І та, що – пам’ятаєте? – Ассоль! –
старуха у жилетці допотопній.
(Ірина Жиленко, з книжки
«Пори року»)
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
І ходить вздовж берега
Сива Асоль без лиця,
Яку вже ніхто
Не кличе
Вертатись додому.
(Юлія Бережко-Камінська, з книжки
«Невідворотне»)
В старій винарні згорблена Ассоль
(червоні не вітрила тут, а рила)
поплачеться на цю земну юдоль,
ще поки понад норму не ввалила.
Через бухло й сама вже без лиця,
і Грей під тином дуба дав од рому…
В жилетці допотопній жінка ця
не втямить, як вернутися додому.
Візьміть на себе – хай невдячну! – роль:
доправте цю старуху до хатини.
Бо це ж – ви пам’ятаєте? – Ассоль!
Вона рахує хвилі, мов хвилини.
КРАСОТИНИ
Іще не зарум’янилась шипшинка,
Не одягнувсь в багрянці сивий ліс,
І літній день ще зводиться навшпиньки,
Питає нетерпляче, чи підріс.
Ще мерехтять казково світлотіні,
Ще чути шепіт юної трави,
І сниться небесам земля в цвітінні,
Гойдають мрію білі острови.
(Надія Гаврилюк, із книжки
«Долання меж»)
Давно уже обсипалась шипшинка,
В багрец и в золото одетые леса,
Навпочіпки присіли всі «навшпиньки»
Та злішають і муха, і оса.
Укрили юний день старечі риски,
Казкові світлотіні – сірий прах.
І сниться небесам похмурим Рильський
Зі збіркою «На білих островах».
ГОЛЬОВА ГОЛОВА
І ось вже черепом Адама
у золоту священну браму
вбивають гол.
(Ірина Жиленко, з книжки
«Чайна церемонія»)
Розбігаються круто
і не м’ячем з розворота,
А головою Сократа
пробивають ворота.
(Іван Драч, із книжки
«Поезії»)
Коли я іноді проходжу повз школу,
бачу, як нинішні школярі на великій перерві
грають у футбола моїм черепом…
(Василь Голобородько, з книжки
«Слова у вишиваних сорочках»)
Черепами поети
одне одному круто пасують!
Критик їм не свистить
і чительники не галасують.
Не реве стадіон,
бо пишається, видно, гравцями:
Череп Гоголя он
зафутболили ж так, що з кінцями.
ВАША ІНШОСТЕ!
Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну…
(Леся Українка)
Я хотіла би стати рибиною…
(Марина Пономаренко,
«Українська літературна газета»
від 20 грудня 2019 р.)
Хотів би я генієм стати
У сюю хвилину ясну
І з Лесею Вас порівняти,
Та… рівень не той. Не утну.
ДУШОЩИП
За нас птахи
Страждають на землі.
(Ганна Чубач, із книжки
«Очі матері»)
Собаки й квіти мучаться за всіх…
(Ігор Павлюк, із книжки
«Алергія на вічність»)
Птахи страждають за наш кожен гріх.
І риби – мучні нашої планети.
Собаки й квіти мучаться за всіх…
Так а навіщо ж нам тоді поети?
В ОБХІД ТРАДИЦІЇ
А в руці свіча, немов свіча…
(Роман Скиба, з книжки
«Хвороба росту»)
І бруньки вистрелять, як постріл…
(Богдан Чепурко,
«Українська літературна газета»
від 9 жовтня 2020 р.)
Мав оце читання, мов читання, –
Лірику любовно-бойову.
Порівняння там, як порівняння:
Постріл не в брову, а в лобову.
ЕКСТРАСЕКСОРНІ ВЛАСТИВОСТІ
Стоять каштанів свічі,
Як члени чоловічі…
(Ніна Гнатюк, з антології
«Біла книга кохання»)
Тануть, наче свічі, душі чоловічі.
(Ніна Гнатюк, із книжки
«Поміж небес і трав»)
Я дивлюсь на свічі, вирячивши вічі,
Хоч і літ у мене, й віршів вистача.
