Автор цієї добірки – письменник, доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу української літератури Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України, учасник добровольчого батальйону Залізничного району Тероборони м. Львова.
Добірка подана в хронологічному порядку написання віршів.
ОБЕРІГ
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
(Есемеска з боїв)
Не хвилюйся за мене, кохана,
Я із друзями твердо стою.
Наша віра і міць нездоланна
Захищають мене у бою.
Ми – козацька пробуджена сила,
Що орду упокорює злу
І за тебе, за нашого сина,
І за донечку нашу малу.
Безліч літ накують нам зозулі,
Бо наш дух ще ніхто не зборов.
Ворогам шлю заслужені кулі,
А тобі – Богом дану любов.
………………
Не сльоза – а гроза!.. Стяг вгорі!
Україна – це наш оберіг.
1 березня 2022
В СТРОЮ…
Присвячую внучці Гальшці, студентці УКУ, яка не виїхала за кордон, а
стала активною волонтеркою
“Всі – в стрій!” – чути заклики дзвону.
Записуйтесь в Тероборону!
В нас ворог спіткнувсь із розгону.
Записуйтесь в Тероборону!
Вогонь на рашистську колону…
Записуйтесь в Тероборону!
Щоб жити по Божім закону,
Записуйтесь в Тероборону!
Ми чиним Європі заслону.
Записуйтесь в Тероборону!
…У відповідь я чую річ:
Заглянь ув аннали сторіч.
Згадай, аби знали усі:
Ми воїни з княжих часів.
Ми ратники та козаки –
І знову нам плещуть віки.
І знову у подиві світ,
Що ми – це живий моноліт.
Не знищать Вітчизну мою.
Герої – у кожнім бою.
…І я з усіма у строю.
4 березня 2022
ВІД СИНА МАЛОГО –
НА ФРОНТ
Шлю батькові вістку на фронт,
Що з мамою ми у підвалі,
Що бомби свистять із висот
І вирви у нашім кварталі.
Я глухну від грому війни.
Мій песик тремтить на колінах.
Та чуєм відбій… Пів стіни
Лежить перед нами в руїнах.
І бабця зітхає: “Ой-ой!”
І хреститься кожну хвилину.
А мама – що тато герой –
Нагадує нам без упину.
Екран, голоси… Край доріг
Ворожий брухт вщент догоряє.
А песик мій ліг на поріг
І батька-героя чекає.
Дивлюсь на людей бойових
У формі, і кожен при зброї.
І батька впізнати між них
Не можу, бо всі тут – герої.
8 березня 2022
З майбутнього спогаду:
ПОЛОГИ
Народжена я в укритті,
Ховались там після тривоги.
В півтемній сухій тісноті
У мами настали пологи.
І кинулись жони на скрик,
Позвала усіх гостра скруха.
Хтось воду приніс, хтось – рушник,
І навіть знайшлась повитуха.
Засяяло враз укриття.
Усе породіллі скорилось.
Усі рятували життя:
Дитя в час війни появилось.
Любов об’єднала людей,
Вгорі ж шаленіла навала.
І мати в сльозах до грудей
Дівчатко своє пригортала.
Ангели над ними святі
Ширяли, і кожен молився.
…………………
Так само колись в укритті
Спаситель Ісус народився.
11 березня 2022
ТОСТ
Гвардійцям Олені та Олександрові,
які 8 березня 2022 року повінчались на блокпості (Вінничина);
це також присвята іншим бойовим парам
От-от прилетять солов’ї.
Край встелить зелений покров.
І враз серед смертних боїв
Заквітла весняна любов.
Кохання – від Бога талан.
Це вірних сердець таїна.
І шлюб їм дає капелан,
Бо воїни – він і вона.
У квітах суворий блокпост,
В привітах бійці, командир…
Прийміть і цей вірш як мій тост
За Вас, перемогу і мир.
З нас кожний сестра Вам і брат.
Ви там у строю, а ми тут.
