Олександр Стусенко. Пародії

430

ТРОЛЯНСЬКИЙ КІНЬ

Я вигадав себе наполовину,

Я вигадав собі кохану жінку…

(Петро Сингаївський, із книжки

«Листя поліського ясеня»)

Таке високе, чорноброве

Собі я вигадала слово…

(Ганна Світлична, з книжки

«Зором серця»)

Чи можна вигадати біль?

(Іван Ребрик, із книжки «Дні»)

Я, може, вигадаю все…

(Олена Матушек, із книжки

«Телефон довіри»)

А знаєш, я можу все вигадати!

(Галина Гордасевич, із книжки

«Сонце, вітер і жінка»)

 

У нас поети мислять борзо і не вбого:

Вигадують усе – і сміх, і гріх…

А пересмішник не вигадує нічого:

Бере рядки і ставить поруч їх.

 

 

ЗАВБІЛЬШКІСТЬ

Бо у мене стукотить у грудях

Грудочка любимої землі.

(Василь Симоненко, «Грудочка землі»,

з книжки «Народ мій завжди буде»)

Наче вузлик. Зав’язати можна

в ньому грудку рідної землі.

(Анатолій Бортняк, «Серце»,

з книжки «Серце дня»)

Із його серця – грудочка глевка

Священної землі його країни.

(Микола Луків, «Смерть партизана»,

з книжки «Ріка»)

Уся любов Шевченкового краю

Вміщається у грудочці землі.

(Ганна Чубач, із книжки

«Етюди рідного міста»)

Бо пульсує в мені земля

Й небо – небо – живе безкрає!

(Юлія Бережко-Камінська, з книжки

«Невідворотне»)

Всі знають: є на світі Україна!

Не грудка, а земля з народом є!

(Степан Пушик, «Грудка України»,

з книжки «Треба йти до осені»)

Україну в грудку не зібгали

Лірики великі та малі,

А серця таки зредукували

Лиш до грудки рідної землі.

І стукочуть грудочки тихенько

В такт глевким і пафосним рядкам.

Крутиться нещасний Симоненко

Під землею, під ріллею – там…

 

 

ЗЕМНА ВІСТЬ

Тебе земля прапрадівська спита.

(Володимир Бровченко,

«Як Мамай до Канади їздив»)

Будують в Києві не церкву, а тюрму

Для русичів та їх прапрадівської мови.

(Дмитро Павличко,

газ. «Літературна Україна»

від 7 грудня 2019 р.)

Поетова дорога непроста –

Чи то в тюрму, чи під церковні бані…

Його земля прапрадідна спита!

І не лише про покручі вербальні.

 

ТИХИЙ КРАХ

Мов огризання вовчувате

в тугонапрузі спружиття –

життя проживши, відчувати,

що мовби й не було життя.

………………………………………

І навіть в скорбнім слові «смерть»

є щось бешкетне вшкереберть.

(Станіслав Чернілевський,

газ. «Літературна Україна»

від 8 травня 2021 р.)

 

Над віршем думно простарачив,

тугонапруживши чоло,

та, спроневірившись, побачив:

поезії – як не було…

 

Бо й спружиття, і скорбосмерть

я вп’яв у дикий шкереберть.

 

 

“Українська літературна газета”, ч. 17 (309), 27.08.2021

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?