Олена Рєпіна. «Пунктиром»

534

(ДОБІРКА ПОЕЗІЙ ВІЙНИ)

 

ТИМ, ХТО В СЕБЕ ВДОМА

Нехай втікають зайди й лихварі,

Нехай прихоплять тих, кого судомить,

А ми лишаємось – Шевченки й кобзарі,

І ті, що з ними. Ми у себе вдома!

 

Бо як забрати прадідів з могил?

Зерно залишилось, повіялась солома!

Тут наш наділ: і дим його, і пил

Солодкі нам, бо ми у себе вдома!

 

І чим іще злякати можуть нас?

Ми різних бачили, ця наволоч відома,

Але усіх пустив за вітром час,

А ми лишилися, бо ми у себе вдома!

 

Тут кожна п’ядь окроплена стократ,

І сотні Сотень – це вже аксіома –

Тримають від степів і до Карпат

Над нами небо, доки ми – удома!

 

22/02/2022/

 

****

За нами сотні віків

І тисячі поколінь,

Міцні рамена батьків,

Мільйони мрій і молінь.

У генах вишита віть,

У венах множиться час,

Допоки магма століть –

Крізь нас!

 

А з нами сотні сердець,

І тисячі голосів,

Де кожен брат і борець,

Де є заміс і засів.

Щодня міцніє граніт,

І наливається бас,

Щомить гуртується світ –

За нас!

 

Над нами вічні сонця,

Пульсує рідна земля,

Перепрошиті серця,

Погасла зірка кремля.

Схилилось небо небес,

Кивнув з портрета Тарас,

Всміхнувся Той, що воскрес –

Для нас!

 

26.02.2022.

 

 

ДЕ ТИ БУВ, ГОСПОДИ? НА ВІЙНІ…

 

Я побуду з Тобою, Боже,

Ти вже шосту добу без сну,

Відпочинемо трохи, може,

Привітаєм нову весну…

 

Твої руки в густій мазуті,

Садна сіткою на лиці:

Важко дався цей місяць лютий,

Більше бачений крізь приціл.

 

Ти щодня у горнилі бою

Джавелін на Твоїм плечі,

Твої хлопці усі – герої,

Вороги Твої – під мечі

Канонада – за райські співи,

І набоїв щоденний чин –

Поки тричі запіє півень,

Ляж під зорями, відпочинь…

 

– Спочивати я буду потім,

Сатану доконати час –

Вісім літ жде Небесна Сотня,

Два століття – мій син Тарас!

 

28.02.2022.

 

 

****

Ця синьо-жовта ейфорія:

Гучні слова на всі лади,

А Україна, як Марія,

Іде між чорної орди…

 

Співає світ хвалебні оди,

В долоні плеще неспростА,

Та задля миру і свободи

Усе ж – розп’яти би Христа…

 

Пилат шляхетно вимив руки,

Сказав, неначе взяв своє,

І налетіли чорні круки –

Марії неба не стає…

 

Христос припер хреста до брами,

Накинув броник і мерщій,

Допоки світ співав у храмах –

Пішов із хлопцями у бій…

 

06.03.2022.

 

СВІТОВІ

 

Ти думаєш, що це чужа війна?

Безпечно їж і п’єш, і  правиш балом?

Але й до тебе чорна борона

Дотягне із конем брунатно-чалим.

 

Бо скільки тої в космосі землі?

І чи такі тривкі уже кордони?

Та пам’ятай, в кривавому кремлі

Для всіх дітей штампуються патрони…

 

І потім не питатимеш: за що?

Бо зволіканням дав тирану бути,

Та він ще прийде зі своїх “трущьоб”

Аби й тебе у постоли озути.

 

А я свій край до скону боронив,

І перед Бога з гідністю постану,

Тобі залишу біль смертельних жнив

І в центрі континенту – нашу рану.

07.03.2022.

 

 

*****

Не тому, що так хочеться жити, Всевидящий Господи,

Бо зміліло життя у горнилі війни й катастроф,

А тому, що так хочеться правди – святої і  гострої,

Наче вістря меча, як хрести з небуденних Голгоф.

 

Не м’якої й пухнастої, не такої, що всім підходить,

Не союзної правди крізь пальці, немов зола,

А такої, що з неї тобі перехоплює подих,

Що вже поглядом цілить в осердя вселенського зла.

