“Українська літературна газета”, ч. 10 (366), жовтень 2024
МОСКВІ
Споконвіків Москва
сльозам не вірить,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У всі часи безжалісній Москві
Завжди хотілось крові –
як вампіру,
Адже і зачалася на крові.
Червоний Кремль
і Площа і, здається,
Сьогодні червоніє
й синя вись.
Окстись, Москво,
а то ще захлинешся,
Якщо не кров’ю,
то у морі сліз…
НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ
Україно моя, недоспівана пісне
Про високу блакить
і безмежні поля…
Я її доспівав би, та знову зловісно
Двоголовий орел над тобою кружля.
Він кружля, залишаючи смерть і руїну,
Серце плаче, забувши найкращі слова…
Але ми переможемо і – неодмінно! –
ЇЇ внук мій щасливий колись доспіва.
ГІМН УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ
Хай навколо Землі наша пісня полине,
Хай гучніше над нею віднині луна:
Доки й світу стоять – не помре Україна,
Доки й сонцю сіять – буде жити вона!
Мамо, земле свята, –
Слобожанська, карпатська, таврійська.
Неподільна, як серце, –
на захід і схід.
Ти єдина єси,
Ти повік – українська!
Не боїться морозів
калиновий цвіт.
Пронеслись по тобі і батиєві орди,
Знала хіть і наругу тиранів-царів,
Та козацькому роду нема переводу,
Його дух не пропав,
слави стяг уцілів.
Ми калиновий цвіт,
ми – нове покоління,
Що зірвало із себе останнє ярмо.
Ти цвіти, Україно, співай, Україно,
Ми тебе на поталу уже не дамо.
* * *
Ти не шкодуй, що пусто у кишені.
Це ще не бідність, як нема й гроша.
Страшніш тоді, коли пуста душа,
Все ніби є, а ми такі нікчемні.
Дуб Коцюбинського
Вірш написано під враженням
перебування в Чернігівському
музеї-садибі М. Коцюбинського 1976 року
Не хилися, дубе, в надвечірній тузі,
В сподіваннях-думах ми з тобою друзі.
Ми з тобою друзі – вірні побратими,
Нас життя носило тернами крутими,
Нас вітри ламали, обнімали смерчі,
Били блискавиці мало не до смерті,
Брали на повірку засухи й морози…
Чорні наші муки, чисті наші сльози!
Притулюсь щокою до кори шорсткої,
Доки ми не впали – нам не знать спокою.
Нам з тобою, дубе, жити-вікувати,
Табунами хмари в гості зазивати,
Засівати землю і плекати парость –
Недругам на заздрість, світові на радість.
То нічого, дубе, що рубці на тілі,
Під тими рубцями – душі незчерствілі,
То нічого, дубе, що нас били хвацько,
Ще дзвенить струною
корінь наш козацький!
ВІРШ З ДИТИНСТВА
Ще б мені спати й спати,
Втнувши в подушку ніс.
Мама загляне в хату:
– Соня, на сінокіс!
М’ячиком з ліжка скочу,
Очі протру на світ.
Де ж це штани й сорочка?..
– Зараз! – кричу їй вслід.
Батько мантачить косу,
Музика – «жить» та «жить».
Через холодні роси
Стежка з-під ніг біжить.
Заполока туману
Схожа на куряву.
Сонце встає і тане
Іскоркою в траву.
Іскорка тліє, тліє,
А вітерець дмухне,
Ніби дитяча мрія
Так вона спалахне.
Тільки в зажинок літу
Перший ляга покіс,
Губляться самоцвіти,
Жалко яких до сліз.
ДІВЧА
Цвіли ромашки білі,
Мов диво неземне.
Дівча по луках бігло
І кликало мене.
Біжить воно, сміється
У весняний розмай,
А очі – як озерця –
Блакитом через край.
Ромашок не торкає,
Біжить у мої сни,
Крізь все життя гукає:
– Ану, наздожени!
* * *
Людська душа чутлива, як мембрана.
Вслухайтеся у порухи її,
Щоб чуже горе, щоб найменша рана
Боліли вам так само, як свої.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.