Олександр Стусенко. Журбовна лірика

403

 

І та, що – пам’ятаєте? – Ассоль! –

старуха у жилетці допотопній.

(Ірина Жиленко, з книжки

«Пори року»)

 

І ходить вздовж берега

Сива Асоль без лиця,

Яку вже ніхто

Не кличе

Вертатись додому.

 

(Юлія Бережко-Камінська, з книжки

«Невідворотне»)

 

В старій винарні згорблена Ассоль

(червоні не вітрила тут, а рила)

поплачеться на цю земну юдоль,

ще поки понад норму не ввалила.

Через бухло й сама вже без лиця,

і Грей під тином дуба дав од рому…

В жилетці допотопній жінка ця

не втямить, як вернутися додому.

Візьміть на себе – хай невдячну! – роль:

доправте цю старуху до хатини.

Бо це ж – ви пам’ятаєте? – Ассоль!

Вона рахує хвилі, мов хвилини.

 

 

КРАСОТИНИ

Іще не зарум’янилась шипшинка,

Не одягнувсь в багрянці сивий ліс,

І літній день ще зводиться навшпиньки,

Питає нетерпляче, чи підріс.

Ще мерехтять казково світлотіні,

Ще чути шепіт юної трави,

І сниться небесам земля в цвітінні,

Гойдають мрію білі острови.

 (Надія Гаврилюк, із книжки

«Долання меж»)

 

Давно уже обсипалась шипшинка,

В багрец и в золото одетые леса,

Навпочіпки присіли всі «навшпиньки»

Та злішають і муха, і оса.

Укрили юний день старечі риски,

Казкові світлотіні – сірий прах.

І сниться небесам похмурим Рильський

Зі збіркою «На білих островах».

 

 

ГОЛЬОВА ГОЛОВА

І ось вже черепом Адама

у золоту священну браму

вбивають гол.

(Ірина Жиленко, з книжки

«Чайна церемонія»)

 

Розбігаються круто

і не м’ячем з розворота,

А головою Сократа

пробивають ворота.

(Іван Драч, із книжки

«Поезії»)

 

Коли я іноді проходжу повз школу,

бачу, як нинішні школярі на великій перерві

грають у футбола моїм черепом…

(Василь Голобородько, з книжки

«Слова у вишиваних сорочках»)

 

Черепами поети

одне одному круто пасують!

Критик їм не свистить

і чительники не галасують.

Не реве стадіон,

бо пишається, видно, гравцями:

Череп Гоголя он

зафутболили ж так, що з кінцями.

 

 

ВАША ІНШОСТЕ!

Хотіла б я піснею стати

У сюю хвилину ясну…

(Леся Українка)

 

Я хотіла би стати рибиною…

(Марина Пономаренко,

«Українська літературна газета»

від 20 грудня 2019 р.)

 

Хотів би я генієм стати

У сюю хвилину ясну

І з Лесею Вас порівняти,

Та… рівень не той. Не утну.

 

 

ДУШОЩИП

За нас птахи

Страждають на землі.

(Ганна Чубач, із книжки

«Очі матері»)

 

Собаки й квіти мучаться за всіх…

(Ігор Павлюк, із книжки

«Алергія на вічність»)

 

Птахи страждають за наш кожен гріх.

І риби – мучні нашої планети.

Собаки й квіти мучаться за всіх…

Так а навіщо ж нам тоді поети?

 

 

В ОБХІД ТРАДИЦІЇ

А в руці свіча, немов свіча…

 (Роман Скиба, з книжки

«Хвороба росту»)

 

І бруньки вистрелять, як постріл…

 (Богдан Чепурко,

«Українська літературна газета»

від 9 жовтня 2020 р.)

 

Мав оце читання, мов читання, –

Лірику любовно-бойову.

Порівняння там, як порівняння:

Постріл не в брову, а в лобову.

 

 

ЕКСТРАСЕКСОРНІ ВЛАСТИВОСТІ

Стоять каштанів свічі,

Як члени чоловічі…

 (Ніна Гнатюк, з антології

«Біла книга кохання»)

 

Тануть, наче свічі, душі чоловічі.