І грім переможних гармат –
Це Вам як весільний салют.
13 березня 2022
ПАТРУЛЬ
Моїм товаришам – учасникам добровольчого батальйону
Залізничного району Територіальної оборони м. Львова – на згадку
Повік незабутні моменти –
Цей рух, що удень і вночі.
Одні возять медикаменти,
А інші – одежу й харчі.
І військо не знає поразки,
Велична його нині роль…
І в нас нарукавні пов’язки,
Відомі мета і пароль.
Виконуєм в звичній манері
Наказ неухильний: “Пантруй!”
У лісі, на вулиці, в сквері
Ступає наш пильний патруль.
І спокій прийшов до району.
Малесенький вклад – але свій
Ми вносимо в Тероборону,
Аби не сховавсь лиходій.
Сирени… А на виднокрузі
Зблиск битви… Ми разом. Отож
Чесноти нові бачу в друзів
І в себе самого також.
15 березня 2022
ВЕТЕРАН
Відламки летіли дощем…
Будинок був знищений вщент.
Дружина – прокляття катам! –
В завалах загинула там.
І я, ще совєтський солдат,
Взяв знову до рук автомат
Громити з московії гидь
І того, що в схроні сидить
В Алтаї десь, на глибині,
Останні рахуючи дні…
Убивця жінок і дітей.
Всели його, Боже, в свиней!
Та й свині – і в них гідність є –
Не приймуть у стадо своє.
Шкварчатиме біс-рецидив
В тім пеклі, що сам сотворив.
16 березня 2022
ЗІЗНАННЯ
Наказ – Україну бомбити… Привіт!
Пишу швидкоруч, бо за хвилю – в політ.
Я знову зі страхом сідаю у СУ,
Не певний, що бомби на ціль донесу.
Увесь Маріуполь між димних руїн,
Ніяк не збагну, що живий досі він.
Не знаєш, яка тут бандерівська лють:
На морі, у небі, на суші нас б’ють,
А ще напівзвірами – орками – звуть.
І скрізь наші трупи… І танки горять.
Війна тут. А не операція – бл…..ь!
Ти завжди хвалила мене: “Молодєц!”
А я вже, як друзі мої, не жілєц.
Усі проти нас. І Расеї – капєц.
………..
Був стінгер… І зблиск… Обірвався маршрут.
Він падав, і не розкривавсь парашут.
Смартфон уцілів. Хтось із праху підняв.
Знайшли оцей текст.
А я – переклав.
25 березня 2022
РІДНЯ
Ми як ніколи однозгідні.
Ми, як брати і сестри, рідні.
Все рідне: море, степ, тополі,
Вершини гір на видноколі,
І трелі птиць, що будять ранки,
І дивовижні вишиванки.
Все рідне: дім, сім’я, герої,
І ті, що впали у двобої, –
І перед ними на коліна
Стає вся наша Україна.
Все рідне: пам’ять про минуле,
Душевність, певність, серце чуле,
Любов – і віра в перемогу,
Що нам осяює дорогу…
І навіть світ, що шани гідний,
Іде до нас, щоб стати рідним.
22-24 березня 2022
ЗАХИСТ
Минувшини голос для нас не затих,
Тому у часи смертосійні
Ми всі захищаєм не тільки живих,
А й тих, що святі і покійні.
Отих, що планеті цілій на виду,
Що роду й народу окраса.
Ми всі захищаємо Сковороду
І нашого батька Тараса.
І Лесю, яку не скорила біда…
З набоями в нас патронташі,
Аби не топтала безумна орда
І пам’ять, і пам’ятки наші.
Їх безліч, звитяжців, чий дух не погас,
Їм вдячну возносим осанну.
Вони позавчора і вчора – всякчас
І нас захищають так само.
Ми разом, і се перемог наших пік;
Це лік на все плідне і сутнє.
Тому замикаємо нині й навік
Московії вхід у майбутнє.
