травах… по обличчі
Повзе жучок… На луках – дим.
А думи в’ються мандрівничі
Чумацьким Шляхом золотим…

 

 

ЗЛАГОДА

Поезія не має віку,

Вона як світ – стара і юна.

Не любить поспіху і крику

І словоблудства на трибунах,

І тих, хто черствий та підхлібний,

І до чужих даянь охочий…

 

Вона – від Бога дар осібний,

Луна віків і чар пророчий.

Досягши життьового піку,

Знайшов незрадну панацею.

 

Поезія не знає віку –

І я крокую в ногу з нею…

 

 

х  х  х

Мій світ уже на тому світі,

Хоч я ще тут, на цій землі.

Та сонце, що цвіло в зеніті,

Вже в’яне в присмерковій млі.

 

У зблисках споминів ажурних –

І злет, і порох суєти.

І радостей, колись безжурних,

Уже й при свічці не знайти.

 

Мій світ уже на тому світі,

Де предки, друзі і батьки.

Любов’ю їхньою зігріті,

Мене опікують зірки.

 

І я іду до небокраю,

Плекаю істину нову.

Тепер я ці світи єднаю,

Тепер воістину живу.

 

 

ГАРМОНІЯ

Кажу собі: в усьому сенс.

Отож не мисли однобоко,

але на світ поглянь широко

і дякуй Богові за все:

за ніч, що розмисли несе,

за місяць, що за оболоком,

за квіт буття, що вріс глибоко, –

в усьому велич і хосен.

 

Стій в Бога твердо на посту,

бо на гармонію святу

не Він гріха підносить зброю, –

і будеш, сяючи лицем,

і у гармонії з Отцем,

і у гармонії з собою.

 

 

НАД БЕРЕГОМ ВЕЧІРНІМ

(З біографії і творчості Романа Дідули)

 

І знов над берегом вечірнім

Натомлено спинився день.

І думи, почуттям покірні,

ведуть у сяйво одкровень.

 

Вони – квітучі та невинні,

Як ласка і любов батьків, –

Ведуть у Сновичі дитинні:

в отой, найменший із світів.

А виявляється – найбільший,

Лункий, як дзвін у вишині,

Як Вінграновського чар-вірші,

як Матвієнко чар-пісні.

Ці думи, скупані в блакиті,

Ідуть до правди навпростець,

Ведуть до Господа щомиті

і нерозкаєних сердець.

 

Ведуть у поле, в гори, в пущу,

На плеса рік… Бо час-пора.

Бо душу спраглу й невмирущу

не вкрила сірості кора.

Бо вічні помисли сузірні,

І віра, вдягнена в броню.

І день над берегом вечірнім

в паланні юного вогню.

 

 

СВІТЛІ ДИСТИХИ

1

Всім кожна ця постать родинна і люба:

Шевчук, і Щербак, і Костенко, і Дзюба…

 

2

Як древа культури розложисту гілку,

Вберіг Сидоржевський письменницьку Спілку.

 

3

Юрій Коваль… Невсипущий є він:

Сам виливає і сам б’є у ДЗВІН.

 

4

Юрко Николишин у “АПРІОРІ”

Талантам незвичним запалює зорі.

 

5

Листа, де слова і подячні й суворі,

Вергілій із Риму прислав Содоморі.

 

5

Не кожний Жиленко творчість помітить,

Хоч далі вона із-за обрію світить.

 

7

Жулинський і в прозі встановлює тон,

Бо має тепер свій АКОРДЕОН.

 

8

«Імпресії та медитації…» _

То Базилевський – мудрець нації.

 

9

І Перебийносу шана Петрові:

Він прочитав УСІ твори Франкові.

 

10

І Мовчан не мовчить – і талан

Оцінив навіть Азербайджан.

 

11

Писати у «Слово Просвіти» охота,

Коли там Редактором Люба Голота.

 

12

А Степовичка!.. Йде слава до Лесі,

Бо вільна і чільна у творчім процесі.

 

13

Серед найкращих у дружньому колі –
Соло і Слово Яворської Олі.

14

Вірш в Бенедишин – це воїна крок:

На нього взорується кожний рядок.

