ТРОЛЯНСЬКИЙ КІНЬ
Я вигадав себе наполовину,
Я вигадав собі кохану жінку…
(Петро Сингаївський, із книжки
«Листя поліського ясеня»)
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Таке високе, чорноброве
Собі я вигадала слово…
(Ганна Світлична, з книжки
«Зором серця»)
Чи можна вигадати біль?
(Іван Ребрик, із книжки «Дні»)
Я, може, вигадаю все…
(Олена Матушек, із книжки
«Телефон довіри»)
А знаєш, я можу все вигадати!
(Галина Гордасевич, із книжки
«Сонце, вітер і жінка»)
У нас поети мислять борзо і не вбого:
Вигадують усе – і сміх, і гріх…
А пересмішник не вигадує нічого:
Бере рядки і ставить поруч їх.
ЗАВБІЛЬШКІСТЬ
Бо у мене стукотить у грудях
Грудочка любимої землі.
(Василь Симоненко, «Грудочка землі»,
з книжки «Народ мій завжди буде»)
Наче вузлик. Зав’язати можна
в ньому грудку рідної землі.
(Анатолій Бортняк, «Серце»,
з книжки «Серце дня»)
Із його серця – грудочка глевка
Священної землі його країни.
(Микола Луків, «Смерть партизана»,
з книжки «Ріка»)
Уся любов Шевченкового краю
Вміщається у грудочці землі.
(Ганна Чубач, із книжки
«Етюди рідного міста»)
Бо пульсує в мені земля
Й небо – небо – живе безкрає!
(Юлія Бережко-Камінська, з книжки
«Невідворотне»)
Всі знають: є на світі Україна!
Не грудка, а земля з народом є!
(Степан Пушик, «Грудка України»,
з книжки «Треба йти до осені»)
Україну в грудку не зібгали
Лірики великі та малі,
А серця таки зредукували
Лиш до грудки рідної землі.
І стукочуть грудочки тихенько
В такт глевким і пафосним рядкам.
Крутиться нещасний Симоненко
Під землею, під ріллею – там…
ЗЕМНА ВІСТЬ
Тебе земля прапрадівська спита.
(Володимир Бровченко,
«Як Мамай до Канади їздив»)
Будують в Києві не церкву, а тюрму
Для русичів та їх прапрадівської мови.
(Дмитро Павличко,
газ. «Літературна Україна»
від 7 грудня 2019 р.)
Поетова дорога непроста –
Чи то в тюрму, чи під церковні бані…
Його земля прапрадідна спита!
І не лише про покручі вербальні.
ТИХИЙ КРАХ
Мов огризання вовчувате
в тугонапрузі спружиття –
життя проживши, відчувати,
що мовби й не було життя.
………………………………………
І навіть в скорбнім слові «смерть»
є щось бешкетне вшкереберть.
(Станіслав Чернілевський,
газ. «Літературна Україна»
від 8 травня 2021 р.)
Над віршем думно простарачив,
тугонапруживши чоло,
та, спроневірившись, побачив:
поезії – як не було…
Бо й спружиття, і скорбосмерть
я вп’яв у дикий шкереберть.
“Українська літературна газета”, ч. 17 (309), 27.08.2021
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.