Олена Рeпiна. «Піґулки від хандри»

664

НАТЮРМОРТ

Всесвіт вдихає і видихає –

Приплив-відплив,

Що буде далі – ніхто не знає:

Компот зі слив,

Сонце в цукатах, вино у гронах,

Грушевий джем,

З хлібом у хатах, з дітьми у лонах,

В душі з вогнем.

Легше не буде, важче не стане –

Тримай удар!

Родяться люди, гояться рани,

Гірчить нектар,

Варить бабуся пряне  варення –

Вже слоїків ряд.

Просить у Бога душа знамення…

Зітхає сад…

Стигне повидло, лягає рівно,

Парує час.

З горіха-зерня смакує  хмільно

Осінній вальс…

 

 

ПІҐУЛКИ ВІД ХАНДРИ

Коли будуть іти восени затяжні дощі,

І хандра випрядатиме кужіль нудьги /

й туману –

Нагадай мені, Боже, знайди у моїй душі

Цей заквітчаний рай – весняну у саду нірвану.

 

Хай між вишнями стану, вдихну молодий аромат,

Намагнічусь теплом і подамся щаслива далі,

І додасть мені сили той спогад, де квітне сад,

Де з весною удвох ми згубили в траві сандалі.

 

Коли мокрі сніги налипатимуть аж до вій,

І високі підбори підуть болотистим шляхом –

Віднайди в мені, Боже, кульбабову заметіль,

Відігрій мене спогадом тут –

під травневим дахом.

І коли на вітрах, наче гілочка та тонка,

Затріпоче душа і не матиме сили встати –

Заряди батарейки мої на ланах ріпака,

Вклавши тихо на сонячну хвилю щасливу спати.

 

Від осінньої втоми, депресії і нудьги,

Так, я знаю рецепт, в мене є чудодійні ліки:

Коли бракне натхнення, міліють джерела снаги,

Я в душі маю файли, де сонця і щастя – ріки!

 

 

КАРАВАН

Є дні, неначе вітряки – черкають небо:

Легкі несуть мене думки, і крил не треба,

Є дні – натруджені джмелі в лугах пахучих,

А є – що стелять по землі пирій повзучий.

 

Бувають дні, як полини, гіркі й гарячі,

Бувають, наче жебраки – брудні й ледачі,

Бувають, наче кораблі – нові й красиві,

І наче мудрі кобзарі – сумні і сиві.

 

Я з ними йду, як мандрівник за караваном,

То наче з нелюбом у шлюб, а то –

з коханим.

Буває, зграя злих собак поділ хапає,

Та караван собі пливе – життя триває!

 

 

ГАЛАКТИКИ

А жінки вам – не зорі,

Їх сузір‘ями не збереш,

Так як хвилю не зв‘яжеш у морі,

Так як вітер снопами – теж.

Бо жінки – це галактики,

Де у кожної свій закон,

Тож і пазлів квадратики

Викладаються в лики ікон…

 

Допіка гравітація,

Бо на кожній по три кути:

У колисках гойдаються

Неповторні нові світи,

Манить ласкою ложе,

Манять душу вітри вітрил,

І здаватися може,

Що забракне снаги і сил.

Та як трапиться раптом –

Десь у справах з Адамом Бог,

Тоді жінка, як фатум,

Світ підтримає за обох.

Ще й граційно стоятиме –

На підборах. Ясне лице,

Що їй Всесвіт укотре

Припасе золоте райце:

Вічні зорі можливостей

Упадуть до тендітних ніг,

А Різдвяного ранку

На всі рани – пречистий сніг…

 

А коли вже галактики

Поміж себе зведуть мости –

То нема неможливого –

Зацвітають старі хрести,

Навіть дощ з метеорів –

То для них лиш космічний пил,

Бо у кожної завжди

У запасі є пара крил!

 

 

МОЛИТВА ПРО СИЛУ ДУХУ

Вилий мене зі сталі,

Виточи із заліза,

Виплави із металу,

Викреши із вогню –

Хай у щоденних ралі,

Всупереч горлорізам,

Не побоюся шквалу

Жодної з авеню.

 

Дай мені меч у слово,

Гострого леза в думку –

Ними зміцню рамена,

Стегна підпережу.

Дай мені силу духу –

Кращого з обладунків,

Аби між світло-тінню

Чітко вести межу.

Дай мені легкість шовку,

Дай мені м’якість плюшу,

Щоб не схолола ніжність,

Не запеклась печаль,

Щоб не зростити вовка,

Не загасити душу,

Не загубити вічність

І віднайти причал.

 

На рубіконах рішень

Дай мені мудрість візій –

Пазли зібрати в ціле,

Сфокусувати ціль,

Аби твій промінь вічний

В серці очистив лінзу,

Щоб не загасло світло

І не звітріла сіль.

ДО…

Коли Бог іще був молодий,

Майстрував у захопленні Всесвіт,

Не посивілий, не блідий,

Не померлий і не воскреслий,

Ще Йому не молилися ниць,

Він, натхненний улюбленим ділом,

Засинав до зірок горілиць –

Вдвох зі Словом, що станеться тілом…

 

Не гірчили гріха полини,

Не труїли небесної сфери –

Ані змія ще, ні сатани,

Навіть ангела – Люцифера.