 

Що захочеш – візьми, бо життя моє, наче пір’їна,

Я не можу носити цю біль, що волає віки:

Справедливості просить стражденна моя Україна,

Справедливості! Досить гасити її смолоскип!

 

Зі століття в століття, за пасткою ще одна пастка –

Хочеш душу на відкуп? Усе, що я маю віддам,

Лиш хай буде під сонцем у мого народу частка,

І заплата – гірка і правдива – його ворогам.

 

07.03.2022.

 

 

ПРО НАЙВАЖЧЕ

 

Якщо стане нестерпно від лави образливих слів,

І мости поміж нами обернуться раптом в руїни,

Я не буду плекати щоденно свій праведний гнів –

Я прощу і попрошу прощення в ім’я України.

 

Коли заздрість між нами постане, як чорна гора,

І злоба клекотатиме в серці – розжарена міна,

Я не дам, аби нас затягнула ця чорна діра –

Я прощу і попрошу прощення в ім’я України.

 

Не плекатиму злість, не крутитиму на язиці,

Поговорю віч-на-віч, не дам городити стіни –

Ми з тобою свої, ми єдиного фронту бійці,

Я прощу і попрошу прощення в ім’я України.

 

Та коли хтось із нас раптом зрадить сердешну її,

Тихо здасть ворогам чи підступно розтягне сіті,

Хай такого не приймуть близькі і далекі краї,

Хай не має прощення в земному і вічному світі.

 

Ми велика рідня на дарованій Богом землі,

Наша єдність потужно наповнює вічні турбіни,

Не дамо ані шансу для ворога в лютому злі,

Ми потрібні усі –

УКРАЇНІ!

 

08.03. 2022.

 

Все! Маятник гойднувся,

Шальки переважили,

Материк тріснув,

Сонце вийшло із берегів,

Велет прокинувся,

Спіраль вистрілила –

Звершилося!

 

09.03.2022.

 

МАНТРА ПЕРЕМОГИ

Якщо немає  більш протиотрути

Й зійшлися клином на мені світи –

То слухай, світе, так тому і бути –

Я вистою, щоб зло перемогти!

 

Мене ведуть любов і непокора,

І сила прадідів, як вогняна ріка,

Тих прадідів, яких в голодомори

З кремля точила ворога рука.

 

Та він не знав, що кров – то є насіння,

Яке стократно родить при кінці,

Що після смутку, болю й голосіння

Постануть лицарі й шляхетні мудреці.

 

Дивуйся, світе: той, що сіяв пострах,

Якого ти вернув із небуття,

Впаде із двох мечів – святих і гострих –

Від суду Божого й любові до життя!

 

17.03. 2022.

 

 

ДЕНЬ ВЕСНЯНОГО РІВНОДЕННЯ:

ЗАМОВЛЯННЯ НА ПЕРЕМОГУ!

Хіба може бути війна,

Коли навколо так багато сонця?

Так багато щастя,

Так багато щебету,

Так багато життя, –

Хіба може?

Пере-може, –

Залепетали юні підсніжники,

Пере-може, –

Заґелґотали з вирію гуси,

Пере-може, –

Загуділи соки землі,

Пере-може,-

Заскрипіли небесні ворота…

Пере-може, –

Відповіло їм у такт

Нескорене серце!

УКРАЇНА

ПЕРЕ-МОЖЕ!!!

 

20.03. 2022.

 

 

ЩЕ ТРОХИ…

Вже дозріла розчина, палають руків’я мечів,

Відділився кукіль, затужавіла люто пшениця…

І прозріла Причинна, прогнавши голодних сичів,

Залишилася сіль – намагнітилась криця…

 

Ще повстртимай вітри, хай не шкодять морям і землі,

Бо не всім попечатав Архангел просвітлені чола –

Моя Писанка тільки воскресла, а вже у кремлі

Двоголовий общипанець множив отруєні кола.

 

І женці, і серпи, і Господь на баскому коні –

Час настав поквитатись зі змієм! Зігріти покровом

Ту, що стільки віків відстояла за всіх у вогні –

Перечищеним золотом… Перевіяним Словом…

 

21.03.2022.

 

 

 

ЗМОГЛИ ВИСТОЯТИ – ЗМОЖЕМО ПЕРЕМОГТИ!

