Осінь попросила

225

ОСІНЬ ПОПРОСИЛА

Нехай залишиться, як є.

А завтра просто прийде осінь,

і листя ляже нічиє

на землю, золотоволосе,

й дощами небо наплює.

 

Пішло в притулок почуття

за їжею, теплом і світлом.

Нові чекають відкриття.

Чи виживе, таке тендітне,

чи пропаде серед сміття?

 

Співзвучна з іменем твоїм,

ця рима дотикалась тіла.

Не склались літери в «ходім»,

і синє небо потемніло,

і не впізнати псевдонім.

 

Маленька цяточка в душі

їй придає велику силу.

Нудьга і сум – товариші.

Це, мабуть, осінь попросила

печальні написать вірші.

 

ДО ТЕБЕ

Щиросердно звертаюсь до тебе,

а у відповідь – тиша німа.

У високе вдивляюсь я небо,

але знаю – тебе вже нема.

 

Несподівано звузились очі,

і ударила люта зима.

Говорити з тобою я хочу,

але знаю – тебе вже нема.

 

Випадкові доходять новини,

кілька кроків, а далі – пітьма.

У твоєму житті – певні зміни,

але знаю – тебе вже нема.

 

Термінову пошлю телеграму,

закричить, розгнівиться юрма.

До твого я наблизивсь би храму,

але знаю – тебе вже нема.

 

смт  Близнюки на Харківщині

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!