Олександр Гунько. Послання владик

288

Доки смугами часу

Йдуть космічні дощі,

Ми у темінь зірчасту

Шлем скрипічні ключі.

 

Обираєм тональність

Крізь замріяну глуш

Для польоту на дальність

Всіх піднесених душ.

 

Днів тамуєм перебіг

І між цоб та цабе

У мелодіях неба

Відкриваєм себе.

 

***

Твій протеїновий жаль –

Мов легковажність краси.

Скрипку кладеш на скрижаль –

В ній не твої голоси.

 

Ходиш по колу надій,

Спрагу тамуєш дзвінку…

Певно, ти лиш вередій.

Тільки в терновім вінку.

 

Та із природи речей

Вихопиш тишею грім.

…Магія довгих ночей

Присудом стане твоїм.

 

***

Гугл-аналітика печалі

При невичерпності надій

Мене край ночі зустрічає

І каже всім, що я крадій.

 

А сни зачинені на пустки.

А обереги вже не ті.

І залишаються лиш згустки

Уяв, загрузлих у сльоті.

 

І це не осінь, а причина

Для нескінченності утіх.

І тут так сумно: що не вчиниш,

А зарахується як гріх.

 

***

В цьому сценарії волі

Ти – наче стислий сюжет.

Може, тобі благоволить

Грізна епоха пожертв?

 

Може, тебе не пускає

Вперте тяжіння земне

В небо, де кається Каїн

Й душі малює Мане?

 

І вибухають ескадри

У небуття голубе…

Тільки в останньому кадрі

Ти ще побачиш себе.

 

***

Профільний мій комітет

Душу хапає анфас.

Небо із ним тет-а-тет,

Подих його наче «фас».

 

І на спинальних стовпах

Заворушились цепи…

Бийте під дих і у пах –

Тільки не ріжте степи.

 

І кислотою хотінь

Не випікайте очей.

…Вже губернатора тінь

Кров’ю по жилах тече.

 

***

І Тадж-Махал мене благав,

І птиці Наски снились,

Щоб не кричав я назагал,

Вимолюючи милість.

 

Та оніміли вівтарі,

Під шибениці впавши.

І перемітники старі

Мене кляли, як завше.

 

І за туманом для роси

Я біг на запах моря.

Та що у Бога не проси –

А з ним не будеш поряд.

 

***

Масок у Маска не вистачить всім.

Не сподівайтесь на фарси!

Всі ми помремо під гуркіт цусім,

Не долетівши до Марса.

 

Вірус на виріст ще крові поп’є.

Буде від нього нам цимес.

Зробимо світ із маше і пап’є,

Щоб він у душах не вимерз.

 

Наче трансформери – наші думки.

Їх не піймати у пастки.

Ними у Космос прорвемось таки.

Тільки як скинемо маски.

 

***

Про мене тестові режими

Не скажуть присудами в лоб.

Якщо ми будемо живими,

То вихлоп стратимо в прихлоп.

 

Навіщо лікарські нам вправи,

Коли душа іде на «ви»?

На одрі смертної уяви

Ти нею в муках не криви.

 

Вона у ліриці втомилась

І перед фізикою вже

Готова здатися на милість

Усім небесним протеже…

 

Але на відстані покори,

Коли стискаються світи,

Вона згорнути може гори,

Якщо її не розтрясти.

 

***

Світ наративних формацій

Без обвідних пасамуг

Нам як додаток до праці

Над задушевністю мук…

 

Ось і податок наскельний

На неминучість земну

Платиш у спразі пустельній

Серцем за кожну весну.

 

Крим не пускаєш до Риму.

Зорі паркуєш тихцем.

Й мовчки ховаєш від гриму

Істину з іншим лицем.

 

***

Музей історії мовчання

На вулиці без кобзаря

Нас із запасників вивчає

Поки щемить надій зоря.

 

А на дорозі до повстання

Твої невидимі сліди

Із перемог уже зверстали

Собор для залишків біди.

 

І Космос прискає у вічі,

Й за горло вакуум бере…

А ти шукаєш код да Вінчі

В гіпотезі Пуанкаре.

 

***

Ти мене не почуєш крізь вітер.

Ти мене не побачиш крізь дощ.

Я тепер крізь терновище літер

Продираюсь, мов зранений вождь.

 

Я не той, хто тут литиме воду,

Бо давно вже пройшов крізь вогонь.

Лялько вуду з небесного роду,

Від земних не втечеш ти погонь.

 

Ми повік в це розсіяне плем’я

Не повернемось більше уже.

Може, в світі у цьому не лев я,

Та мене його знак стереже.

 

І від того я несамовитий,

Що не знаю ні зречень, ні прощ…

Ти мене не відчуєш крізь вітер.

Ти мені не пробачиш крізь дощ.

 

***

Наче послання владик –

Біле нашестя туманів.

І золотий молодик

У чарівнім проминанні.

 

Стелиться ніжна печаль

В серці – твоїми словами.

А поміж прощ і прощань

Нас обереги сховали.

 

Схопляться ранні вітри,

Щем обриваючи з віття.

Ти хоч тепер обери

Зорі, які нам ще світять.

 

м. Нова Каховка

“Українська літературна газета”, ч. 18 (284), 11.09.2020

 

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!