“Українська літературна газета”, ч. 7 (375), липень 2025
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
* * *
Дивлюся, яке в тобі небо
З легенькими хмарками мрій.
Блакить прикипає до тебе,
А серце шепоче: зорій!
І ось наші погляди знову
Притягує зоряна вись.
І в тиху печаль вечорову
Останні надії вплелись.
І вийде скоцюрблений місяць
На варту нічної жаги.
На нього всі сурми повісять,
Аби лиш мовчали боги…
Та небо народить усім нам
Вітрила для мандрів і втеч.
І буде космічним насінням
Для наших майбутніх предтеч.
* * *
Моя остання першість
У грі в життя на виліт
Через душі подертість
І божевілля милість.
Коли суддя всевишній
Додасть ще трохи часу,
Щоб я, сліпий і грішний,
Допив жадання чашу.
Та із фінальним ражем
Ввірвавсь у неба простір,
Де на воротах стражем
Лише сумний апостол.
* * *
Цей гніт — мов ґніт у лампі часу,
Де гас міняється на газ.
І засів пороху — як засіб
На порох стерти усіх нас.
По ребрах стукає поребрик.
Гірка снага у гірника.
І треба рухатись по требах,
Допоки нитка не зника.
А світ занурюється в світло
І замикається на смик.
Повій же, віялами, вітре
На млин, що зветься чортомлик.
Вже заповідані нам віди
Стають безжальними, мов жаль.
І будуть ревма дні ревіти
І ночі жалити скрижаль.
* * *
Між пелюстками надій —
Кожне завіяне слово…
Каже планета: радій,
Буде тобі веселково.
Стигне в полях колорит.
Множиться тиша в околах.
Набрід тобі вже набрид.
Бо все життя — видноколо.
Думка скрадається враз:
Десь ти у колі підвиснув.
І засівається час
Бурями вічного смислу.
* * *
Розсипав сніг улюблені зірки
По сховищах захмарного безмов’я.
А всесвіт, не сполоханий ніким
Наповнює галактики любов’ю.
Це час, коли застигла кожна мить
У вічності, покликаній світами.
І музикою сфер душа щемить,
І сніг летить у сни твої без тями.
* * *
Ти ідеш по цвинтарю епох.
Тут сплелися пращури і свідки.
А над ними сенси в’яже Бог
І кружляють сонячні лелітки.
Тут застигли криги всіх байдуж
І завмерли поклики зворущень.
Тільки ти цю вічність не поруш,
Бо над нею всі нетлінні дущі.
І втікає думка серед меж,
Що життя чіпляється за фініш.
І якщо в собі ти не помреш,
То із точки мертвої не зійдеш.
* * *
Берці просять каші у солдатів.
Скільки вже нарізано кругів…
Стиснуться в підручниках всі дати,
А у пеклі — душі ворогів.
Вигулькне статистика печалі,
Вичавлені відчаї з очей.
Ще всі танки тут не прогарчали
Непоправні сутності речей.
Будемо відмолювати простір
І перекодовувати час.
А минуле гримне — наче постріл
В кожного майбутнього із нас.
* * *
В полоні всіх своїх доріг
Іду по бездоріжжю,
Поки прийдешності поріг
Стрімку уяву ніжить.
Поки вплітаються слова
У всесвіти мовчання,
А доля в серці проплива,
Як зірка незвичайна.
І опромінить оберіг
Терпких ночей перебіг.
…В полоні всіх земних доріг
Шукаю стежку в небі.
* * *
Рожеві озера бажань
Завмерли від дотиків сонця.
Їх сни розколошкує жаль.
Вітри обіймають спросоння.
Над ними ракети двигтять.
Немов кажани — гвинтокрили.
І ворог, підступний, мов тать,
Підрізав надіям всі крила.
Страхи залягли аж на дно.
Шумить колотнеча степами.
Та мріють вони все одно
Про тишу, що зцілює пам’ять.
Тут пустка тепер, далебі.
Навколо — нічого й нікого.
Рожеві озера в журбі.
А серце — в обіймах у Бога.
* * *
Твоя логістика спіралі
Вже упирається в скрижаль.
Усе життя — шалене ралі
З самотнім фінішем, на жаль.
А там, за межами розпуки,
Суддя підніме прапорець.
І мовчки ти розкинеш руки,
Збагнувши вмить, що це кінець…
І цей ривок до п’єдесталу
Не буде спинений ніким.
…А за тобою в хмарах шалу
Триває гонка двійників.
* * *
Заховались в очах твоїх зорі.
Ну а я легковажу в речах…
Їхні сенси для мене прозорі
На війні при окопних свічках.
Тут не вистелиш ніч для спочинку,
І не вимрієш день для життя.
Бо для кожного слова і вчинку
Є лиш мить… О якби ж то знаття,
Що тебе оберуть обереги
І не вибухне тиша ніде.
Й не зависнуть між нами бентеги
Ще до того, як обрій впаде.
* * *
Я повернуся вже скоро.
Вічність така молода.
Вихоплю зоряним зором
Все, що планету гойда.
Знов сколихнуть передзвони
Тишу космічних причасть.
І у всіх смислах бездонних
Тихо розчиниться час.
Спиниться дійство полинне.
Згасне пора для вітійств.
Суть моя знову полине
На перехрестя світів.
Київ — Буча.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.