ПАЛІНДРОскоші СВІЖІ

292

 
Станіслав
БОНДАРЕНКО
У всій Європі, схоже, ще не було такого, щоб виходила книжка одного автора, кожен рядок  якої  на сотні сторінок читається однаково з обох боків. У нас така безпрецедентна тепер з’явиться  – «ЛЕВ І РЕВ – VERY WELL!». Вона для справжніх гурманів, які небайдужі до озонистих протягів паліндромів, розширення кордонів мови, поетового вміння відчувати м’язи й суглоби слова та передавати глибокий образний зміст.
Тут вільно й історично дихає не цар-град, а «дар-град» Київ, є своя «Пісня над піснями», є «віки Рюриків», «вік вовків» і «віщодар радощів», а потужна афористичність (особливо в однорядкових паліндромах) інкрустована тонким гумором. І є чуттєвий нонконформізм урбаністичного поета, котрий, до речі,  поповнив літературу власними жанрами, це: роман-паліндром, поеми-кліпи, стасворди.
А «ПАЛІНДРоскоші», які часто приходять поетові у сни, настільки позбавлені штучності, що дехто сприймає їх як звичний силабо-тонічний вірш чи верлібр.  Невипадково мовознавець і поет-звитяжець Олекса Різників після уважного читання рукопису зазначив: «Ці паліндроми примушують  думати, іноді розгадувати зашифроване в них, дочитуватися до глибин. Книга ця робить читача мудрішим, вона піде, звичайно ж, у віки».
 
***
Ти ж є! І музика таки зуміє жить!
 
***
Сачком мок час…
О, ти – сито,
саче-час:
щє і сор просієш.
 
А НА… ХОКУ, КОХАНА
…А рука – сакура.
Акурат та рука
і роздала лад, зорі…
 
ДАР-ГРАД
Київські гори майже біблійні…
Гора Хорив є і там, і у нас,
а кий (посох) обертався на щека (змія)
у Старому ще Заповіті. І вібрує історія,
і пульсує тут, як прикидане джерело…
 
Місто… От сім
вітру гуртів,
вібро-горбів
от сім!.. Наше шан-Місто.
І світу путі всі…
І суржики ж Русі…
От Сіті – тісто.
 
…Віра з боку кобзарів
(яра з боку Кобзаря!) –
віщодар радощів:
яро зоря Яр* озоря.
 
І цур руці, цур руці
хижих, ото, хижих.
І сурмам Русі, сурмам Русі
слави вальс:
дар-град
вижив.
 
*Йдеться про Хрещатицький  Яр, теперішній Хрещатик.
 
***
Є у дара спів – і… пса радує.
 
***
От сан: на сто
віків
раз, бо… Кобзар!
 
ЩО ДОЩ?
І світу путі всі
вимив,
і цвіт у путівці
вижив.
 
***
Я і це… не Венеція?
 
***
Рим, о ти – Житомир!
 
РИМУ – МИР!
 
Лев і рев – very well!..
Мер і мир, Рим і Рем,
і Ромул (у морі?)…
Миру мир, Риму – Рим!
І… локша – на… школі!
 
***
Майданівцям
У нишпорку укроп шину
(ваксу) пускав:
тич ваксу – скавчить,
тич шину – нищить,
тич, во, – мовчить!..
 
УДАР «ГРАДУ»
Аксакалам – мала каска…
А шакалам – мала «каша».
 
І «МАСИ» САМІ…
(на початку війни)
 
А то мін німота…
Там – рагу гармат…
– А то «мас» самота…
– Тату, тат,
а міна німа?..
 
– Там от вам автомат!
Вам то: дід от… мав.
– Тату, тат! Тату, тат,
а мені нема?..
Били б, ото, били б!..
…………………….
…А тиша шита,
милі, білим…
Вів-оповів
сагу фугас…
Вив… Оповив
сагу – угас…
…І – путінці міцні, тупі:
недороси – сор один…
– Зараз –
ви-жить!.. Бо… щоб ти жив!
…А в яр мете… Темрява:
низ неба – бензин.
 
І ВИ ЖИВІ
(у шпиталі)
 
Нариви ран…
Сна реверанс…
І вижив, і…
І ви живі!..
 
Е, БУЛО, ГОЛУБЕ!
(спогад лікарський)
 
Не було – до Лубен?..
Ні, було: голубінь…
І що було – любощі.
І вартував у траві
диво-коси соко-вид…
І циці, і циці…
 
І це було, голубиці:
жага, – ага ж…
О, літечком смокче тіло
жага (багаж!)…
 
І жив овид дивовижі:
і було – голубі
і дебелі лебеді
довкруж! І журк вод…
І дотоді, дотоді
вік було голубків,
темряве, не в’ярмить.
 
…Ти – мить. Ти – мить,
а варта віків!.. А трава
жива і нині! А ви ж?..
(Ожив овид, дивовижо,
а ви жива?)…
Живі ви ж?!
 
