“Українська літературна газета”, ч. 14 (332), 22 липня 2022
***
Для духів ранкового лісу
співають безжурні птахи
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
для духів підземної тьми
свистять 120-ті міни
там за рікою
вже просто москва
як і смерть
слово із літер шести
і справдешня домівка безликих
там кочовий міномет
і скажене залізо
увесь перевернутий ранок
і вечір і ніч
і цілісінький день
у реєстрику смерти
просто вона вже прийшла
вона там за рікою
а з нас починається обрій живих
тих хто сумує і тішиться
довгі балачки снує
хто шанує роки й рушники
і книгарні й винарні
тих хто сказав собі там
поміж київських гір
і високого неба
святої софії
ваша ріка
буде довіку дніпром
а не стіксом
на спалених межах земель
у царя-поганина…
***
Вони теж тут разом із нами
святі на фресках київських церков
і тих понищених
усіма станаїлами світу
і тих небагатьох які вціліли
святі нетутешніх країв
загубленої у віках малої азії
де народи приходять і щезають
як хвилі морські
святі з гомінких вулиць александрії
де торгували звабою закличники східних містерій
із давніх полісів незлостивої еллади
їм не вперше випало мандрувати
ходити безконечними дорогами євангелій
і в місто над дніпром
куди приніс звістку первозванний
вони прийшли тими ж шляхами
а потім вони сходили цілий наш край
від темних лісів сіверщини
до верхів карпатських
від переяславського степового порубіжжя
до дрімотної німоти полісся
та з часом перестали вони так далеко мандрувати
бо світ зробився звичним
грішним і святим
але таки людським
а потім у віці 21-му настав рік 22-й
і вони всі пішли в бучу
ще коли там не було ні кореспондентів
ні зарубіжних делегацій
і там на спаленій вулиці
був собор всіх святих
і василій великий довго теж стояв і мовчав
зіпершись на держак лопати
коло розкопаної ями із тими
у кого долоні
довіку тепер розпухли від будівельних стяжок
а діонісій ареопагіт
сидів біля спаленої автівки
з обгорілими тілами родини
яка хотіла та не змогла втекти
сидів і гортав сторінки своїх книг
він завжди носив їх із собою
ці книги про вічність
темну як настояне вино
а потім ці двоє та й інші всі за ними
пішли записуватись у добробат
але їм сказали що таких не візьмуть
бо вони дуже-дуже старі
і тоді вони просто приїхали сюди
викопали у лісі кілька землянок
і тепер у них зовсім інше життя
василій великий зранку
варить для всіх на газовому балончику каву
і бурчить що ці чорти таки розбили
своїми обстрілами міст через сіверський донець
і питної води може тепер взагалі не бути
а діонісій ареопагіт
читає свою книгу
про божественні імена тільки під вечір
коли стихнуть прильоти
а вночі він довго дивиться у теплик
туди за ріку
де клубочиться сиза смерть
і немає в неї імені…
***
Чотири стихії належать нам
чотири стихії володіють нами
і лише одна з них рятує
бо повітря то міни і ракети
і все що там у них аби вбити
бо вогонь то палаючий фосфор
яскравий у нічному небі
ніби пір’їна з крила птаха смерти
бо вода це зваба ріки
у якої берег всіяно розтяжками
і тільки земля з якої ми постали
і в яку підемо рятує
довжиною шириною і глибиною
окопами і бліндажами
ближніми і дальніми печерами
і всім тим розкопаним вздовж і впоперек
києво-печерським патериком
по всьому фронту
де пишуться нові й нові його ізводи
і боєць з позивним антоній печерський
який сходив багато країв
і землю грецьку він бачив
взяв саперну лопатку
та і скопав на пагорбі печерку малу
тепер він чекає свій другий номер
феодосія щоб разом ту печерку розширити
а боєць з позивним варяг
викопав печеру варязьку
і сховав там великий скарб
газові балончики на яких кип’ятять воду
я добре знаю цього варяга
він цікавиться конунгами і всіляким таким
і ми часто розмовляємо на історичні теми
гадаю одного дня він охреститься
як і його далекий предок варяг-християнин
про чуда і всілякі дивовижі
які відбувалися з тими хто копав печери
у добу петра могили написав був
цілу книгу чернець атанасій кальнофойський
але тепер її треба швидко доповнювати
бо вона дуже неповна і в ній немає
багатьох знаних і підтверджених
певними свідченнями див
і найперше дива порятунку
від 120-ї міни яка лягла за 5 метрів
також дива появи у нас
давнього колеги з далекої позиції
ну покажіть що ви тут накопали
але спочатку дайте попити
бо поки до вас дійдеш капєц
уся дорога прострілюється
говорить він сідаючи на ящик
і знімаючи спочатку німб
а вже потім розгрузку і бронік.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/