ВІЙНА. ХЕРСОНЩИНА
Точка розподілу снів
Майже нечутна для мене.
Вже у мені заряснів
Подих чужого домена.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
І у просторах душі
В день окупації тиші
Я кам’янів у глуші,
Щоб не вмирати ще більше.
Сонми зажурених лиць
Я затуляю собою.
А по мені пронеслись
Орди пекучого болю…
КАТІВНЯ
Прикутий кайданками часу
До злого безмежжя пітьми,
Ти знав, що за поклик до Спасу
Лягти тебе змусять кістьми.
І в надрах катівні лункої
Учепляться в душу притьма,
Щоб жодної думки не скоїв,
Щоб жодного слова не мав.
І шилом царевого ока
Вже цілять у кожну із муз…
Та руки у кожного орка
При цьому трясуться чомусь.
ТИША
Коли ти звикаєш до вибухів,
То тиша стає полохкою…
І скільки лічити ще видихів,
Щоб туга не стала гіркою?
Шматують вечір’я zіґzаґами
Й ракети жбурляють світаннями.
Й ночами глухими і наглими
Збиткуються над сподіваннями.
Жахливих руїн інсталяції
В химери сплітаються тінями…
І тиша така в окупації,
Що стогне в тобі безгоміннями.
ДІТИ
Діточки наші! Небесні ангелики!
Ось ви у вирій злетіли над Бучами.
Ми ваші мороки світлом застелимо,
Ми ваші муки в скорботах озвучимо.
Сльози мовчання впадуть над могилами
Рясно і тужно дощами осінніми.
Будуть усі метрономи безсилими
Перед розп’яттями і воскресіннями.
Кожен відліт стане долі пір’їною.
Від приголомшень ми станемо дужчими.
У благовістях понад Україною
Линуть усі ваші душі відмучені…
ТЬМА
По вулицях нашого світла
Шугає проявлена тьма.
Вона із печер непомітно
Ось виповзла гадом сама.
І лізе у жили нестерпно.
І стука у мізки притьма
Й шепоче: «Немає безсмертя…
Є тільки довічна тюрма».
І тьму цю ми духу велінням
Ударим під дих і у пах.
І світлом на всі покоління
Розвієм по наших степах.
МАМА
Мою маму убито
На дорозі життя.
Наче помахом бритви,
Ніби лезом нестям.
Усміхнулася сонцю:
«Все зі мною гаразд…»
Я подумав, що сон це.
Але зір її згас.
А сестричка і братик
Все питали мене,
Чи я зміг врятувати
Її світло земне…
І вітри голосили
У просторах німих.
Боже, дай всім нам сили
Врятуватись від лих.
…Все ж нам випала милість –
Ми втекли від війни
Але мама лишилась
На початку весни.
КОРОЛЕВИ
Тіла на стомлених деревах
В роздертих платтячках весни…
Висять дівчатка… Королеви,
Убиті буйством сатани.
Це упирі і вовкулаки
Їх ґвалтували із виттям.
Вони народжені з клоаки,
Яку несуть у пащах нам.
Впадають у звірячий рейвах
Й свою жахну кривавлять путь.
Висять дівчатка… Королеви,
Які ще в Судний день прийдуть.
БІЛЬ
В усіх куточках неба – ступор.
А на Землі – кривавий бій.
Гостомель, Буча, Маріуполь –
Ви наш один пекучий біль.
Кругом – понівечені трупи.
А у душі – одвічний дзвін.
Гостомель, Буча, Маріуполь –
Волають жертви з-під руїн.
А орки вишкірились тупо
Звірячим вивертом гарчань…
Гостомель, Буча, Маріуполь –
Ви грізна пам’ять і печаль.
МІСТО
На вулицях слів і очей,
На площах розлук і пробачень
Це місто крізь небо тече,
Хоча ми цього і не бачим.
Це місто крізь поклик летить
В платанів знетямлені крони.
І вічність втискає у мить,
І тишею зважує дзвони.
І в променях снів золотих
Застигне печаттю молитви.
…Це місто не мертвих, а тих,
Кому ще належить ожити.
м. Нова Каховка