 (Ніна Гнатюк, із книжки

«Поміж небес і трав»)

 

Я дивлюсь на свічі, вирячивши вічі,

Хоч і літ у мене, й віршів вистача.

Члени чоловічі… Душі чоловічі…

Між душею й членом відстань – як свіча.

 

 

РАДІСТЬ ВИПОРОЖНЕННЯ

В світі війна і осінь.

Як воно будеться далі?

……………………………………………

Слів твоїх – тиха сила,

щастя гарячі кавальці…

 (Неоніла Диб’як,

газ. «Літературна Україна»

від 28 вересня 2019 р.)

 

В світі війна і осінь.

Як воно будеться далі?

Переживаюся й досі.

Вже п’ятий рік у печалі.

Віршів нуртується сила

В кінчиках зболених пальців…

Щастя: рядків навалила,

Наче гарячих кавальців!

 

 

РИМАРКА

Заримуй мене у серце…

………………………………

Заримуй до вуст гарячих…

………………………………

Заримуй мене у пісню…

………………………………

Хай звучить кохання голос,

На одну веде стежу.

Заримуй іще до чогось…

А до чого – не скажу.

 (Вадим Крищенко,

газ. «Літературна Україна»

від 26 грудня 2020 р.)

 

Заримуй мене у серце,

Заримуй мене до вуст.

Заримуй мене в відерце,

Заримуй комусь під вус.

Заримуй у мить щасливу,

Заримуй у мить невдач,

Заримуй у хвіст і в гриву,

Заримуй і вскач, і вплач…

Заримуй у власний голос,

До Різдвяної Звізди.

Заримуй іще до чогось…

А до чого? Не скажу.

 

 

ЯБЛУКАТА ГРУША

Відцвіли і яблуні, і вишні,

Відцвіли, і вже дали плоди…

………………………………….

І вода, можливо, збереже

Те усе, що не перемовчати…

 (Юлія Бережко-Камінська, з книжки

«Невідворотне»)

 

Відцвіли і яблуні, і груші,

Вже на ринки попливли плоди.

І виходять поетичні душі

На природу, ближче до води.

Бережком і я крутим ходила,

Там під настрій пісенька лягла.

І у власний віршик я втулила

Те усе, що пам’ять зберегла.

 

 

У МІРУ ПРИСУТНІЙ

Я стану човном

із вишневого листу

і помандрую

до синього моря.

 (Дмитро Чередниченко, з книжки

«П’ятерик»)

 

Лиш полину – білим пароплавом,

Білим пароплавом по Дніпру…

 (Дмитро Кремінь,

газ. «Літературна Україна»

від 13 березня 2003 р.)

 

Криголами не плавають у болоті.

 (Ліна Костенко)

 

Кремінь пароплавом білим плине,

А Чередниченко – лиш човном.

Крейсер «Ліна» по багну не лине,

Він у тихій гавані давно.

Всяк із них судном себе малює,

Вже на скільки дозволяє хист.

Але знизу сміхом торпедує

Їх підводний човен – пародист.

 

 

ЗАРИМОВАНИЙ БІЛЬ ДУШІ

Як тобі ведеться там, Василю?

Під землею, під ріллею – там.

По якому цвинтарному стилю

Нам ростити крила в телеграм?

 (Іван Драч, «Василеві Симоненкові»,

з книжки «Балади буднів»)

 

А Ви, Василю, в небесах щасливі?

Чи пишете для ангелів пісні?

 (Ольга Месевря, «Василеві Симоненку»,

газ. «Літературна Україна»

від 7 листопада 2019 р.)

 

Як мені звагу зібрати

перед німою тужбою?

Навіть морзянкою, брате,

не заговориш з тобою.

(Станіслав Чернілевський,

«Слово друга» – пам’яті Б.Жолдака,

газ. «Літературна Україна»

від 8 листопада 2018 р.)

 

Як тобі ведеться, всі питають,

Під землею чи на небі – там,

Де й морзянки писку не приймають,

І ні есемес, ні телеграм?

Став пісні для ангелів писати

Чи з чортами дудлиш самогон?

У якому стилі це питати?

Хоч навіщо стиль, як є шаблон.

 

“Українська літературна газета”, ч. 13 (305), 2.07.2021

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!