29 березня, 2 квітня 2022
МУЗИ
Наші музи забули про сон,
Кожна з військом живе в унісон.
То служителі їх наяву,
Взявши в руки незвичну їм зброю,
Вирушають на передову;
Але й там творять дійсність нову:
Дев’ять муз їх ведуть за собою.
Їм безпечно між рідних сестер,
Фронт для них – це тепер їхня зала.
Ось і юнка гінка не в етер,
А щоб голос надії не вмер, –
Для людей в укритті заспівала.
І ця пісенька неголосна
Затремтіла у кожнім сумлінні,
Як ота чародійна струна,
На якій – хоч вона і одна –
Грав бентежно скрипаль Паганіні.
…………..
Їй вінок ми сплітаєм із рож,
Бо ця дівчинка – муза також.
ПРИМІТКИ. У міфології античної Греції різними ділянками культури (а також історії, філософії та науки) “завідували” дев’ять муз-сестер; юнка у вірші – це семирічна киянка Амелія Анісович. Паганіні (1782–1840) – неперевершений італійський скрипаль, який міг вражаюче грати навіть на одній струні.
31 березня, 2-4 квітня 2022
БЛАГОВІСТ
В час болю і сліз, крізь бої і дими
Знов блага Твої видим, Господи, ми.
Твого Провидіння відчитуєм зміст:
Щоб віра скріпилася наша;
Щоб нація встала на свій повний зріст
Й на скалки розсипалась раша.
Це Твій непомильний – для ворога – знак.
Не міг він позбутись спокуси:
Жадав нас убити – а склалось навспак,
Що сам себе знищити мусить.
Це кара йому за прадавні гріхи,
За наші руїни й печалі.
І світ нас пізнав – і відкрив нам шляхи,
Щоб з ним простували ми далі.
І військо заходить до міст і до сіл,
Тіла окупантів громадить.
Бо Архістратиг – воїн Твій Михаїл
В бій лицарів наших провадить.
Наш Боже, під перстом зцілющим Твоїм
Вставали усопші й каліки.
Так встанем і ми у вінці золотім –
І вступиш Ти знов в наш відновлений ДІМ,
Щоб в нім залишитись навіки.
1-4 квітня 2022
ТИША
Так хочеться у довколишші
Дзвінкої тиші, тихих снів.
Так хочеться тих благ колишніх,
Коли ще простір не гримів.
Так хочеться небес погідних,
А не сирен, нічних заграв.
Так хочеться обняти рідних,
Іти босоніж серед трав.
Так хочеться, аби неложна
Душа зверталася: “Повір!
Безцінне все: людина кожна,
Комашка, пташка, сяйво зір”.
Так хочеться, коли се пишу,
Не бути осторонь, бо я
Збагнув: життя, любов і тишу
Теж відвойовують в боях.
15 квітня, 9 травня 2022
БЕЗ ВИБОРУ
Вселенська це чума –
Рашистська маса темна.
В нас вибору нема,
Лиш наша міць взаємна.
Бо рабство і тюрма –
Така з Москвою дружба.
В нас вибору нема,
Лише борня оружна.
Тож б’ємось недарма,
Йде поміч якомога.
В нас вибору нема –
Є тільки Перемога.
Із Києва сурма
Про мир розносить згуки.
В НИХ вибору нема –
Лишень підняти руки.
…В огні їх бетеери, танки –
Це фейєрверк наш на прощання.
І розлетиться на у л а м к и
Страшна імперія остання…
18-19 квітня 2022
ОДНІСТЬ
(Роздуми воїна ЗСУ)
Руїни, жертви… Ця війна
Московським круком кряче.
Он тітка плаче… І вона –
Сестра твоя неначе.
Чому чужий так ранить біль?
Чому такі епічні
І хвальні вісті звідусіль,
І ті, які трагічні?
В Христі ми сестри й браття. Де ж
Буття нас так зігріло?
Лиш тут! Бо нації – авжеж! –
Ми теж єдине тіло.
