“Українська літературна газета”, ч. 5 (361), травень 2024
СМІЙТЕСЯ НАТЩЕСЕРЦЕ!
Ну, бажаю вам лопнуть од сміху –
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
дуже рідкісна смерть!
(Олег Орач, із книжки
«Подорож душі»)
Вам, чительники, на втіху.
Щоб ви луснули од сміху!
(Григорій Швайка, з книжки
«Цілющі заШтрики»)
Наплодилось нам на втіху
Добросердих письмаків!
З ними луснеш не од сміху,
А від рідкісних рядків.
КОЛО – В ОБІГ
І завмираю, і дивлюсь кругліше…
В лункому колі викруглих хвилин…
І кожен звук солодкий в роті
щодня від захвату кругліша.
І круглим валуном на ноги
осіння налягла земля.
(Павло Мовчан, із книжки
«Жолудь»)
Круглі коліна в тих бранок…
Кругла дорога твоя…
І кругла місячна печать
скріпила аркуш ночі.
(Павло Мовчан, із книжки
«Календар»)
Я на пласкі земні діла
свій круглий погляд маю.
Ось докотився до стола
й лиш одного бажаю:
щоб без початку й без кінця
тягнувся аркуш ночі
й від мого круглого слівця
читач округлив очі.
ОДНОРІЗНІ
За всіх скажу, за всіх переболію…
(Павло Тичина, з книжки
«Вітер з України»)
У пам’яті властивість вибіркова…
Чому ж моя за все, як єсть, болить?
(Леонід Горлач, із книжки
«Вибір пам’яті»)
За всіх скажу, бо я на полі слова
Переболів не ‘дну пекельну мить.
Та… в кого це там пам’ять вибіркова?
Кому ще там за всіх і все болить?..
АНТИЗРАЗОК
Її пальчата В ЗБРонзовілий чуБ
ВПЛелися м’яко.
(Леонід Горлач, із книжки
«Співучий млин»)
Пропхав пальчатами паштет
Римовано-давучий.
Не вельми м’яко сплів поет…
Не дуже млин співучий…
ДЗВІНОЧОК СУМНІВУ
В этих строчках – песня, в этих строчках – слово.
Потому и рад я в думах ни о ком,
Что читать их может каждая корова,
Отдавая плату тёплым молоком.
(Сергей Есенин, «Я иду долиной. На затылке кепи…»)
…Був од серця у наш напівголод
Той коров’ячий гонорар.
(Ніна Гнатюк, із книжки
«Поміж небес і трав»)
Мляво ремиґаю, лупаю баньками
І ніяк до тями досі не візьму:
Вперто годували власними рядками,
А тепер вам – моньки? Та пішли ви, му…
ПІХУР ІЛЮЗІЙ
Орудую пером – орю загінку…
(Тамара Коломієць, із книжки
«Багаття на межі»)
З пера зробити плуга іще можна…
(Михайло Пасічник,
журн. «Дзвін» № 4, 2020 р.)
Скрипіння пер і пафосу напруга…
Чорнильних душ повсюди вистача.
З пера зробити, певно, можна плуга…
Такого ж, як з писаки – орача.
ВЕРЕД ДЕРЕВ
Мені назустріч дерево ішло.
Воно було старе і вузлувате.
(Людмила Скирда, з книжки
«Елегія вечірнього саду»)
Я дерево досі, у жилах таке молоде!..
Тяжіння коріння? Облиш.
Я давно вже мандрую.
(Юлія Сільчук,
«Українська літературна газета» від 14 жовтня 2022 р.)
Давно минувся мій зелений бунт.
У кроні вітер мандрів більш не свище.
В літературу, в цей надійний ґрунт
Пустила я своє кореневище.
Непросто вкоренитись тут було,
Сонети дарувати, мов ранети…
Повз мене щойно дерево пройшло.
Вірш понесло, напевно, до газети.
ПОЛЬОТИ УВІ СНІ Й ЗАЛЬОТИ НАЯВУ
І сам, немов великий страус,
За страусихою лечу.
Гарячий вітер дме у груди
Й думки розпалює мої,
Я добре знаю, що то буде,
Як я наздожену її!
(Анатолій Матвійчук, антологія
«Колючі каштани»)
Гарячий вітер в очі диха,
Та я на нього не бурчу.
Біжить дебела страусиха,
А я за самкою – лечу.
Такий я страус, вища ліга,
Тож ось що буде вже за мить:
Хоч моя самка й добре біга,
Але від мене залетить!
ЛІТЕРАТУРНА КАКТУСІВКА
І от на моріжку
Два байкарі
Зчепилися підпилі.
– Баран!
– Осел!
Стилістику важку
Полишили –
І вдарилися в груди…
(Андрій Крижанівський, із книжки
«Томагавки і макогони»)
Мої сусіди вже давно
В театр не ходять і кіно,
А грають в карти й доміно.
Щодня лиш чути в їх дворах:
– А ти «козел»!
– А ти «дурак»!
(Феодосій Мандзюк, із книжки
«Специфічний дефіцит»)
– Ах ти ж, – заводжусь, – камбуз, сієста, архівний кажан…
– А ти – шифоньєр. Пощезни, медузо обморочна!
……………
– Ти – халепа з хеппі ендом, – видаю культурно. – Вовни теперечки настрижу! У!
– Знахабнілий гуморист! – він.
– Борець літературного фонду! – я.
– Модерняга в білих тапочках! Першовідкривач пляшок! – він.
– Нижчий духом!!! – я.
(Андрій Коцюбинський,
«Сипо-кійно!» /
за А. Крижанівським/,
«Веселий ярмарок»,
вип. 2, 1984 р.)
Виплигує він з автобуса, наплигує на даму. Вона йому:
– Бурбон!
Він їй:
– Клеопатра!
Добре, що історик зустрівся з істориком. А якби дипломат з дипломатом?
(Євген Дудар, антологія
«Колючі каштани»)
Зібрались на галяві літератори –
Невтомні душ людських асенізатори.
Як завжди, лишку алкогольного взяли
І почали:
– Каліка!
– Гей!
– Сосюриста малишка!
– Осел, козел і клишоногий Мишка!
– Баран!
– Сорока!
– Звірик!
– Шовкоп… ляс!
І хлюп!.. І гуп!.. І лясь!..
Один сюжет.
Прийом письмацький – теж.
А творчий стиль?
Одразу й не знайдеш.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.