 

15

Анна Космач, попри глум і насмішки,

З Говерли на Гору Чернечу йшла пішки…

16

Дячишин Богдан, ідучи у дорогу,

Кличе філософів всіх на підмогу.

 

17

Не загубився між хибних доріг

Отець і письменник Мелетій Батіг.

 

18

Гуменна… Глибокі дари всі від неї,

Проте найсолодший –
це “Дар Евдотеї”.

 

19

Співець Компаніченко – мовлю у вічі –

Останній сучасник козацької Січі.

 

 

ЛАВРИ

Експромт під час вручення премії

ім. Ярослава Дорошенка за книжку

“КРЕХІВ у вінку сонетів”

 

Якщо ти прагнеш линути вперед,

Якщо не стліло творчих сил багаття, –

Вклади свій дар, свій жар в лункий сонет

І розбуди оспалих душ завзяття.

 

Щоб інші теж здійнялися у лет,

Щоб ти вказав їх вихід із сум’яття…

Як ти митець, творець, співець,

То не забудь про рідне Прикарпаття.

 

І Пушик, Юсип схвалять твій талан,

І Андріяшко, сам Євген Баран,

І Анна Космач – жінка нелукава.

 

А ще Качкан, і Савченко, й Лесюк, –

Лиш тут здобудеш з теплих, дружніх рук

Ти лаври Дорошенка Ярослава.

14 листопада 2017

 

 

СОНЕТ БЕЗ НАЗВИ

Усе було: Голодомор,

І мандри світом, і хвороба.

Але життя цупка жадоба

Вела у творчості собор.

 

Тепер – похвал посмертний хор.

Його слова – найвища проба,

Збагнула тонко це особа,

Що першою ввійшла в притвор.

 

І Качуровський Ігор сам

В гаях квітучих – Небесах –

Леліє молитви спасенні,

Зоріє в наш сум’ятний день

І шле букет благословень

Особі цій – О’ЛІР Олені.

 

 

СКРИЖАЛІ

Мені здається повсякчас,
Що ніби чую Божий глас:

 

Не Я, не Я караю вас,
А ті Скрижалі, ті Закони,
Що розбиваєте щораз
Як слуги блуду і мамони.

Ці Десять Заповідей вам
Застерігали: будьте пильні!
Любіть, творіть цей світ, як Храм,
А не губіть, – ви не всесильні.

 

Натомість – правд, живла потопт,
Культ зброї, зради, влади, сили…
Содом, Гоморра, грім висот,
Ані потоп вас не спинили.

 

Не як рабів, а як дітей
Я вас люблю усіх… Проте:

 

Зневажили спасенну віру –
І маєте печальний вірус.

 

Зглушили душ небесну ліру –
І маєте безжальний вірус.

 

Гріхів придбали понад міру –
І маєте летальний вірус!

 

Без Мене йдете навмання…
Я плачу, бачу у скорботі,
Як розпинаєте щодня
Самі себе ви на Голготі.
…………………………..
Життя завмерло. На Землі
Незримий ворог у зростанні.
Він в кожнім місті і селі,

В тривожній зморшці на чолі,
Немов наспіли дні останні.

Яскраво світяться в імлі
Лиш золоті церковні бані.

 

 

х  х  х

Господь наш не мовчить – а вчить,

коли стрічає нас грозою,

коли вінчає нас сльозою

чи в полі чайкою ячить.

 

Господь од нас відводить тьму,

дарує нам небесне світло,

щоб серце вірою розквітло, –

а ми не віримо Йому.

 

З нас кожен сам собі стратег,

сам в друзки розбива скрижалі.

Тим часом на старім причалі

новий гойдається ковчег…

 

 

х  х  х

Як цільність зберігати нам?

Нема уже уверх сходинок…

 

І от з надщерблених цеглинок,

На зло заїлим ворогам,

Я зводжу знов стрункий будинок.

 

Будинок сей міцний на злам,

Вгорі ажурний і на споді.

І він при свідках, при народі

Враз перевтілився у Храм,

Увінчаний Хрестом Господнім.

 

“Українська літературна газета”, ч. 11 (301), 3.06.2021

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!