Все, що було і є, – твоє!
Це наш живий набуток.
З одних джерел з нас кожний п’є
І радощі, і смуток.
І військо зайд жене назад,
Рятунку їм немає!
…Лиш сиріт, вдів тяжка сльоза
Наш панцир пробиває.
20 квітня 2022
БІЖЕНКА
Нас доля гнала од війни.
Автомобіль зрешетив обстріл.
Я уціліла… З далини
Мене уже чекали в гості.
Та очі застилала мла,
Як згар з очниць розбитих вікон
Оселі, що колись була,
Де мешкала із чоловіком.
Де Бог нам дарував маля.
Та муж – на фронт, а я з малою –
На Захід… А моя земля
Від бід теж бігла вслід за мною.
І стала поряд – і стоїть…
Як згадки з пам’яті не струшуй, –
Отак було впродовж століть,
Щоб болем вивищити душу.
І я знайшла зі сторони
Саму себе – ще невідому.
…Я утікала од війни,
А повернулася додому.
21 квітня 2022
САДІВНИК
(Розмова в електричці)
- Питаєте, як далі жити?
Везу он щепи на город.
Орати, сіяти, садити,
Ростити хліб – наш другий фронт.
Угробим орків неодмінно,
Поля теж визволим од мін
(Згадай ще гру на піаніно
На вулиці, серед руїн).
Зима, весна… незмінні цикли.
Воює внук, а я – отут.
Для смерті невмирущий виклик –
Простий, земний, насущний труд.
…І він замовк. І думи чисті
Забрунькували в тишині.
За склом на молодому листі
Блищали крапельки дрібні.
Все оживало, вчора вмерши.
Вертались крякви до заплав.
І думав я, щоку підперши:
Фронт другий може стати першим,
І – на очах – він вже ставав…
23, 26 квітня, 9 травня 2022
СОЮЗНИК
Невже закінчилась зима,
Яка тримала нас в облозі?
То мрич, то віхола сліпма
Спиняла березень в дорозі.
Невже прийшли дзвінкі дощі,
Звільнили дні від холоднечі?
Цвітуть кущі – і знов хрущі
Гудуть над вишнями надвечір.
І хоч ще сіє сатана
Свої ракети й батареї,
Та вмре війна, і ця весна –
Зелений щит супроти неї.
Дими розвіються, бо ми
Несем весну в єстві своєму –
І шлем на зайд важкі громи,
І творим літ ясну поему.
Той щит – союзник, побратим,
Що йде в мороз, рве льоду ґрати.
Ми здатні у союзі з ним
І над кремлем наш стяг здійняти.
26 квітня, 10 травня 2022
В ДОРОЗІ
- Ми досі жили як чужинці,
Чужі шанували слова.
Спімнули, що ми українці,
Як вдерлась в країну Москва.
І сталась раптова онова.
Для нас це самих – дивина.
Вернулись в сім’ю рідна мова,
Святині, борців імена.
Зворот незворотній відбувся.
Синок мій Олесь ледь підріс
І вперше промовив: “Матусю!”
Зворушив мене аж до сліз.
Він виросте теж оборонцем,
Як батько його – офіцер:
Пішов у вогонь добровольцем;
Я ж їду до Львова тепер.
…Хитались завіски віконні,
І потяг біг плавно вперед.
Розмови вели вже сторонні
Про згубу московських тенет.
І не було в нас різниці:
Схід-захід єдиний наш дім.
Смертельні ворожі зірниці
Грозили тепер нам усім.
4-8 травня 2022
“СПЕЦОПЕРАЦІЯ”
(Cпроба перекладу з общепонятного)
Я русскій солдат. В Україні я вот,
Де зачищаю* свій русскій народ.
Тут повно фашистів – куди не поглянь.
Я зразу в приціл їх беру без вагань.
Он жінка ішла з діточками двома.
Навів автомат – і фашистки нема!
А мать мені дзвонить: “Синочєк родной!
