***
О, як же будете любить
Нічної тиші кожну мить
І спокій неба без примар,
Де тільки зорі поміж хмар,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Дрімотне світло ліхтарів,
Щемливий солов’їний спів,
І стрічку Viber без новин
Впродовж годин, впродовж годин…
20 травня 2022 року
***
Ви поміж фінами росли,
Ярмо монгольськеє тягли,
Набрались од татарів страху,
В підвал ховалися від ляха.
Рабами жили у рабів:
Бояр, дворян, других панів.
Отак тяглось із віку в вік,
Аж поки весь народ не звик
І так неволю вподобав,
Що буть свободним згидував.
Чого зріклися ви царів?-
Заради інших кайданів!
А ті кайдани нащо рвать?-
Щоб руки в нові закувать!
Ні, ваш народ, якби й схотів,
Не змінить звичаю дідів:
На пузі повзати в пилюці,
Слюнявить білі панські руці,
Рабом родитись, жити, вмерти,
Благословляти рабство вперто.
Не волі-вольної бажать,
А самому раба придбать!
Ні, ваш народ не як всі люди
І вже із вас людей не буде!
«Ваш народ»
22 травня 2022 року
***
«Біси дохнуть, сонце сходить,
Ця земля воїнів родить,
Хай сміливих смерть обходить,
Гуляй Дике Поле!»
Ярмак
Кожен ранок сонце сходить –
Ворожину смерть знаходить.
Хай могилою вам стане
Наше Дике Поле!
Давні боги крові хочуть,
З вас, дурні́, вони регочуть,
Бо лишаєтесь навіки
В нашім Дикім Полі!
То алтар страшний і чорний,
На нього лягали орди.
Ваша ляже поруч з ними
В нашім Дикім Полі!
Свище вітер, мов скажений,
Ревуть біси нехрещені –
Не на суд потягнуть душі
Ваші в Дикім Полі!
За наругу над жінками,
Над малими й стариками
Вам терпіти вічну муку
В нашім Дикім Полі!
Скоро тіло в землю згине,
Та не скоро вічність сплине:
Не приймає покаяння
Наше Дике Поле!
Спокій дасть Господь безвинним,
Мир і волю – Україні.
Ви же, пси, до скону віку –
Вийте в Дикім Полі!
30.05.2022 р.
***
До моїх співвітчизників,
які опинилися в москальській окупації.
«Ось – лукавий каже Враже –
Біле – то є чорне».
Слово в слово кривда ляже,
Може й правду згорне.
Слово в слово… Та й помалу
Білеє чорніє.
Що звечора дивувало,
Вранці звичайніє.
Крапля в краплю – камінь точить.
Де ж було те біле?
Може зникло, може очі
Бачить не схотіли…
Так і сталось. Люди добрі,
Вірите – то вірте!
Хто ж за правдою в жалобі,
Тому буде гірко.
Нудно буде не п’яніти
На пиру чумному,
Страшно буде розуміти
Несказане слово.
Хіба потай одинокий
Сам тихенько скаже:
«Біле – біле, чорне – чорне,
Ворог – то є Враже!»
«Біле – то є біле !»
31.05.2022 р.
***
Хто рано встає, тому Бог подає-
Хіба ж то не правда святая?
Сонечко тихе тепло свою ллє,
Лагідно пташки співають.
Небо високе, прозоре і чисте,
Деінде хмарки біліють,
В травах і квітах росинки барвисті
Грають веселково, мліють.
Дай же нам, Боже, коли твоя ласка,
Ранок криштальний це знову,
Зоряну ніч, як персидськую казку,
Полудень – чашу медову!
05.06.2022 р.
«Літній ранок»
***
Яка ж то розкіш – під ногами
Акацій жовті пелюстки,
В повітрі ще стоїть духмяний
Парфум цвітіння їх п’янкий,
Вузеньке листячко колише
Лиш гомін пташок, Богу радих,
Земля неначе медом дише
Крізь конюшину і кульбаби.
07.06.2022 р.
