Петро Шкраб’юк. «…І я з усіма у строю»

265

Автор цієї добірки – письменник, доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу української літератури Інституту українознавства ім. Івана Крипякевича НАН України, учасник добровольчого батальйону Залізничного району Тероборони м. Львова.

Добірка подана в хронологічному порядку написання віршів. 

 

 

ОБЕРІГ

(Есемеска з боїв)

 

Не хвилюйся за мене, кохана,

Я із друзями твердо стою.

Наша віра і міць нездоланна

Захищають мене у бою.

 

Ми – козацька пробуджена сила,

Що орду упокорює злу

І за тебе, за нашого сина,

І за донечку нашу малу.

 

Безліч літ накують нам зозулі,

Бо наш дух ще ніхто не зборов.

Ворогам шлю заслужені кулі,

А тобі – Богом дану любов.

………………

Не сльоза – а гроза!.. Стяг вгорі!

Україна – це наш оберіг.

 

1 березня 2022

 

В СТРОЮ…

Присвячую внучці Гальшці, студентці УКУ, яка не виїхала за кордон, а

стала активною волонтеркою

 

“Всі – в стрій!” – чути заклики дзвону.

Записуйтесь в Тероборону!

 

В нас ворог спіткнувсь із розгону.

Записуйтесь в Тероборону!

 

Вогонь на рашистську колону…

Записуйтесь в Тероборону!

 

Щоб жити по Божім закону,

Записуйтесь в Тероборону!

 

Ми чиним Європі заслону.

Записуйтесь в Тероборону!

 

…У відповідь я чую річ:

Заглянь ув аннали сторіч.

 

Згадай, аби знали усі:

Ми воїни з княжих часів.

 

Ми ратники та козаки –

І знову нам плещуть віки.

 

І знову у подиві світ,

Що ми – це живий моноліт.

 

Не знищать Вітчизну мою.

Герої – у кожнім бою.

 

…І я з усіма у строю.

 

4 березня 2022

 

ВІД СИНА МАЛОГО –

НА ФРОНТ

 

Шлю батькові вістку на фронт,

Що з мамою ми у підвалі,

Що бомби свистять із висот

І вирви у нашім кварталі.

 

Я глухну від грому  війни.

Мій песик тремтить на колінах.

Та чуєм відбій… Пів стіни

Лежить перед нами в руїнах.

 

І бабця зітхає: “Ой-ой!”

І хреститься кожну хвилину.

А мама – що тато герой –

Нагадує нам без упину.

 

Екран, голоси… Край доріг

Ворожий брухт вщент догоряє.

А песик мій ліг на поріг

І батька-героя чекає.

 

Дивлюсь на людей бойових

У формі, і кожен при зброї.

І батька впізнати між них

Не можу, бо всі тут – герої.

 

8 березня 2022

 

З майбутнього спогаду:

ПОЛОГИ

 

Народжена я в укритті,

Ховались там після тривоги.

В півтемній сухій тісноті

У мами настали пологи.

 

І кинулись жони на скрик,

Позвала усіх гостра скруха.

Хтось воду приніс, хтось – рушник,

І навіть знайшлась повитуха.

 

Засяяло враз укриття.

Усе породіллі скорилось.

Усі рятували життя:

Дитя в час війни появилось.

 

Любов об’єднала людей,

Вгорі ж шаленіла навала.

І мати в сльозах до грудей

Дівчатко своє пригортала.

 

Ангели над ними святі

Ширяли,  і кожен молився.

…………………

Так само колись в укритті

Спаситель Ісус народився.

 

11 березня 2022

 

 ТОСТ

Гвардійцям Олені та Олександрові,

які 8 березня 2022 року повінчались на блокпості (Вінничина);

це також присвята іншим бойовим парам

 

От-от прилетять солов’ї.

Край встелить зелений покров.

І враз серед смертних боїв

Заквітла весняна любов.

 

Кохання – від Бога талан.

Це вірних сердець таїна.

І шлюб їм дає капелан,

Бо воїни – він і вона.

 

У квітах суворий блокпост,

В привітах бійці, командир…

Прийміть і цей вірш як мій тост

За Вас, перемогу і мир.

