СПІВ ЖИТТЯ
Вода і жінка пробивають шкіру.
Така стихія – жінка і вода.
……………………………………
Всесвітня дія жінки і води!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
(Леонід Давиденко, з книжки
«Кора»)
І поєднались дві стихії –
Жіноча знада й плин ріки.
(Олександр Хмельовський, із книжки
«На древі добра»)
Є дві стихії: річка й жінка,
У кожну хочеш голяка.
Хай жінка тане, мов крижинка,
І вигина стегно ріка.
На її березі крутому
Квітує дерево добра.
Коли в ній лірик змиє втому,
То попливе по ній кора.
ЗНАДБОКУ
І кажуть: кінчається все і кінчається навіть вірш,
І навіть рима може зависнути, як сльоза,
І вірш твій буде, можливо, краще, а, може, гірш…
Хто перевірить це і на яких терезах?
(Світлана Короненко,
газ. «Літературна Україна»
від 19 вересня 2020 р.)
Кажуть: кінчається все, і навіть твій власний вірш.
Поки доплетеш рядок, на віях бринить сльоза.
Вдалося твоє віршище краще, а, може, гірш,
Зважать критик і пародист – усяк на своїх терезах.
ПРОКЛЯТТЯ КОРОНИ
Корону носити важко
прокляттям чумних вертепів.
Рятує весна-бідолашка
Шафраном ультрафіолетів.
(Юлія Курташ-Карп,
«Українська літературна газета»
від 20 листопада 2020 р.)
Виблискує кожна пташка
багрянцями фіолетів.
Рятує весна-бідолашка
засилля пустих поетів.
Щось кожен із них теленька
до речі чи не до речі…
Коли голова маленька,
корона стискає плечі.
ГОЛГОФМАН
Я один, всё тонет в фарисействе.
(Борис Пастернак)
Все тоне в земнім фарисействі.
(Станіслав Шевченко, з книжки
«Дім для душі»)
Все тоне в земнім фарисействі.
Та я не тону, я пливу!
Лишився ще в цьому контексті
Хіба Пастернак на плаву…
АНДЕРТАЛЕЦЬ
Не кваплюся в своєму світі я
Шукать екстриму і пригод,
Люблю свободу усамітнення,
Щонайсолодшу зі свобод.
…………………………………
Люблю нагоду причаститися
Добутим власноруч вогнем.
(Михайло Пасічник,
«Українська літературна газета»
від 25 жовтня 2019 р.)
Не кваплюся в своїй печері я
Пригод шукать собі на… ніс,
І соцмереж екстрим-містерія
Для мене не миліш за ліс.
Зібравши хмиз, знайду дві палички,
Затисну їх поміж долонь
І, все на світі забуваючи,
Тру, добуваючи вогонь.
ВІНЕГРЕТ ПО-КИЇВСЬКИ
За мотивами колективних збірників
«На київських пагорбах» і «Київські вітражі»
Плиткою іду я чи асфальтом –
Просто умліваю від краси.
І моя душа співає альтом:
Києве, прекрасен ти єси!
Печеніги, половці, хозари,
Володимир, Ярослав, Батий,
Скверики, вокзали та базари…
Київ мій старий і молодий!
Оболонь, Поділ, Дніпро і кручі,
Стадіон, Хрещатик і Майдан,
Електричка ген біжить до Бучі,
Булавою їй маха Богдан.
Позолота бань, реклами саун,
Розсипам вогнів утратиш лік…
Ні масон, ані московський даун
Не здолають Києва повік!
Хай прадавні гримають перуни –
В майбуття наш стольний град гряде.
Києве, мій старче вічно юний,
Я в тобі киянин, як ніде!
“Українська літературна газета”, ч. 9 (301), 7.05.2021
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.