Олег Зав’язкін (Донецьк). І зорі дзвонять, мов ножі

341

***

Син очі обітре об батькові рукави:

Мов не було війни, і сонях у головах.

Мати за хатою мовчки наріже трави-

Череди, щоб відіпрати той вогнепальний пах.

 

Син скине шкіру, подовбану, задубілу,

Глину обіб’є, витрусить колючки.

Батько відводить очі — м’язами грає хлоп’яче тіло —

Ллє потроху, бо гаряче, мов сипле зерно з руки.

 

Солодко спиться на курячих подушках.

Гроза з-за річки заходить — бурчить поза гаєм грім.

Мати синову шкіру латає — пальці плутаються в нитках.

Багряний клапоть на грудях — що це робити з ним?

 

***

Це чесна сталева монетка із гакенкройцем.

За неї купиш минуле та філіжанку кави.

У газетах пишуть, що кепські справи

На фронті і взагалі — для будь-якого питущого змієборця.

 

Райхсмаркою розплатися, угнися й біжи повз площу,

Поки свинцевий вітер не впорався з голубами.

Хтось по-московській лається: «Амур твоїй мамі!»

Травневий дощ перемішує кольори та прапори полоще.

 

Ретроаналіз

Прийде добрий ґросмайстер — фігури верне назад,

Дасть водички слонові, коневі вівса,

За талію ніжно візьме ферзя —

Згасла давно цигарка, кава висохла вся.

 

Король полотніє. Тура внадилась не туди.

Пішаків, що загинули першими, нікому не жаль.

Ґросмайстер вертатиме слабкі та сильні ходи,

Аж поки останній пішак одживіє — і стане на другу горизонталь.

 

***

Марія Людинівна, Йосип Людинович —

Їх поховали нерідні

Десь на Бутівці — не у Відні.

Цигарки між пальцями замість свіч.

 

З тамтого боку дивиться снайпер у прилад нічного зору.

Йому ввижаються полонини й гори, —

Кліпає сонним оком — ні, холєра, не зморе! —

Тре об приклад неголену щоку.

 

Марія мальви садила.

Йосип паркана лагодив, як п’яний бував.

Гробки майже однакові — той день ніхто не стріляв, —

Тільки в Марії хрест похилився, мов ранений, — кому яке діло?!

 

***

Два марних ангели за спиною.

Дві тьмяні зорі в люстрі вдовинім.

Лягала вчора спати сильною —

Під боком ангели наморені.

 

Шепоче лівий ангел: «Страднице…»

Шепоче правий: «Марновірнице…»

Якийсь один при серці трапиться,

Коли за вікнами розвидниться.

 

Вставала гострою та гордою, —

Оце б усім віки зозулині…

Два тихих ангели під ковдрою —

Рожеві ротики розтулені.

 

Після Сосюри

 

Крицею душу черпали.

Бій коливався нічний.

Аж корогви полягали —

Хутір лишився нічий.

 

Змилені хмари промчали.

Лунко стріляли в гаю.

Плів соловейко печалі,

Надив погибель мою.

 

Збилася сотня над яром —

Брата не видно мого.

Кінь — з-під жида-комісара,

Мавзер — з матроса того…

 

1942

На снігу оніміла піхота.

За рікою гуркоче й гуде.

Ми за смертю прийшли у чоботях —

Сила сильна суконних людей.

 

Босий місяць гасає по небу,

Підпухає розбита земля.

Попід снігом — колюча нетреба,

Поуз очі — намерзлі поля.

 

Ані слави, ні тихого сліду.

Голова — на чотири вітри.

Ми лягли за московську «побіду» —

Як ішли, у колоні по три.

 

***

Уже і пам’яти нема,

Коли та вичахла зима,

Коли весна зійшла на вишні,

Коли ми двоє — юні, пишні —

Долонь не вміли розчепить,

бодай на тиху просту мить…

 

Уже і пам’яти нема,

Яка бувала ти сумна,

Коли ступала ніч у сіни,

І в узголів’ї вогник синій

Від шепту гостро тріпотів

і перевиті пальці грів…

 

Уже і пам’яти нема,

Що шиби в небі шклить зима,

І поцілунків дощик дрібен

До післяслів слабких подібен —

У сну й розлуки на межі…

І зорі дзвонять, мов ножі.

 

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!