 

З нас кожний сестра Вам і брат.

Ви там у строю, а ми тут.

І грім переможних гармат –

Це Вам як весільний салют.

 

13 березня 2022

 

 ПАТРУЛЬ

Моїм товаришам – учасникам добровольчого батальйону

Залізничного району Територіальної оборони м. Львова – на згадку

 

Повік незабутні моменти –

Цей рух, що удень і вночі.

Одні возять медикаменти,

А інші – одежу й харчі.

 

І військо не знає поразки,

Велична його нині роль…

І в нас нарукавні пов’язки,

Відомі мета і пароль.

 

Виконуєм в звичній манері

Наказ неухильний: “Пантруй!”

У лісі, на вулиці, в сквері

Ступає наш пильний патруль.

 

І спокій прийшов до району.

Малесенький вклад – але свій

Ми вносимо в Тероборону,

Аби не сховавсь лиходій.

 

Сирени… А на виднокрузі

Зблиск битви… Ми разом. Отож

Чесноти нові бачу в друзів

І в себе самого також.

 

15 березня 2022

ВЕТЕРАН

 

Відламки летіли дощем…

Будинок був знищений вщент.

Дружина – прокляття катам! –

В завалах загинула там.

 

І я, ще совєтський солдат,

Взяв знову до рук автомат

Громити з московії гидь

І того, що в схроні сидить

В Алтаї десь, на глибині,

Останні рахуючи дні…

 

Убивця жінок і дітей.

Всели його, Боже, в свиней!

Та й свині – і в них гідність є –

Не приймуть у стадо своє.

 

Шкварчатиме біс-рецидив

В тім пеклі, що сам сотворив.

 

16 березня 2022

 

ЗІЗНАННЯ

 

Наказ – Україну  бомбити… Привіт!

Пишу швидкоруч, бо за хвилю – в політ.

Я знову зі страхом сідаю у СУ,

Не певний, що бомби на ціль донесу.

 

Увесь Маріуполь між димних руїн,

Ніяк не збагну, що живий досі він.

 

Не знаєш, яка тут бандерівська лють:

На морі, у небі, на суші нас б’ють,

А ще напівзвірами – орками – звуть.

І скрізь наші трупи…  І танки горять.

Війна тут. А не операція – бл…..ь!

 

Ти завжди хвалила мене: “Молодєц!”

А я вже, як друзі мої, не жілєц.

Усі проти нас. І Расеї – капєц.

………..

Був стінгер… І зблиск… Обірвався маршрут.

Він падав, і не розкривавсь парашут.

Смартфон уцілів.  Хтось із праху підняв.

Знайшли оцей текст.

А я – переклав.

 

25 березня 2022

 

 

РІДНЯ

 

Ми як ніколи однозгідні.

Ми, як брати і сестри, рідні.

 

Все рідне: море, степ, тополі,

Вершини гір на видноколі,

І трелі птиць, що будять ранки,

І дивовижні вишиванки.

 

Все рідне:  дім, сім’я, герої,

І ті, що впали у двобої, –

І перед ними на коліна

Стає вся наша Україна.

 

Все рідне: пам’ять про минуле,

Душевність, певність, серце чуле,

Любов – і віра в перемогу,

Що нам осяює дорогу…

 

І навіть світ, що шани гідний,

Іде до нас, щоб стати рідним.

 

22-24 березня 2022

 

 ЗАХИСТ

 

Минувшини голос для нас не затих,

Тому у часи смертосійні

Ми всі захищаєм не тільки живих,

А й тих, що святі і покійні.

 

Отих, що планеті цілій на виду,

Що роду й народу окраса.

Ми всі захищаємо Сковороду

І нашого батька Тараса.

 

І Лесю, яку не скорила біда…

З набоями в нас патронташі,

Аби не топтала безумна орда

І пам’ять, і пам’ятки наші.

 

Їх безліч, звитяжців, чий дух не погас,

Їм вдячну возносим осанну.

Вони позавчора і вчора – всякчас

І нас захищають так само.

 

Ми разом, і се перемог наших пік;

Це лік на все плідне і сутнє.