Члени чоловічі… Душі чоловічі…
Між душею й членом відстань – як свіча.
РАДІСТЬ ВИПОРОЖНЕННЯ
В світі війна і осінь.
Як воно будеться далі?
……………………………………………
Слів твоїх – тиха сила,
щастя гарячі кавальці…
(Неоніла Диб’як,
газ. «Літературна Україна»
від 28 вересня 2019 р.)
В світі війна і осінь.
Як воно будеться далі?
Переживаюся й досі.
Вже п’ятий рік у печалі.
Віршів нуртується сила
В кінчиках зболених пальців…
Щастя: рядків навалила,
Наче гарячих кавальців!
РИМАРКА
Заримуй мене у серце…
………………………………
Заримуй до вуст гарячих…
………………………………
Заримуй мене у пісню…
………………………………
Хай звучить кохання голос,
На одну веде стежу.
Заримуй іще до чогось…
А до чого – не скажу.
(Вадим Крищенко,
газ. «Літературна Україна»
від 26 грудня 2020 р.)
Заримуй мене у серце,
Заримуй мене до вуст.
Заримуй мене в відерце,
Заримуй комусь під вус.
Заримуй у мить щасливу,
Заримуй у мить невдач,
Заримуй у хвіст і в гриву,
Заримуй і вскач, і вплач…
Заримуй у власний голос,
До Різдвяної Звізди.
Заримуй іще до чогось…
А до чого? Не скажу.
ЯБЛУКАТА ГРУША
Відцвіли і яблуні, і вишні,
Відцвіли, і вже дали плоди…
………………………………….
І вода, можливо, збереже
Те усе, що не перемовчати…
(Юлія Бережко-Камінська, з книжки
«Невідворотне»)
Відцвіли і яблуні, і груші,
Вже на ринки попливли плоди.
І виходять поетичні душі
На природу, ближче до води.
Бережком і я крутим ходила,
Там під настрій пісенька лягла.
І у власний віршик я втулила
Те усе, що пам’ять зберегла.
У МІРУ ПРИСУТНІЙ
Я стану човном
із вишневого листу
і помандрую
до синього моря.
(Дмитро Чередниченко, з книжки
«П’ятерик»)
Лиш полину – білим пароплавом,
Білим пароплавом по Дніпру…
(Дмитро Кремінь,
газ. «Літературна Україна»
від 13 березня 2003 р.)
Криголами не плавають у болоті.
(Ліна Костенко)
Кремінь пароплавом білим плине,
А Чередниченко – лиш човном.
Крейсер «Ліна» по багну не лине,
Він у тихій гавані давно.
Всяк із них судном себе малює,
Вже на скільки дозволяє хист.
Але знизу сміхом торпедує
Їх підводний човен – пародист.
ЗАРИМОВАНИЙ БІЛЬ ДУШІ
Як тобі ведеться там, Василю?
Під землею, під ріллею – там.
По якому цвинтарному стилю
Нам ростити крила в телеграм?
(Іван Драч, «Василеві Симоненкові»,
з книжки «Балади буднів»)
А Ви, Василю, в небесах щасливі?
Чи пишете для ангелів пісні?
(Ольга Месевря, «Василеві Симоненку»,
газ. «Літературна Україна»
від 7 листопада 2019 р.)
Як мені звагу зібрати
перед німою тужбою?
Навіть морзянкою, брате,
не заговориш з тобою.
(Станіслав Чернілевський,
«Слово друга» – пам’яті Б.Жолдака,
газ. «Літературна Україна»
від 8 листопада 2018 р.)
Як тобі ведеться, всі питають,
Під землею чи на небі – там,
Де й морзянки писку не приймають,
І ні есемес, ні телеграм?
Став пісні для ангелів писати
Чи з чортами дудлиш самогон?
У якому стилі це питати?
Хоч навіщо стиль, як є шаблон.
“Українська літературна газета”, ч. 13 (305), 2.07.2021
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.