Олександр Стусенко. «І мертвим, і живим…»

“Українська літературна газета”, ч. 5 (349), травень 2023

 

 

ЛІТЕРАТУРНІ ПАРОДІЇ

 

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

 

ОВІЯНИЙ ЛЕГЕНДАМИ МІФ

Ходить Правда по землі

У подертих черевиках

Та в дірчастому брилі –

Хто, як хоче, її смика…

……………………………

Але в Правди сила є.

Знов на ноги устає,

Узува свої сандалі

Та й іде по світу далі.

(Геннадій Горовий, антологія

«Літературні джерела Київщини»)

 

Чимчикує по землі

У дірявому брилі

Та в подертих черевиках

Правда, в щирості велика.

Кожен Правду стук та смик –

Загубила черевик.

Утікала від наруги –

Загубився й капець другий,

А з рогатки зле маля

Збило з неї ще й бриля.

Але Правда суне далі:

Вже на ній… чиїсь сандалі!

Та невдовзі, як на сміх,

Правда втратила і їх…

Вся в синцях, простоволоса,

Шкандибає Правда боса.

Рік не їла, не вмивалась…

Вам вона не зустрічалась?

 

НЕСАМОВИТЕ САМОВИРАЖЕННЯ

Розшумілись у безвіч віки.

Впало сонце за сиву зорю.

Знову день говіркий, говіркий.

Говорю. Говорю. Говорю.

(Богдан Чепурко,

газ. «Літературна Україна»

від 23 квітня 2022 р.)

 

Вже за місяць заплив молодик.

За столом я гачечком стирчу.

І роблю те, що звик, те, що звик:

Бурмочу. Бурмочу. Бурмочу.

У трудах ум за розум зайшов.

Чи то сонце зайшло за зорю…

Знову день – із нічого в ніщо.

Я творю. Я творю. Я творю!

 

СОЦІАЛІСТИЧНИЙ СЮРРЕАЛІЗМ

Люди, люди – поле нескінченне –

Квіти, бур’яни, чортополох…

Скільки ж вас приходило до мене –

Сівачів емоцій і тривог.

…………………………………………

Поруч мене – тільки пес і батько –

Найрідніші люди на землі.

(Людмила Юферова, антологія

«Літературні джерела Київщини»)

 

Люди, люди й люди довкіл мене,

А були ж… та хай боронить Бог!

Той – співак, а був – квакло зелене,

Цей – актор, а був – чортополох.

 

Був лопух – а став скоробагатько,

Камінь був – тепер сплива слізьми…

Поруч мене навіть пес і батько

Стали повноцінними людьми.

 

ТРАГЕНДЕР

Ні спокою не маю, ні сну –

зерна літер кладу в борозну…

Біле поле засіє перо…

(Ярослав Ткачівський,

газ. «Літературна Україна»

від 2 березня 2019 р.)

…………………………………………

Вороння ліниво чалапає ріллею,

визбирує, як хробаків, розсипані літери

з нічого не вартих віршів.

(Катерина Калитко, з книжки

«Орден мовчальниць»)

 

Ні спокою не маєш, ні сну –

зерна літер кладеш в борозну.

А Катруся закличе ворон –

і дарма ти трудився пером…

 

РАЦІОН ТА ЕМОЦІОН

Голубів у парку

два солдати годують.

Ті з довір’ям: «Кур-р-ку…» –

з рук беруть, не гордують.

В хлопців іскри з-під брів.

В них серця – прапорами.

(Анатолій Бортняк, із книжки

«Серце дня»)

 

Надивилися ми,

як солдати чудують:

вони в парку курми

голубочків годують.

В хлопців – іскри з-під брів,

голуби ділять курку…

Хто із них тут здурів?

Забирайте у дур-р-ку!

 

СТРАМОРЕКЛАМА

Весло – гонило, било, і товкло…

Жить треба – і сліпому, і кривому…

Сейшели наганяють всім оскому.

В серцях мільйонів – ріднеє село.

Дарує сонце світло і тепло…

(Лідія Яцкова,

газ. «Літературна Україна»

від 14 серпня 2021 р.)

Рекламники, народові на зло

Ви знову і сліпому, і кривому

Сейшелами нагоните оскому,

А всіх нас тягне – в ріднеє село!

Обурення в рондель перетекло.

 

ДОЧЕКАЛАСЯ

Вогнями пломеніли в неї очі.

Вуста звучали сотнями октав.

Ой, як вона чекала тої ночі…

А він прийшов – і просто переспав.

(Вадим Крищенко,

«Ой, як вона чекала»,

газ. «Літературна Україна»

від 14 серпня 2021 р.)

 

Вогнями пломеніли в неї очі.

Та і його каганчик не згасав.

Ой, як вона чекала тої ночі…

А він до ранку – пісню їй писав!

 

БІЧУГАН

Ця осінь – попередження мені,

Що вже не буде виграшів фартових.

Болять частіше, ниють потрохи.

……………………………………

Гірчить і тхне калиною їдло…

 

Такі маленькі у людей орбіти,

Земне життя – у кліточку тюрма.

Трясе надії, мов на вітрі лахи…

(Петро Білоус,

«Українська літературна газета»

від 11 листопада 2022 р.)

 

Давно мені вже в кліточку цей світ.

В калюжі мию лахи й черевики.

В людей клопудрі лізуть із орбіт:

Були маленькі – робляться великі.

Гірчить їдло (язик мов у лайні)

І потрохи – немов у чорта в жмені.

Ще й дощ – як попередження мені,

Щоб вірш скінчив, не ботнувши по фені.

 

ОЦЕ Й БУЛО

Я, малий журавель з надвечірнього лугу…

(Микола Сингаївський, із книжки

«З березнем по землі», 1968 р.)

Я – не жінка з великого міста,

Я – журавка з подільського жита.

(Ганна Чубач, із книжки

«Журавка», 1970 р.)

 

Ген малий журавель уписався в натуру –

Не з великого міста, з малого села.

А минуло два літа – і в літературу

Ще й журавка з подільського жита прийшла.

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматіhttps://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua

Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.