І ніяких прадавніх книг,

Ані древа ще, ані саду,

Ані добрих ще, ані злих –

Хоч без Раю, але й без аду…

 

Молодий і щасливий Бог,

І пізнання – не має муки,

І не треба платити борг,

І не терпнуть пробиті руки.

Світ без ліній добра і зла –

Ще ні грішного, ні святого…

Що я тільки би не віддала –

Молодим би зустріти Бога.

 

 

ПОБУДУ З  БОЖИМ СИНОМ

НА ВЕЧЕРІ

Горять м‘яким вогнем пасхальні свічі,

Ягня із травами гіркими на столі,

І запитально дивляться увічі

Дванадцятеро кращих на землі…

 

– Месія йде на царство? Геть тривоги!

– Настав наш час не бути ліжником!

Лиш дівся десь слуга, щоб мити ноги,

І Бог підперезався рушником…

 

– Та ми за тебе! – ревно клявся Симон, –

Та ми лишили все – човни і снасть…

І плакав Бог вгорі над любим Сином,

І мовив Син: один із вас продасть…

 

І покотився горницею шепіт,

Як набирає сили течія:

– Чи то не я? – і страх, і біль, і трепет…

Питався кожен: Господи, не я?

 

І стало тісно в горниці просторій,

І загірчило душу з пряних трав,

І дивлячись в лице Святій Любові,

– Чи це не я? – і Юда запитав…

 

На ту вечерю йду, немов на сповідь,

Нехай турбує совість-печія:

Дай, Боже, перейдем війну і ковід,

Лиш вбережи, щоб зрадником – не я…

 

 

БЕРЕГ

А коли вони вийшли на землю, то бачать розложений жар, а на нім рибу й хліб.

Ісус каже до учнів: Ідіть, снідайте!»

(Біблія, Євангеліє від Івана 21:12)

 

Буває так: риплять старі човни,

Усі зусилля, як порожні сіті,

І ти – один, вертаєш, як з війни,

Попереду й позаду тільки вітер…

 

Є помилки – ятрять, печуть, болять,

І втрати є, і годі приховати,

І шлях відрізано – ні кроку вже назад,

І що попереду – ніяк не розгадати.

 

Є тільки смужка берега і ти,

Генісаретський шторм не зупинити,

І, може, крок, пів кроку до мети –

Та легше вмерти, ніж його зробити.

 

На тому березі стояла я не раз

І точно знаю, як стається диво, –

Хтось запитає у досвітній час:

– Дитино, маєш хоч якусь поживу?

 

– Не маю, Господи, – скажу Йому, як є, –

Безплідна ніч і болісний світанок,

І так цей шторм і вітер дістає,

І змерзла, і голодна наостанок…

 

– Ходімо, Я давно тебе чекав,

Розклав багаття, спік хлібець і рибу,

Закинь по праву руку і дістань

Своїх зусиль, своєї праці скибу…

 

Як смак тієї риби на вогні,

Я відчуваю – буде ще багато,

І повних сітей, і нових човнів –

Лиш треба смужку берега здолати.

 

 

ПЛАТА

Скільки мені заплатили?..

Доречне питання…

Знаєш, мільйони – скажу тобі без прикрас.

Сущі мільйони – отих, що пішли у вигнання,

Щоб Україна сьогодні була для нас!

 

Скільки мені заплатили?!

Питання на часі…

Злотом черленим, аж стоншала смерті коса –

Голодоморами, війнами, болем Донбасу,

Сотнею, що із Майдану пішла в небеса!

 

Скільки мені заплатили?..

Питання серйозне…

Лучить у серце, виводить за межі меж –

Сонцем сибірським схололих дітей на морозі…

Ти за Вкраїну? Тобі заплатили теж.

 

Не бери срібняки –

Вжалять душу, немов скорпіони.

Нам усім заплатили віки

Патріотів мільйони…

 

 

МАРШ ПАТРІОТІВ

Для мене немає ніякого значення,

В якому ти місті і з ким зустрічаєш світанки,

Готуєш сніданки,

Куди прокладаєш маршрут –

Сьогодні ти тут!

Де сонце – за купол,

Де вітер – за стіни!

Наш храм – Україна!

 

Для мене немає ніякого значення,

Твій сад лиш розквітнув, чи вже  обважнілий плодами –

Багатий літами –

Пролог чи майстерний етюд.

Сьогодні ти тут!

Де сонце – за купол,

Де вітер –  за стіни!

Наш храм – Україна!

 

Для мене немає ніякого значення,

Багато чи мало ти падав, на вічній  дорозі,

Крізь вибір і сльози,

Свою віднаходячи суть.

Сьогодні ти тут!

Де сонце – за купол,

Де вітер –  за стіни!

Наш храм – Україна!

 

Для мене немає ніякого значення,

Якими ти бачиш в уяві священні чертоги,

Шукаючи Бога.

Я тішуся чудом із чуд –

Сьогодні ти тут!

Де сонце – за купол,

Де вітер – за стіни!

Наш храм – Україна!

 

24.08.2021.

 

“Українська літературна газета”, ч. 23 (315), 19.11.2021

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!