Тому замикаємо нині й навік

Московії вхід у майбутнє.

 

29 березня, 2 квітня  2022

 

МУЗИ

 

Наші музи забули про сон,

Кожна з військом живе в унісон.

 

То служителі їх наяву,

Взявши в руки незвичну їм зброю,

Вирушають на передову;

Але й там творять дійсність нову:

Дев’ять муз їх ведуть за собою.

Їм безпечно між рідних сестер,

Фронт для них – це тепер їхня зала.

 

Ось і юнка гінка не в етер,

А щоб голос надії не вмер, –

Для людей в укритті заспівала.

І ця пісенька неголосна

Затремтіла у кожнім сумлінні,

Як ота чародійна струна,

На якій – хоч вона і одна –

Грав бентежно скрипаль Паганіні.

…………..

Їй вінок ми сплітаєм із рож,

Бо ця дівчинка – муза також.

 

ПРИМІТКИ. У міфології античної Греції різними ділянками культури (а також історії, філософії та науки) “завідували” дев’ять муз-сестер; юнка у вірші – це семирічна киянка Амелія Анісович. Паганіні (1782–1840) – неперевершений італійський скрипаль, який міг вражаюче грати навіть на одній струні.

 

31 березня, 2-4 квітня  2022

 

БЛАГОВІСТ

 

В час болю і сліз, крізь бої і дими

Знов блага Твої видим, Господи, ми.

 

Твого Провидіння відчитуєм зміст:

Щоб віра скріпилася наша;

Щоб нація встала на свій повний зріст

Й на скалки розсипалась раша.

 

Це Твій непомильний – для ворога – знак.

Не міг він позбутись спокуси:

Жадав нас убити – а склалось навспак,

Що сам себе знищити мусить.

 

Це кара йому за прадавні гріхи,

За наші руїни й печалі.

І світ нас пізнав – і відкрив нам шляхи,

Щоб з ним простували ми далі.

 

І військо заходить до міст і до сіл,

Тіла окупантів громадить.

Бо Архістратиг – воїн Твій Михаїл

В бій лицарів наших провадить.

 

Наш Боже, під перстом зцілющим Твоїм

Вставали усопші й каліки.

Так встанем і ми у вінці золотім –

І вступиш Ти знов в наш відновлений ДІМ,

Щоб в нім залишитись навіки.

 

1-4 квітня 2022

 

ТИША

 

Так хочеться у довколишші

Дзвінкої тиші, тихих снів.

Так хочеться тих благ колишніх,

Коли ще простір не гримів.

 

Так хочеться небес погідних,

А не сирен, нічних заграв.

Так хочеться обняти рідних,

Іти босоніж серед трав.

 

Так хочеться, аби неложна

Душа зверталася: “Повір!

Безцінне все: людина кожна,

Комашка, пташка, сяйво зір”.

 

Так хочеться, коли се пишу,

Не бути осторонь, бо я

Збагнув: життя, любов і тишу

Теж відвойовують в боях.

 

15 квітня, 9 травня 2022

 

БЕЗ ВИБОРУ

 

Вселенська це чума –

Рашистська маса темна.

В нас вибору нема,

Лиш наша міць взаємна.

 

Бо рабство і тюрма –

Така з Москвою дружба.

В нас вибору нема,

Лише борня оружна.

 

Тож б’ємось недарма,

Йде поміч якомога.

В нас вибору нема –

Є тільки Перемога.

 

Із Києва сурма

Про мир розносить згуки.

В НИХ вибору нема –

Лишень підняти руки.

…В огні їх бетеери, танки –

Це фейєрверк наш на прощання.

І розлетиться на  у л а м к и

Страшна імперія остання…

 

18-19  квітня  2022

 

ОДНІСТЬ

(Роздуми воїна ЗСУ)

 

Руїни, жертви… Ця війна

Московським круком кряче.

Он тітка плаче… І вона –

Сестра твоя неначе.

 

Чому чужий так ранить біль?

Чому такі епічні

І хвальні вісті звідусіль,

І ті, які трагічні?

 

В Христі ми сестри й браття. Де ж

Буття нас так зігріло?

