ОСІНЬ ПОПРОСИЛА
Нехай залишиться, як є.
А завтра просто прийде осінь,
і листя ляже нічиє
на землю, золотоволосе,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
й дощами небо наплює.
Пішло в притулок почуття
за їжею, теплом і світлом.
Нові чекають відкриття.
Чи виживе, таке тендітне,
чи пропаде серед сміття?
Співзвучна з іменем твоїм,
ця рима дотикалась тіла.
Не склались літери в «ходім»,
і синє небо потемніло,
і не впізнати псевдонім.
Маленька цяточка в душі
їй придає велику силу.
Нудьга і сум – товариші.
Це, мабуть, осінь попросила
печальні написать вірші.
ДО ТЕБЕ
Щиросердно звертаюсь до тебе,
а у відповідь – тиша німа.
У високе вдивляюсь я небо,
але знаю – тебе вже нема.
Несподівано звузились очі,
і ударила люта зима.
Говорити з тобою я хочу,
але знаю – тебе вже нема.
Випадкові доходять новини,
кілька кроків, а далі – пітьма.
У твоєму житті – певні зміни,
але знаю – тебе вже нема.
Термінову пошлю телеграму,
закричить, розгнівиться юрма.
До твого я наблизивсь би храму,
але знаю – тебе вже нема.
смт Близнюки на Харківщині