(ДОБІРКА ПОЕЗІЙ ВІЙНИ)
ТИМ, ХТО В СЕБЕ ВДОМА
Нехай втікають зайди й лихварі,
Нехай прихоплять тих, кого судомить,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
А ми лишаємось – Шевченки й кобзарі,
І ті, що з ними. Ми у себе вдома!
Бо як забрати прадідів з могил?
Зерно залишилось, повіялась солома!
Тут наш наділ: і дим його, і пил
Солодкі нам, бо ми у себе вдома!
І чим іще злякати можуть нас?
Ми різних бачили, ця наволоч відома,
Але усіх пустив за вітром час,
А ми лишилися, бо ми у себе вдома!
Тут кожна п’ядь окроплена стократ,
І сотні Сотень – це вже аксіома –
Тримають від степів і до Карпат
Над нами небо, доки ми – удома!
22/02/2022/
****
За нами сотні віків
І тисячі поколінь,
Міцні рамена батьків,
Мільйони мрій і молінь.
У генах вишита віть,
У венах множиться час,
Допоки магма століть –
Крізь нас!
А з нами сотні сердець,
І тисячі голосів,
Де кожен брат і борець,
Де є заміс і засів.
Щодня міцніє граніт,
І наливається бас,
Щомить гуртується світ –
За нас!
Над нами вічні сонця,
Пульсує рідна земля,
Перепрошиті серця,
Погасла зірка кремля.
Схилилось небо небес,
Кивнув з портрета Тарас,
Всміхнувся Той, що воскрес –
Для нас!
26.02.2022.
ДЕ ТИ БУВ, ГОСПОДИ? НА ВІЙНІ…
Я побуду з Тобою, Боже,
Ти вже шосту добу без сну,
Відпочинемо трохи, може,
Привітаєм нову весну…
Твої руки в густій мазуті,
Садна сіткою на лиці:
Важко дався цей місяць лютий,
Більше бачений крізь приціл.
Ти щодня у горнилі бою
Джавелін на Твоїм плечі,
Твої хлопці усі – герої,
Вороги Твої – під мечі
Канонада – за райські співи,
І набоїв щоденний чин –
Поки тричі запіє півень,
Ляж під зорями, відпочинь…
– Спочивати я буду потім,
Сатану доконати час –
Вісім літ жде Небесна Сотня,
Два століття – мій син Тарас!
28.02.2022.
****
Ця синьо-жовта ейфорія:
Гучні слова на всі лади,
А Україна, як Марія,
Іде між чорної орди…
Співає світ хвалебні оди,
В долоні плеще неспростА,
Та задля миру і свободи
Усе ж – розп’яти би Христа…
Пилат шляхетно вимив руки,
Сказав, неначе взяв своє,
І налетіли чорні круки –
Марії неба не стає…
Христос припер хреста до брами,
Накинув броник і мерщій,
Допоки світ співав у храмах –
Пішов із хлопцями у бій…
06.03.2022.
СВІТОВІ
Ти думаєш, що це чужа війна?
Безпечно їж і п’єш, і правиш балом?
Але й до тебе чорна борона
Дотягне із конем брунатно-чалим.
Бо скільки тої в космосі землі?
І чи такі тривкі уже кордони?
Та пам’ятай, в кривавому кремлі
Для всіх дітей штампуються патрони…
І потім не питатимеш: за що?
Бо зволіканням дав тирану бути,
Та він ще прийде зі своїх “трущьоб”
Аби й тебе у постоли озути.
А я свій край до скону боронив,
І перед Бога з гідністю постану,
Тобі залишу біль смертельних жнив
І в центрі континенту – нашу рану.
07.03.2022.
*****
Не тому, що так хочеться жити, Всевидящий Господи,
Бо зміліло життя у горнилі війни й катастроф,
А тому, що так хочеться правди – святої і гострої,
Наче вістря меча, як хрести з небуденних Голгоф.
Не м’якої й пухнастої, не такої, що всім підходить,
Не союзної правди крізь пальці, немов зола,
А такої, що з неї тобі перехоплює подих,
Що вже поглядом цілить в осердя вселенського зла.