Лиш тут! Бо нації – авжеж! –

Ми теж єдине тіло.

 

Все, що було і є, – твоє!

Це наш живий набуток.

З одних джерел з нас кожний п’є

І радощі, і смуток.

 

І військо зайд жене назад,

Рятунку їм немає!

…Лиш сиріт, вдів тяжка сльоза

Наш панцир пробиває.

 

20 квітня 2022

 

БІЖЕНКА

 

Нас доля гнала од війни.

Автомобіль зрешетив обстріл.

Я уціліла… З далини

Мене уже чекали в гості.

 

Та очі застилала мла,

Як згар з очниць розбитих вікон

Оселі, що колись була,

Де мешкала із чоловіком.

 

Де Бог нам дарував маля.

Та муж – на фронт, а я з малою –

На Захід… А моя земля

Від бід теж бігла вслід за мною.

І стала поряд – і стоїть…

Як згадки з пам’яті не струшуй, –

Отак було впродовж століть,

Щоб болем вивищити душу.

 

І я знайшла зі сторони

Саму себе – ще невідому.

 

…Я утікала од війни,

А повернулася додому.

 

21 квітня 2022

 

САДІВНИК

(Розмова в електричці)

  • Питаєте, як далі жити?

Везу он щепи на город.

Орати, сіяти, садити,

Ростити хліб – наш другий фронт.

Угробим орків неодмінно,

Поля теж визволим од мін

(Згадай ще гру на піаніно

На вулиці, серед руїн).

Зима, весна… незмінні цикли.

Воює внук, а я – отут.

Для смерті невмирущий виклик –

Простий, земний, насущний труд.

 

…І він замовк. І думи чисті

Забрунькували в тишині.

За склом на молодому листі

Блищали крапельки дрібні.

 

Все оживало, вчора вмерши.

Вертались крякви до заплав.

І думав я, щоку підперши:

Фронт другий може стати першим,

І – на очах – він вже ставав…

 

23, 26 квітня, 9 травня  2022

 

СОЮЗНИК

 

Невже закінчилась зима,

Яка тримала нас в облозі?

То мрич, то віхола сліпма

Спиняла березень в дорозі.

 

Невже прийшли дзвінкі дощі,

Звільнили дні від холоднечі?

Цвітуть кущі – і знов хрущі

Гудуть над вишнями надвечір.

 

І хоч ще сіє сатана

Свої ракети й батареї,

Та вмре війна, і ця весна –

Зелений щит супроти неї.

 

Дими розвіються, бо ми

Несем весну в єстві своєму –

І шлем на зайд важкі громи,

І творим літ ясну поему.

 

Той щит – союзник, побратим,

Що йде в мороз, рве льоду ґрати.

Ми здатні у союзі з ним

І над кремлем наш стяг здійняти.

 

26 квітня, 10 травня  2022

 

В ДОРОЗІ

 

  • Ми досі жили як чужинці,

Чужі шанували слова.

Спімнули, що ми українці,

Як вдерлась в країну Москва.

 

І сталась раптова онова.

Для нас це самих – дивина.

Вернулись в сім’ю рідна мова,

Святині, борців імена.

Зворот незворотній відбувся.

Синок мій Олесь ледь підріс

І вперше промовив: “Матусю!”

Зворушив мене аж до сліз.

 

Він виросте теж оборонцем,

Як батько його – офіцер:

Пішов у вогонь добровольцем;

Я ж їду до Львова тепер.

 

…Хитались завіски віконні,

І потяг біг плавно вперед.

Розмови вели вже сторонні

Про згубу московських тенет.

 

І не було в нас різниці:

Схід-захід єдиний наш дім.

Смертельні ворожі зірниці

Грозили тепер нам усім.

 

4-8  травня  2022

 

 

СПЕЦОПЕРАЦІЯ

(Cпроба перекладу з общепонятного)

 

Я русскій солдат. В Україні я вот,

Де зачищаю* свій русскій народ.

 

Тут повно фашистів – куди не поглянь.

Я зразу в приціл їх беру без вагань.

 

Он жінка ішла з діточками двома.

Навів автомат – і фашистки нема!