ДІЛ СЛІД
Окрім вивезених до Росії
сотень полонених, туди ще
повезли-вкрали з Донбасу
й десятки дітей-сиріт…
(з фронтових повідомлень)
 
І честі міт, і міт сечі –
діл слід…
Мечем ікру, уркі? Мечем…
А чад здача –
діра на рід.
 
ДОХОД
Кірілу Г.
«Лірік» Кіріл
ліру дуріл
(Кіріл – клірік).
Кіріл і «дну» – гунділірік…
 
***
…Та і Раша – шаріат.
 
***
А табори?.. Роба та –
роба, забор…
АТО, бори робота:
гроба – за борг!..
 
***
Я лукава куля,
І… люлі-люлі…
 
НАГУЛЯ ЛУГАНЬ…
А та «вата»!..
А та… вузи шата, шизувата.
Он, диви, там – мати!.. Видно?
Мати – там!..
 
І ОКОПИ – ПОКОЇ
(нова «Пісня над піснями»)

                          О, ти прекрасний, коханий мій, і люб’язний.

                           І ложе у нас – зелень.

                              («Пісня над піснями» царя Соломона)

 
І окопи – покої
милим.
А шана наша
ушанувала лаву нашу.
Огонь жінки – лик ніжного…
 
Ясю – Люся*:
«Ясю, о… боюся…
Ясю, а… даюся!..
Я свято – от я вся.
Я – сіль і ліс я:
напою, о Пан,
я собою!.. О, боса я.
І окопи – покої,
конура – дарунок
милим…
А винна чуттів квітуча нива…
Це ти – читець
нив от – рухів і хуртовин,
це ти митець
нивоновин.
О, коло мене не молоко –
мед! Ідем:
тут я! Я тут.
 
Ми – не газ!.. А загинем
дорана – за народ
(мо’, за роту) – то разом!
Зірки ми – крізь
життя… Я – ти ж!
Я, ти – життя.
 
…Тне дизер-президент,
тне тент
і торг у «гроті»,
а воля ялова!..
А ти, – капітан («а тіпа Кита»!)
мав маршала шрам… Вам
рівного нема. Амен!.. Огонь вір
ми ж: он мир примножим…
Огонь дул блудного
(дул блуд)
минає. А ним
сепара пес
і поласує у салопі…
 
А наша шана –
це наш шанець».
 
*Імена героїв змінено.
 
***
О, ви зором – морозиво!
 
***
А літати?.. – та: тіла!..
А Ладу ж удала…
 
***
Я і міс – сім… і я…
Я й місіс – сім’я.
 
***
Н.
Он жінка так ніжно
береже жереб!..
 
***
– Ментівко, квітнем?
І чинам рекетирити?
Тирите, керманичі!..
– Петре, вертеп
Утнемо менту?
Утнемо менту,
Петре, вертеп!
 
***
– Волі вам, Авілов?
– Волі нам, Манілов!
 
***
В резерв, музо, розум? В резерв.
 
***
А, нот цнота:
Моцарта – матрацом?!
 
***
Ого, сил у лисого,
ого, тил у литого:
ума – на Панаму!..
 
***
В Оклахомі Мохалков –
Нахалков, Окла-хан…
Во каков, во каков –
нахапан, напахан!
 
***
Лабала Алла: бал…
Алла бали лабала.
Алла – баба бала:
Алла куш шукала.
 
***
На вас… саван?
 
РЕПЕР

(біля метро «Хрещатик»)

 
Репер не чув (учень-репер),
не чув учень
ребер…
Тепер – репет.
Тепер – репет,
тепер ото репет.
 
VIP-СПІВ
Рівень?! Не вір:
півень – не vip!..
Не вір в рівень –
не vip-співень!
 
***
А ваду удава
уваж: жре держ-жа-ву!..
 
КАТ САМ МАСТАК

                                  П. П.

А мучити ти, чума,
мастак маси сам. Кат сам…
 
VIP-СОЛОСПІВ

(крізь бюджетні діри)

                            Георгію Б.

Кошторис – сиріт шок:
vip-солоспів…
Кошик кишок? –
він, Жоро, порожнів…
 
***
О що, о що
дало кошт: шоколад!
І що? – мощі?..
Дало лад?
 
***
Віра – чин яничарів?..
Віра – чара чарів.
 
***
О ви, лжо: мене неможливо…
 
ХАТА НА КАНАТАХ
(західняцький цикл)
1
Ого, в тазу пуза твого!..
 
2
А та зупа – пузата…
А та зупо-пузата хата,
хата на канатах,
хапа за пах.
Хап-хіп – піх-пах…
 
3
Руб мала (каламбур),
а ламала… мала.
а ламала, ла-ма-ла!..
 
***
І те крам – у маркеті,
і се крам – у Маркесі!
 
***
Я і голота? – патологія.
 
***
Ідем, де ведмеді?
Іде леді!
 
***
А та гора – рогата…
А дорога нагорода.
 
 
 
 
 
 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!