Що захочеш – візьми, бо життя моє, наче пір’їна,
Я не можу носити цю біль, що волає віки:
Справедливості просить стражденна моя Україна,
Справедливості! Досить гасити її смолоскип!
Зі століття в століття, за пасткою ще одна пастка –
Хочеш душу на відкуп? Усе, що я маю віддам,
Лиш хай буде під сонцем у мого народу частка,
І заплата – гірка і правдива – його ворогам.
07.03.2022.
ПРО НАЙВАЖЧЕ
Якщо стане нестерпно від лави образливих слів,
І мости поміж нами обернуться раптом в руїни,
Я не буду плекати щоденно свій праведний гнів –
Я прощу і попрошу прощення в ім’я України.
Коли заздрість між нами постане, як чорна гора,
І злоба клекотатиме в серці – розжарена міна,
Я не дам, аби нас затягнула ця чорна діра –
Я прощу і попрошу прощення в ім’я України.
Не плекатиму злість, не крутитиму на язиці,
Поговорю віч-на-віч, не дам городити стіни –
Ми з тобою свої, ми єдиного фронту бійці,
Я прощу і попрошу прощення в ім’я України.
Та коли хтось із нас раптом зрадить сердешну її,
Тихо здасть ворогам чи підступно розтягне сіті,
Хай такого не приймуть близькі і далекі краї,
Хай не має прощення в земному і вічному світі.
Ми велика рідня на дарованій Богом землі,
Наша єдність потужно наповнює вічні турбіни,
Не дамо ані шансу для ворога в лютому злі,
Ми потрібні усі –
УКРАЇНІ!
08.03. 2022.
Все! Маятник гойднувся,
Шальки переважили,
Материк тріснув,
Сонце вийшло із берегів,
Велет прокинувся,
Спіраль вистрілила –
Звершилося!
09.03.2022.
МАНТРА ПЕРЕМОГИ
Якщо немає більш протиотрути
Й зійшлися клином на мені світи –
То слухай, світе, так тому і бути –
Я вистою, щоб зло перемогти!
Мене ведуть любов і непокора,
І сила прадідів, як вогняна ріка,
Тих прадідів, яких в голодомори
З кремля точила ворога рука.
Та він не знав, що кров – то є насіння,
Яке стократно родить при кінці,
Що після смутку, болю й голосіння
Постануть лицарі й шляхетні мудреці.
Дивуйся, світе: той, що сіяв пострах,
Якого ти вернув із небуття,
Впаде із двох мечів – святих і гострих –
Від суду Божого й любові до життя!
17.03. 2022.
ДЕНЬ ВЕСНЯНОГО РІВНОДЕННЯ:
ЗАМОВЛЯННЯ НА ПЕРЕМОГУ!
Хіба може бути війна,
Коли навколо так багато сонця?
Так багато щастя,
Так багато щебету,
Так багато життя, –
Хіба може?
Пере-може, –
Залепетали юні підсніжники,
Пере-може, –
Заґелґотали з вирію гуси,
Пере-може, –
Загуділи соки землі,
Пере-може,-
Заскрипіли небесні ворота…
Пере-може, –
Відповіло їм у такт
Нескорене серце!
УКРАЇНА
ПЕРЕ-МОЖЕ!!!
20.03. 2022.
ЩЕ ТРОХИ…
Вже дозріла розчина, палають руків’я мечів,
Відділився кукіль, затужавіла люто пшениця…
І прозріла Причинна, прогнавши голодних сичів,
Залишилася сіль – намагнітилась криця…
Ще повстртимай вітри, хай не шкодять морям і землі,
Бо не всім попечатав Архангел просвітлені чола –
Моя Писанка тільки воскресла, а вже у кремлі
Двоголовий общипанець множив отруєні кола.
І женці, і серпи, і Господь на баскому коні –
Час настав поквитатись зі змієм! Зігріти покровом
Ту, що стільки віків відстояла за всіх у вогні –
Перечищеним золотом… Перевіяним Словом…
21.03.2022.
ЗМОГЛИ ВИСТОЯТИ – ЗМОЖЕМО ПЕРЕМОГТИ!
Покінчим, Господи, із цим вселенським злом,
Зариєм в землю без хреста й могили –
Піде на перегній, металолом
Оте, що нам висотувало жили.
