Овес при Дунаю – як пісня

216

 ***

Жупани,

земани,

бани – із хортами усі –

на Яношика,

на Яносика,

на Яничка…

 

Стогне

рідна земличка.

Сохне

милої личко.

 

Жупани,

земани,

бани

не коло й аркан

танцюють –

на буйногривих

гарцюють,

наче скрегочуть

зубами.

 

У рідну

        вростають

                  
земличку

Яношик,

Яносик,

Яничко…

 

            ***

Дукат притягує магнітом

печери збійницької паща.

То золотим, то срібним мітом

душа вистрілює, мов праща.

 

Вітри історію молотять,

та у полоні в дивовижі

русалки мирно хороводять,

ласують жолудями миші.

 

           ***

Хтось співа

про лист зелений,

зазива

у дім багатий,

у палац той

кришталевий,

де орел

стоїть на чатах.

 

…А мурашка

камінь котить,

ще й обтісує

в дорозі.

Молоде вино

відбродить –

грім спіткнеться

на порозі.

 

 

               ***

 На горі мій замок… На
горі

серця храм.

Вітрам

туди закрита путь.

 

Бурий ведмідь Бургундії

у винограднику спить,

як маля.

Кружеля

бджолою Земля

над квіткою.

 

Бурий ведмідь Бургундії

у винограднику спить,

медом альпійським

або припонтійським

сонячно снить.

 

…На горі мій замок-оберіг.

 

***

…А було,

що вершини Карпат

обживали номади,

із орлом

перемир’я уклавши

не на день,

не на ніч –

на багато сторіч,

суєту протиріч

древнім словом

заклявши.

 

Їх отар голоси,

ще й ведмежі баси

долинають до мене

крізь час.

Чую серця наказ:

«На вершину іди

із трисвітлим

топити льоди».

 

Я іду,

і номади ідуть,

мов на рать,

і баранячу шапку

несуть, мов печать

(ні трисвітле

такої немає,

ні князь,

що для цілого світу

карбує пінязь).

 

            ***

Куштує час олію з льону –

требує не води живої,

аби уникнути полону,

як легендарні древні вої,

що у Бескидах боронили

церкви і прадідів могили,

коли ікластий хор хуртеч

у груди цілив, наче меч.

О часе, часе, у набої

ти пороху не бережеш –

олію б’єш,

олію п’єш…

…а вої ждуть води живої.

 

 

               ***

Я хотів би там померти,

у тих горах невисоких,

де вужа ґаздиня кожна

молоком смачним частує,

ну, а вуж поклін б’є бачі,

у флояру бача дує.

 

Я хотів би там померти,

у тих горах невисоких,

золотим листком упасти

на осінню тиху стежку,

мати смерть таку за щастя

і за сонячну мережку.

 

Я хотів би там померти,

у тих горах невисоких,

та судьба ясновельможна

мені каже, що не можна, –

бо давно немає бачі,

і вужа нема, й ґаздині,

що сотали світлу казку

на зеленій Лемковині.

 

 

                ***

За Завадкою

за Риманівською

танцювали чардаш цигани.

Ватра світила на шатра,

родові припікаючи рани.

…До ранку мій тато молився

на дійство жагуче чаклунне.

Мені передав, ромале,

твоєї душі відлуння.

 

              * * *

Гар?сим сой ґаздує,

як палець, сам-один.

Старий ведмідь ласує

папахами малин.

У хижі грудка цукру

в пошані у мурах.

Русинську древню букву

домашній пише птах

своїм пером барвистим,

немов якийсь мистець, –

і тішить серце хистом

цей чудо-молодець.

 

             * * *

Був мій прадід

володарем чорних куниць,

повелителем бурих лисиць.

Поклонявся Христові

і жертвував Ладі…

Почувався, як риба в ріці,

на отецькому ґрунті

(…синицю в руці

він волів, а не славу

в камінному граді).

 

СКУЛЬПТУРА МИХАЙЛА ОРИСИКА

               
«ЛЕМКО»

Хто хоч раз його побачить,

перекинутися хоче

з ним бодай двома словами

(не одному впав до ока

цей дотепник і дивак).

Скільки літ йому від роду? –

стільки, як зірок на небі,

солі в морі чи піску…

Знав він збійників бескидських,

бачив Хмеля з козаками,

з королем був зух на «ти»…

Курить файку. Повідає

про свої пригоди славні.

Іронічно поглядає

на модерний світ.

 

 

 

            ***

На ґрунт,

на горб вівсяний,

що спокушає кіз,

трисвітле у крисані

викочує свій віз.

 

…Сидять на возі хлопці,

немов красноголовці,

з барила трунок п’ють

і славлять Хорса путь.

 

              ***

Овес при Дунаю – як пісня

(…їй крила оперили гушлі

і чашу із медом дали,

щоб солодко губи цвіли).

 

Овес при Дунаю… Не пізня

година іще надворі.

У борг ще дають крамарі.

Перлина раює у мушлі.

 

 

с. Зимна Вода
Пустомитівського району на Львівщині.

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!