«Літній полудень»
***
Коли настане помсти час
Ви запитаєте у нас:
“Чому вона страшна така?
Куди емпатія зника?
Де гуманізм? Де співчуття?
Де є повага до життя?
Де вчення Господа Христа,
І врешті людяність проста?”
Та вам ніхто не відповість,
А ваші крики вітер з’їсть,
Бо як у нас міста горіли,
СЕБЕ спитать ви не схотіли…
16 липня 2022 року
В вечір ракетного обстрілу міста Дніпро, коли був «прильот» в ПМЗ.
***
Я йду від тебе і до тебе,
Немов по сфері: раз у раз
Я віддаляюсь, бо так треба,
І наближаюсь в той же час.
Стоять думки, події, люди-
Крізь них веду свою ходу,
Вони були, вони ж і будуть,
А я іще хоч раз пройду?
Із твоїх рук у твої руки
Неначе голуб повернусь,
Після буремної розлуки
До твоїх грудей притулюсь.
Я розповім тобі, що було,
Бо хоч і так ти знаєш все,
Бо хоч життя, як мить майнуло,
Та щось й воно в собі несе.
Коли ж мине тая розмова,
Чи пустиш знову погулять?
Буття почалось з Твого слова,
То й слово має завершать…
18 липня 2022 року
«До Господа мого»
***
Хто ви такі? Здавалось – люди.
Бо ж мова є, а то – людське.
Чому б тоді на повні груди
Не крикнуть вам: “Та що ж таке !?
З якого дива нам вбивати
Життя, коли воно святе?
На біса нам чужії хати?
Добро чужеє?” Мовчите…
Хто ви такі? Здалося – звірі.
Звірячі ж вчинки не сховать.
До крові жадібні, як вовки сірі,
Ви ласі плоть людськую рвать.
Між тим хижак і лютий самий
Бере життя, бо хоче жить.
Для чого ж ви на нас напали? –
Не можна й звірю пояснить.
Хто ви такі? Невже й насправді
Ви Сауронові ляльки?
Хто ж ви такі? Невже ви справжні?
Хто ви такі? Хто ви такі?
25.07.2022 р.
“Хто ви такі?”
***
Крикнемо голосно: “Пане Зеленський,
Прапор державний ти гордо несеш!
Прапор великий, та й ти велетенський,
Інший б спіткнувся, а ти не впадеш!”
Скажемо впевнено: “Пане Залужний,
Бий окупантів, поки заскавчать.
Місія чесна, а зброя потужна –
Бий поки ляжуть та бий, як лежать.”
А прошепочемо тихо-тихесенько:
“Пане Солдате, все – коштом твоїм…”
Змилуйся, Господи, аби, ріднесенький,
Він повернувся до дому живим!
26.07.2022
«Пане Солдате…»
***
Коли вже я почую тебе,
Моє патлате янголя?
Мені багато і не треба –
Хоча б ти трішки розмовляв.
Не те щоб я хотів все знати
Та треба ж інколи спитать:
«Чим тебе, синку, пригощати?»
Або «Куди підем гулять?»
29.07.2022
До мого синочка Мішеньки
***
Як не послухать вас – все дивно.
От звідкіля про братство штука?
Візьмем за приклад світ тваринний-
Ну ким лелеці є гадюка?
Лелека – знаний птах, шляхетний.
Йому радіють мама й тато,
Бо тим між нами він славетний,
Що діточок приносить в хату.
А чим гадюка знаменита?
Її нема за що любить,
Вони лиш може укусити,
Та ще й до того отруїть.
Ніхто її не поважає,
Ніхто не хоче в гості звати,
Ніхто й за брата не вважає.
Хіба що знайде в жабі брата?
Післямова.
Що буде далі поміж ними,
Немає знати нам охоти,
Бо навіть братськії обійми
Гадюки й жаби – то блювота.
30.07.2022 р.
***
У степу, де небо чисте,
Подих сонячний гарячий,
Пломеніє наша Пристрасть,
Бо гуляє дух козачий
В тім степу, в тім степу.
