Париж, Пер-Лашез, Стіна комунарів, №6685

 
Нестору Махно
Георгій БУРСОВ
 
Несторе Івановичу, як Вам там у Парижі,
чи не ласують Вашим попелом  жаби,
вельми охочі до вітамінів з праху комунарів?
В Пер-Лашез біля Вас вже ніхто не стоїть на сторожі.
Натомість цілуються, спершись на командора, усілякі нахаби,
напившись бургундського і наївшись омарів.
 
Ваші нащадки у романтичних снах намахались шаблюкою,
і підстрелених коней раз по разу міняли, як і батько в боях.
А при слушній нагоді навіть пригадують, що махновського роду.
Ще й клянуться, що ладні поцілити у владне вікно каменюкою.
Ваші онуки шепочуть тихенько, бо призвичаїлись спати м`якенько.
І очікують від нового пана почесну нагороду, принаймні грошову винагороду.
 
Як і Ви все життя намагалися, вже навчились вони писати вірші українською…
Та не дивуйтеся, дехто з онуків братається нині з білогвардійською ватою,
предків якої Ви поскидали багнетами з нашого Криму у Чорне море.
І хоч вони, як і Ви, віри нашої православно-християнської –
цілують взасос грошовитих онуків Іуди, а сусіду-вкраїнцю риють могилу лопатою.
Бо ніяк не подужають найпершого ворога – заздрість в собі не поборють.
 
Ваші акселератні нащадки тішаться тим, що вищого зросту.
З десяти сантиметрів своєї найвищості поглядають на командора зверхньо.
Революційна повстанська армія України, ой, як давно полягла в чорноземах!
Вожді скарлючились, і немає кому за наругу над Вашим ім`ям очолити помсту.
Навичків рукопашного бою і військової освіти, мовляв, у них недостатньо.
Натомість за втраченим коханням-світанням скиглять в своїх вІршах-поемах.
 
Несторе Івановичу, Ви нас пробачте, щодуху тікаєм від запаху крові.
Що пішли на джентльментську угоду з політичними клопами і вошами.
Ми знаємо гірку правду, та щораз затуляємо як і у Вас такі ж карі очі,
коли чуємо пісні, складені про Нестора Махна за кордоном, а не з нашої волі.
І очима петляємо, продираючись толерантно ліберальними хащами.
Скоро сто років, як шукаємо по архівах попалених Ваші слова пророчі.
 
Прах Ваш поклали до комірки Стіни комунарів, й лежите Ви спокійно серед героїв.
Цього разу ганьба оминула, бо Вам пощастило, що в Парижі рано померли.
Вас не дістали спритників руки, що славу нашу виплітають гнилими нитками.
І на глум не поклали на Байковий київський цвинтар серед політичних пігмеїв.
Ще й камінний Ваш хрест погруддями зрадників навіки не затулили.
І знеславлену зірку героя не причепили, граючись Вашими дванадцятьма ранами.
 
Україні ще пити та й пити гіркого полину бездонну цу чашу…
А Ваші нащадки усе далі від волі Гуляй-Поля, і  знову бредуть манівцями.
Навіть в рідному домі  батька Махна на посміх їх звуть байстрюками.
…Ваші коні до бою іржали, пливучи крізь гнилі болота Сивашу.
Червонопикі більшовицькі злодюги Вашу тачанку вкрадуть після бою.
І як ведеться у злодІїв московських – привласнять перемогу над білими генералами.
 
 
…Тож у Парижі Вам краще лежати – там повітря чистіше ніж в Україні,
й спокійніше для чистої вашої совісті,  Несторе Івановичу, наш гуляйпільський прабатьку Махно.
 

2017 року, липня місяця, 23 дня

№17 (205) 25 серпня 2017

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал