Олександр Стусенко. Літературні пародії

854

СПІВ  ЖИТТЯ

Вода і жінка пробивають шкіру.

Така стихія – жінка і вода.

……………………………………

Всесвітня дія жінки і води!

(Леонід Давиденко, з книжки

«Кора»)

І поєднались дві стихії –

Жіноча знада й плин ріки.

 

(Олександр Хмельовський, із книжки

«На древі добра»)

 

Є дві стихії: річка й жінка,

У кожну хочеш голяка.

Хай жінка тане, мов крижинка,

І вигина стегно ріка.

На її березі крутому

Квітує дерево добра.

Коли в ній лірик змиє втому,

То попливе по ній кора.

 

ЗНАДБОКУ

І кажуть: кінчається все і кінчається навіть вірш,

І навіть рима може зависнути, як сльоза,

І вірш твій буде, можливо, краще, а, може, гірш…

Хто перевірить це і на яких терезах?

(Світлана Короненко,

газ. «Літературна Україна»

від 19 вересня 2020 р.)

 

Кажуть: кінчається все, і навіть твій власний вірш.

Поки доплетеш рядок, на віях бринить сльоза.

Вдалося твоє віршище краще, а, може, гірш,

Зважать критик і пародист – усяк на своїх терезах.

 

ПРОКЛЯТТЯ КОРОНИ

Корону носити важко

прокляттям чумних вертепів.

Рятує весна-бідолашка

Шафраном ультрафіолетів.

(Юлія Курташ-Карп,

«Українська літературна газета»

від 20 листопада 2020 р.)

 

Виблискує кожна пташка

багрянцями фіолетів.

Рятує весна-бідолашка

засилля пустих поетів.

Щось кожен із них теленька

до речі чи не до речі…

Коли голова маленька,

корона стискає плечі.

 

ГОЛГОФМАН

Я один, всё тонет в фарисействе.

(Борис Пастернак)

Все тоне в земнім фарисействі.

(Станіслав Шевченко, з книжки

«Дім для душі»)

 

Все тоне в земнім фарисействі.

Та я не тону, я пливу!

Лишився ще в цьому контексті

Хіба Пастернак на плаву…

 

АНДЕРТАЛЕЦЬ

Не кваплюся в своєму світі я

Шукать екстриму і пригод,

Люблю свободу усамітнення,

Щонайсолодшу зі свобод.

…………………………………

Люблю нагоду причаститися

Добутим власноруч вогнем.

(Михайло Пасічник,

«Українська літературна газета»

від 25 жовтня 2019 р.)

 

Не кваплюся в своїй печері я

Пригод шукать собі на… ніс,

І соцмереж екстрим-містерія

Для мене не миліш за ліс.

Зібравши хмиз, знайду дві палички,

Затисну їх поміж долонь

І, все на світі забуваючи,

Тру, добуваючи вогонь.

 

ВІНЕГРЕТ ПО-КИЇВСЬКИ

За мотивами колективних збірників

«На київських пагорбах» і «Київські вітражі»

Плиткою іду я чи асфальтом –

Просто умліваю від краси.

І моя душа співає альтом:

Києве, прекрасен ти єси!

Печеніги, половці, хозари,

Володимир, Ярослав, Батий,

Скверики, вокзали та базари…

Київ мій старий і молодий!

Оболонь, Поділ, Дніпро і кручі,

Стадіон, Хрещатик і Майдан,

Електричка ген біжить до Бучі,

Булавою їй маха Богдан.

Позолота бань, реклами саун,

Розсипам вогнів утратиш лік…

Ні масон, ані московський даун

Не здолають Києва повік!

Хай прадавні гримають перуни –

В майбуття наш стольний град гряде.

Києве, мій старче вічно юний,

Я в тобі киянин, як ніде!

 

“Українська літературна газета”, ч. 9 (301), 7.05.2021

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!