 

Покінчим, Господи, із цим вселенським злом,

Зариєм в землю без хреста й могили –

Піде на перегній, металолом

Оте, що нам висотувало жили.

 

Покінчим. Струсим порох. Заживем.

І Ти з полегшою зітхнеш на повні груди,

Тобі також, як цвяхи у живе,

Ця нечисть, що розлізлася між люди.

 

Шикується небесний батальйон

І креше іскрами на бісів і на бісиць:

-Ми з тих, що втримали Вкраїнський Рубікон,

-Ми з тих, що з Господом на варті понад місяць…

 

24.03.2022.

 

ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАТЕРІ: Я БУДУ ЧЕКАТИ…

 

Я буду тебе виглядати з усіх доріг:

Близьких і далеких,

Щасливих і повних смутку,

Я буду чекати із тих, що засипав сніг,

І тих, що одягне весна у ясні незабудки.

 

Я буду чекати у спеку й рясні дощі,

В замети і кригу, в осінні густі тумани –

Я завжди на відстані – ні, не руки – душі,

Я поряд молитвою, думкою, словом стану.

 

Я буду чекати, як сонячних днів земля,

Я буду вдивлятися, навіть, як вітер свище,

Я знаю, що перша побачу тебе здаля

І кинусь на груди, як Батько в Христовій притчі.

 

І навіть, коли мій обірветься шлях земний,

І Янгол покличе у засвіти передчасно,

Я стану марою, допоки мої сини

Не вернуть додому й не скажуть:

Усе прекрасно!

 

Я буду чекати і кликатиме душа,

Та так невідступно, що навіть того наказу

Послухає смерть, не взявши ані гроша,

Відступить і скаже:

Вертайся, не цього разу….

 

А в час воскресіння я стану біля воріт,

Вдивлятимусь ввічі, хапатиму за зап’ястя,

Бо що мені яспис, і перли, і той хризоліт,

Коли там не буде тебе, щоб ділити щастя.

 

Я буду чекати крізь простір і плинний час,

Чекання, як битий шлях, бо чекає мати,

Воно не зникає, коли вже не стане й нас,

Ти серцем відчуєш – я буду тебе чекати!

 

30.03.2022.

 

 

ПАМ’ЯТІ СТРАЖДЕННИХ ЖІНОК УКРАЇНИ

В Путивлі-граді вранці-рано

Співає-плаче Ярославна…

Т. Шевченко

Скотилось сонце у тумани –

Немає більше Ярославни,

Ні слів, ні сліз, ні голосінь…

Прийми її, Господь,

Амінь.

Прийми у Рай повз строгий суд –

Для неї пекло було тут…

Не подаруй ублюдкам сучим

Ірпінь,

Гостомель,

Ворзель,

Бучу…

І стоптаний жіночий цвіт,

Дитячий відчай, чорний слід…

Дивися, світе, це твій стид –

Так виглядає геноцид:

Тиран блює свою отруту,

Бо ти йому дозволив бути!!!

 

Голубко, посестро земна,

Твої печуть аж наскрізь рани…

Стражденні наші Ярославни –

Хай помста виллється сповна.

04.04.2022.

*****

Боже, Буча…Бородянка…

Ісусе, Ірпінь…

Господи, Гостомель…

Владико Всесвіту, Ворзель….

Міста-мученики –

Маріуполь –

Вони всі взивають

До Тебе про справедливість…

 

Вони кличуть з-під Твого жертівника

І жевріють залишками надії на суд.

З відрізаними кінцівками,

Поруганим лоном,

Випаленим серцем:

Господи, гряди судити ворога, –

Благають вони…

 

 

А Праведники у бронежилетах,

Матюкаючись і молячись,

Міцніють у своїй місії:

Поливають вогнем суду Твого

Позиції диявола,

Довблять дітовбиць

Із гаубиць і джавелінів,

Посилають в дар байрактар

І вірять,

Що на небесних вагах

Світло таки переважить.

Амінь.

06.04.2022.

 

ВІРШ

Нема рассеи – є орда –

россея зникла на-всег-да!

І назва крадена, і зміст –

У кожнім – біс і комуніст.

Всі маски зірвано у Бучі:

Насильник, вбивця, гад повзучий,

Дітей невинних ґвалтівник –

Я тут, щоб ти навіки зник!!!

Я Божий щит, я Світла стіни –

Я – Русь! Я Мати-Україна!

10.04. 2022.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!