Покінчим. Струсим порох. Заживем.
І Ти з полегшою зітхнеш на повні груди,
Тобі також, як цвяхи у живе,
Ця нечисть, що розлізлася між люди.
Шикується небесний батальйон
І креше іскрами на бісів і на бісиць:
-Ми з тих, що втримали Вкраїнський Рубікон,
-Ми з тих, що з Господом на варті понад місяць…
24.03.2022.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАТЕРІ: Я БУДУ ЧЕКАТИ…
Я буду тебе виглядати з усіх доріг:
Близьких і далеких,
Щасливих і повних смутку,
Я буду чекати із тих, що засипав сніг,
І тих, що одягне весна у ясні незабудки.
Я буду чекати у спеку й рясні дощі,
В замети і кригу, в осінні густі тумани –
Я завжди на відстані – ні, не руки – душі,
Я поряд молитвою, думкою, словом стану.
Я буду чекати, як сонячних днів земля,
Я буду вдивлятися, навіть, як вітер свище,
Я знаю, що перша побачу тебе здаля
І кинусь на груди, як Батько в Христовій притчі.
І навіть, коли мій обірветься шлях земний,
І Янгол покличе у засвіти передчасно,
Я стану марою, допоки мої сини
Не вернуть додому й не скажуть:
Усе прекрасно!
Я буду чекати і кликатиме душа,
Та так невідступно, що навіть того наказу
Послухає смерть, не взявши ані гроша,
Відступить і скаже:
Вертайся, не цього разу….
А в час воскресіння я стану біля воріт,
Вдивлятимусь ввічі, хапатиму за зап’ястя,
Бо що мені яспис, і перли, і той хризоліт,
Коли там не буде тебе, щоб ділити щастя.
Я буду чекати крізь простір і плинний час,
Чекання, як битий шлях, бо чекає мати,
Воно не зникає, коли вже не стане й нас,
Ти серцем відчуєш – я буду тебе чекати!
30.03.2022.
ПАМ’ЯТІ СТРАЖДЕННИХ ЖІНОК УКРАЇНИ
В Путивлі-граді вранці-рано
Співає-плаче Ярославна…
Т. Шевченко
Скотилось сонце у тумани –
Немає більше Ярославни,
Ні слів, ні сліз, ні голосінь…
Прийми її, Господь,
Амінь.
Прийми у Рай повз строгий суд –
Для неї пекло було тут…
Не подаруй ублюдкам сучим
Ірпінь,
Гостомель,
Ворзель,
Бучу…
І стоптаний жіночий цвіт,
Дитячий відчай, чорний слід…
Дивися, світе, це твій стид –
Так виглядає геноцид:
Тиран блює свою отруту,
Бо ти йому дозволив бути!!!
Голубко, посестро земна,
Твої печуть аж наскрізь рани…
Стражденні наші Ярославни –
Хай помста виллється сповна.
04.04.2022.
*****
Боже, Буча…Бородянка…
Ісусе, Ірпінь…
Господи, Гостомель…
Владико Всесвіту, Ворзель….
Міста-мученики –
Маріуполь –
Вони всі взивають
До Тебе про справедливість…
Вони кличуть з-під Твого жертівника
І жевріють залишками надії на суд.
З відрізаними кінцівками,
Поруганим лоном,
Випаленим серцем:
Господи, гряди судити ворога, –
Благають вони…
А Праведники у бронежилетах,
Матюкаючись і молячись,
Міцніють у своїй місії:
Поливають вогнем суду Твого
Позиції диявола,
Довблять дітовбиць
Із гаубиць і джавелінів,
Посилають в дар байрактар
І вірять,
Що на небесних вагах
Світло таки переважить.
Амінь.
06.04.2022.
ВІРШ
Нема рассеи – є орда –
россея зникла на-всег-да!
І назва крадена, і зміст –
У кожнім – біс і комуніст.
Всі маски зірвано у Бучі:
Насильник, вбивця, гад повзучий,
Дітей невинних ґвалтівник –
Я тут, щоб ти навіки зник!!!
Я Божий щит, я Світла стіни –
Я – Русь! Я Мати-Україна!
10.04. 2022.