“Українська літературна газета”, ч. 9 (365), вересень 2024
ПОГРОЗИ КРІЗЬ СЛЬОЗИ
Замов мене конвертом чи кур’єром.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Я турбуватись приводу не дам…
Замов мене контейнером, вольєром!
Як не замовиш, то приїду сам…
(Микола Дудар,
«Українська літературна газета»
№ 4, квітень 2024 р.)
Моя душа горить, неначе в топці.
Без тебе зупинилося життя…
Замов мене в конверті чи в коробці!
У ящику! В пакеті для сміття!
Всім на прощання дулю в риму тицьну
І хай воно летить усе к бісам.
Замов мене хоч кілеру, хоч гицлю!
Як не замовиш – випиляюсь сам.
ФАНФАКТ
…Який не сохне, бо то сад духовний,
бо повен душ, як маком зорь безмеж.
Зівне конс’єржка, та ж нуда і змрок
в її очах, лишається змиритись.
(Володимир Базилевський,
«Українська літературна газета» № 5, травень 2024 р.)
Безмеж паперу всіяв маком зорь:
хай тиск у читачів моїх підскоче!
Зівне конс’єржка: «Мови не позорь…»
Уже й вона миритися не хоче.
ПОЗА ВЧОРАШНЯ
Життя іде і все без коректур.
(Ліна Костенко)
Все, що я тут нині проживу, –
чистовик мій.
(Катерина Калитко, з книжки
«Люди з дієсловами»)
Ще ніхто з поетів не уник
владних попередницьких обіймів.
Все, що я живу, – це чистовик.
Та чи мій він?
ЗНАЙ ВАШИХ!
Вступаємо поперемінно в альянси
Навчилися і матом говорити, і танцювати реверанси
……………………………
Нам рішення приймати і бути героями звично
(Ірена Слута,
«Українська літературна газета»
№ 2, лютий 2024 р.)
Ми навчились багато чому, усього й не злічити
Віршувати навчились раніше, ніж говорити
Навчились нормально реагувати на мезальянси
Жити згідно законів і танцювати реверанси
Ми дякуємо вас, але можемо й крупнокаліберним матом
Ми приймаємо рішення, бо що ж нам іще приймати
Нам поетами бути звично, ми ще ті гранослови
Ми уміємо й знаємо все, окрім рідної мови
ПЛАКІТНО
Увійшов я, немов до хати,
В розігрітий весною ліс.
(Анатолій Шевчук)
Вночі заходжу в ліс.
Я тут – як в себе вдома.
(Михайло Шевченко)
Моя домівка – літній ліс.
Спішу туди, немов до хати.
(Анатолій Таран)
Хай буде лісом ліс,
А домом – дім…
(Олена Матушек)
Заходжу в ліс. Я тут у себе вдома.
Тут маю кухню, спальню, туалет.
Мені тут кожна стежечка відома,
Для всіх звіряток тут я свій, поет.
«Хай лісом буде ліс, а хата – хатою!»
З цим криком незнайома тітка зла
Гіллякою товстою сучкуватою
Погнала геть мене з мого житла…
ЖИТТЄРАДІСТЬ
Изба-старуха челюстью порога
Жуёт пахучий мякиш тишины.
(Сергей Есенин,
из цикла «Голубень»)
Бродить хатка, стріхою запнута,
Наче бабка, з розуму зіпхнута.
(Ірина Жиленко, з книжки
«Євангеліє від ластівки»)
Мов бабусі – згорблені, малі, –
Ці дві хатки в хусточках біленьких…
(Любов Проць,
журн. «Дзвін», № 4, 2020 р.)
Хата, наче бабуся згорблена…
(Дмитро Іванов, із книжки
«Заповіти мого роду»)
Хата на очі нап’яла хустину…
(Ніна Гнатюк, із книжки
«Вересневі багаття»)
На тин плечима сперлась хата.
Стара, покинута, горбата,
уже оглухла і осліпла…
(Надія Кир’ян, антологія
«Літературні джерела Київщини»)
Божевільні, згорблені, малі, –
Ці хатки-бабусі, всім відомі,
В хусточках бродили по землі,
А тепер – усі в однім бабдомі!
ГУСИЙ ЛЕБІДЬ
Навсплячки гуси чапають додому,
Вдоволені та сповнені надій.
………………………
Десь журавлі летять крізь власну втому
І кличуть їх на шлях спасенний свій.(Дмитро Павличко)
Проводжають гуси журавлів
Поглядом презирливо лінивим
І заходять ночувати в хлів –
Кожне почувається щасливим.
(Микола Луків)
Як торгаш на поета,
Домашні вгодовані гуси
На вирійних гусей
Задивляються так.
(Ігор Павлюк)
Проводжають гуси журавлів…
І уже котре десятиліття!
Про гусей вже й третій вірша сплів,
І усім давай медалі й квіття!
Всяк іде за гусаком своїм
У літературу – й совість чиста.
Поглядом осмислено тупим
Проводжає лірик пародиста…
ЗА ШИРМОЮ ПАФОСУ
І свято Незалежності відділить
Вкраїну від чужинців кабали.
Хай Незалежність Україну зцілить!..
Щоб орки в домовинах полягли!
Між злом й добром стоїть Творець могутній,
Постала Україна, наче щит.
Б’ємось за сьогодення і майбутнє!
Не взять кремлю весь світ під свій копит.
(Тетяна Комлік,
«Українська літературна газета»,
№ 10, жовтень 2023 р.)
Нас свято Незалежності відділить,
Врятує нас Творець від кабали!..
І мій рядок так гостро в мізки цілить,
Щоб орки в домовинах полягли!
Тож хай Господь погляне у віконце,
Як Україна виставила щит,
Як геніально в небі світить сонце
І вправно пише вірші мій копит.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.