 

А мать мені дзвонить: “Синочєк родной!

Не парся. Та жінка – наш враг. Ти герой! ”

 

І я не жалів ні старих, ні малих –

А що? З “русскім міром” ішли ми до них.

 

Та “мір” наш вони не приймали чомусь,
І я відтепер тих фашистів боюсь.

 

Тут рану отримав за дух бойовий,

Із роти один я лишився живий.

 

А все ж і добрá я немало намив,

Від ротного я пістолет прихопив.

 

А ще – у фашистів – річ спер не одну:

Труси, унітаз і сорочку нічну.

 

І я на побивку на родіну – із

Нацистського пекла дар матушке віз.

 

Приїхав. Вже пізно. В дворі темна тінь.

Фігури якісь – аж в очах мерехтінь.

 

Невже й тут фашисти? І вистрілив я.

Вчув зойк. І підбіг: а то мати моя.

………………….

*Так в ориґіналі. Має бути “защіщаю” (захищаю); натомість – “зачищаю”. Символічна описка!

 

14 травня 2012

 

ПРОЩА

У Крехівському монастирі св. Миколая

Чину святого Василія Великого

22 травня 2022, неділя

 

Диявол із Москви

Крилату сіє смерть.

А тут ось молитви.

Гора, де хоругви,

Народом повна вщерть.

 

 

Ясні хвилини ці,

Бо в тьмявий час тривог

Миряни та отці –

Всі щирі визнавці,

Що з нами зараз Бог.

 

Говорить до сердець,

Що з нами Він тепер

Як медик і боєць,

Пожежник і чернець,

Митець і волонтер.

 

Щоб втішити живих,

Щоб втерти сльози їм, –

Вступає він до тих,

Хто втратив дорогих

І свій родинний дім.

 

І кличе Він усіх

Позбутися журби.

Вчить нас, дітей своїх,

Що бути нині гріх

Поодаль боротьби.

 

Йдемо до перемог…

Полеглі – у Раю.

Ми твердо вірим – бо

Наш всюдисущий Бог

Із нами у строю.

 

22 травня 2022

 

В НАДВЕЧІР’Ї

Присвячую Наталії та Іванові

Хруставчукам, після зустрічі з якими

я написав цей вірш:

 

Додому я вертавсь надвечір.

Стояв довкіл сумирний час.

Бо сонце обрію на плечі

Сідало… Тихнув двигкіт трас.

 

Дроздів спів мовкнув мелодійний,

І вітерець свій танець вів…

І цвинтар, наче страж снодійний,

За огорожею виднів.

 

Немов заснули наші біди…

Лиш діти невгавали, бач,

І за м’ячем із криком бігли,

А він втікав од них ускач.

 

І за хвилиною хвилина

Нечутно прямувала в ніч…

Та ще жила в душі гостина,

Що, наче давніх літ світлина,

Вертала нам весну увіч.

 

І тіні… Вечір вись мережив,

Горів, як злота чистий сплав.

І місяць за землею стежив,

І навіть цвинтар не бентежив,

А віру у життя вселяв.

 

25 травня 2022

 

ПОВТОРЕННЯ

 

ВСТУП

 

То був геть древній чоловік,

І він ці істини прорік.

А я і досі пам’ятаю

І вам – для вжитку – повторяю.

1

Щоби не в’яла роду віть

І квітнув мир у нашім краю, –

Всіх, що близькі вам, бережіть

І не соромтесь – говоріть:

“Шаную Вас… люблю… кохаю…”

2

Щоб плід зродився із суцвіть

І спів лунав у серці гаю, –

Своїх дітей відваги вчіть;

Коли неправда, не мовчіть –

І бісів подолаєм зграю.

3

Щоби не впасти в їхню сіть,

Щоби не клясти тьму з одчаю, –

Собі кумира не творіть,

А зір до Господа зведіть,

Ідіть у вірі в даль безкраю.

4

Щоби не збочити, несіть

Палку любов до свого краю.

І не соромтесь, а скажіть:

“Я душу, що заперта в кліть,

До вас – на волю – випускаю…”

 

27 травня 2022

Патруль. Автор цих віршів – третій ліворуч

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!