У степу, де Шлях яскраво
Поміж зорі пролягає,
Не згасає наша Слава,
Бо козацький дух літає
В тім степу, в тім степу.
У степу, де арта в полі
По навалі гатить «братській»,
Непорушна наша Воля,
Бо палає дух козацькій
В тих серцях, що в степу!
01.08.2022 р.
«Слава Збройній Силі!»
***
У вогні вогонь не згасне –
Наші Фенікси повстануть.
Їхні крики – помсти гасла
Вам останнім словом стануть!
01.08.2022 р.
Росіяни вбили близько 50 військовополонених в Оленівці. Розбомбили приміщення, де перебували люди. Всі згоріли.
***
Занадто грім гучним здається,
Хоча й рокоче здалека.
Занадто струм яскраво ллється
По блискавиці – аж ляка.
Занадто все в грозі звичайній,
Та нікуди подіти досвід:
Я підсвідомо в ній вбачаю
Ракетний обстріл.
1-2.08.2022
«Гроза під час війни»
***
Десь кіт мій вештавсь під дощем
Та повернувсь додому вранці.
У нього з хутра так тече,
Що заливає мені капці.
“Сиди на ганку” – я кажу,
“Шукач пригод хвостатий,
Не переходь оцю межу-
Не лізь до мене в хату!”
Дивлюсь на нього я згори,
А він на мене знизу –
Гадає як би надурить
Огидную мармизу…
Аж взявся поглядом мене
Котячим чарувати-
На мить убік не відведе
Жовтенькі оченята.
“Не вийде” – кажу я коту,
Беручи його в руки,
“Не вивчив ти іще оту
Гіпнотизерськую науку.”
“Не вийде.” – він мені урчить,
До грудей пригортаясь,
“Учить мені – не перевчить,
Хоч як я не стараюсь.”
“Натомість я тебе провчив,
Бо ти лиш кіт, а я – людина.
Доречі, добре замочив
Ти сірую хутрину”
“Ой, і провчив.. і замочив..” –
Муркоче, хоч до рани…
“Ну добре”-кажу- “Надурив.
Пішли – поїсти гляну.”
4 серпня 2022 року
«Димок»
***
Де родитись не можна рішити,
Але можна обрати, де жити.
Моя земле, од краю до краю,-
Я свідомо тебе обираю !
Моя земле, ліси твої й гори,
Степові неосяжні простори,
Твої ріки і два твої моря –
Обираю я в радості й в горі !
Обираю минуле кріпацьке,
Неминущую славу козацьку,
Обираю сучасність тривожну
І майбутнє твоє переможне,
Моя земле, од краю до краю
Що судилось тобі – обираю !
А як Бога хвалю,
Тоді долі питаю,
І за рідних молю,
І за неї благаю:
Зглянься, Боже, на нашу
Сердешну Вкраїну.
Зглянься, Боже, на нас-
Не жени з України!
6-7.08.2022
***
О, як ламали тих, хто ліру
Отримав в Бога на вірші:
Давили люто – “Зраджуй віру,
Тиранам “славтеся” пиши”,
Труїли лагідно дарами –
Медовий пряник в мед макали,
Карали страшно батогами –
Персти по лікоть в рани клали.
Пітьма завжди шукає спосіб
Найменший вогник побороть.
О, скільки вас свого зріклося,
Бо ви лиш люди – кров і плоть!
А менше з тим в краю вигнання,
В тюрмі, де злодії сидять,
Чи на межі жебракування
Вогні та вогники горять.
Такі були, і є, і будуть,
Проти кого безсилий й цар.
І хто ж вони? – Вони лиш люди,
Щоправда люди, як Кобзар !
8.08.2022
***
Не забувайте цих людей-
Вони є наша честь і совість,
Не відводіть убік очей,
Бо долі їх – то наша повість.
Вони є ми, а ми єдині,
Тож мучать їх, щоб нас карать.
Знущаються з закутих свині,
Аби народ весь залякать,
Аби поставить на коліна
І змусить за життя благать.
Із себе судять… України
Сталеву волю не зламать!
9.08.2022