Не парся. Та жінка – наш враг. Ти герой! ”
І я не жалів ні старих, ні малих –
А що? З “русскім міром” ішли ми до них.
Та “мір” наш вони не приймали чомусь,
І я відтепер тих фашистів боюсь.
Тут рану отримав за дух бойовий,
Із роти один я лишився живий.
А все ж і добрá я немало намив,
Від ротного я пістолет прихопив.
А ще – у фашистів – річ спер не одну:
Труси, унітаз і сорочку нічну.
І я на побивку на родіну – із
Нацистського пекла дар матушке віз.
Приїхав. Вже пізно. В дворі темна тінь.
Фігури якісь – аж в очах мерехтінь.
Невже й тут фашисти? І вистрілив я.
Вчув зойк. І підбіг: а то мати моя.
………………….
*Так в ориґіналі. Має бути “защіщаю” (захищаю); натомість – “зачищаю”. Символічна описка!
14 травня 2012
ПРОЩА
У Крехівському монастирі св. Миколая
Чину святого Василія Великого
22 травня 2022, неділя
Диявол із Москви
Крилату сіє смерть.
А тут ось молитви.
Гора, де хоругви,
Народом повна вщерть.
Ясні хвилини ці,
Бо в тьмявий час тривог
Миряни та отці –
Всі щирі визнавці,
Що з нами зараз Бог.
Говорить до сердець,
Що з нами Він тепер
Як медик і боєць,
Пожежник і чернець,
Митець і волонтер.
Щоб втішити живих,
Щоб втерти сльози їм, –
Вступає він до тих,
Хто втратив дорогих
І свій родинний дім.
І кличе Він усіх
Позбутися журби.
Вчить нас, дітей своїх,
Що бути нині гріх
Поодаль боротьби.
Йдемо до перемог…
Полеглі – у Раю.
Ми твердо вірим – бо
Наш всюдисущий Бог
Із нами у строю.
22 травня 2022
В НАДВЕЧІР’Ї
Присвячую Наталії та Іванові
Хруставчукам, після зустрічі з якими
я написав цей вірш:
Додому я вертавсь надвечір.
Стояв довкіл сумирний час.
Бо сонце обрію на плечі
Сідало… Тихнув двигкіт трас.
Дроздів спів мовкнув мелодійний,
І вітерець свій танець вів…
І цвинтар, наче страж снодійний,
За огорожею виднів.
Немов заснули наші біди…
Лиш діти невгавали, бач,
І за м’ячем із криком бігли,
А він втікав од них ускач.
І за хвилиною хвилина
Нечутно прямувала в ніч…
Та ще жила в душі гостина,
Що, наче давніх літ світлина,
Вертала нам весну увіч.
І тіні… Вечір вись мережив,
Горів, як злота чистий сплав.
І місяць за землею стежив,
І навіть цвинтар не бентежив,
А віру у життя вселяв.
25 травня 2022
ПОВТОРЕННЯ
ВСТУП
То був геть древній чоловік,
І він ці істини прорік.
А я і досі пам’ятаю
І вам – для вжитку – повторяю.
1
Щоби не в’яла роду віть
І квітнув мир у нашім краю, –
Всіх, що близькі вам, бережіть
І не соромтесь – говоріть:
“Шаную Вас… люблю… кохаю…”
2
Щоб плід зродився із суцвіть
І спів лунав у серці гаю, –
Своїх дітей відваги вчіть;
Коли неправда, не мовчіть –
І бісів подолаєм зграю.
3
Щоби не впасти в їхню сіть,
Щоби не клясти тьму з одчаю, –
Собі кумира не творіть,
А зір до Господа зведіть,
Ідіть у вірі в даль безкраю.
4
Щоби не збочити, несіть
Палку любов до свого краю.
І не соромтесь, а скажіть:
“Я душу, що заперта в кліть,
До вас – на волю – випускаю…”
27 травня 2022
Патруль. Автор цих віршів – третій ліворуч