***
Син очі обітре об батькові рукави:
Мов не було війни, і сонях у головах.
Мати за хатою мовчки наріже трави-
Череди, щоб відіпрати той вогнепальний пах.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Син скине шкіру, подовбану, задубілу,
Глину обіб’є, витрусить колючки.
Батько відводить очі — м’язами грає хлоп’яче тіло —
Ллє потроху, бо гаряче, мов сипле зерно з руки.
Солодко спиться на курячих подушках.
Гроза з-за річки заходить — бурчить поза гаєм грім.
Мати синову шкіру латає — пальці плутаються в нитках.
Багряний клапоть на грудях — що це робити з ним?
***
Це чесна сталева монетка із гакенкройцем.
За неї купиш минуле та філіжанку кави.
У газетах пишуть, що кепські справи
На фронті і взагалі — для будь-якого питущого змієборця.
Райхсмаркою розплатися, угнися й біжи повз площу,
Поки свинцевий вітер не впорався з голубами.
Хтось по-московській лається: «Амур твоїй мамі!»
Травневий дощ перемішує кольори та прапори полоще.
Ретроаналіз
Прийде добрий ґросмайстер — фігури верне назад,
Дасть водички слонові, коневі вівса,
За талію ніжно візьме ферзя —
Згасла давно цигарка, кава висохла вся.
Король полотніє. Тура внадилась не туди.
Пішаків, що загинули першими, нікому не жаль.
Ґросмайстер вертатиме слабкі та сильні ходи,
Аж поки останній пішак одживіє — і стане на другу горизонталь.
***
Марія Людинівна, Йосип Людинович —
Їх поховали нерідні
Десь на Бутівці — не у Відні.
Цигарки між пальцями замість свіч.
З тамтого боку дивиться снайпер у прилад нічного зору.
Йому ввижаються полонини й гори, —
Кліпає сонним оком — ні, холєра, не зморе! —
Тре об приклад неголену щоку.
Марія мальви садила.
Йосип паркана лагодив, як п’яний бував.
Гробки майже однакові — той день ніхто не стріляв, —
Тільки в Марії хрест похилився, мов ранений, — кому яке діло?!
***
Два марних ангели за спиною.
Дві тьмяні зорі в люстрі вдовинім.
Лягала вчора спати сильною —
Під боком ангели наморені.
Шепоче лівий ангел: «Страднице…»
Шепоче правий: «Марновірнице…»
Якийсь один при серці трапиться,
Коли за вікнами розвидниться.
Вставала гострою та гордою, —
Оце б усім віки зозулині…
Два тихих ангели під ковдрою —
Рожеві ротики розтулені.
Після Сосюри
Крицею душу черпали.
Бій коливався нічний.
Аж корогви полягали —
Хутір лишився нічий.
Змилені хмари промчали.
Лунко стріляли в гаю.
Плів соловейко печалі,
Надив погибель мою.
Збилася сотня над яром —
Брата не видно мого.
Кінь — з-під жида-комісара,
Мавзер — з матроса того…
1942
На снігу оніміла піхота.
За рікою гуркоче й гуде.
Ми за смертю прийшли у чоботях —
Сила сильна суконних людей.
Босий місяць гасає по небу,
Підпухає розбита земля.
Попід снігом — колюча нетреба,
Поуз очі — намерзлі поля.
Ані слави, ні тихого сліду.
Голова — на чотири вітри.
Ми лягли за московську «побіду» —
Як ішли, у колоні по три.
***
Уже і пам’яти нема,
Коли та вичахла зима,
Коли весна зійшла на вишні,
Коли ми двоє — юні, пишні —
Долонь не вміли розчепить,
бодай на тиху просту мить…
Уже і пам’яти нема,
Яка бувала ти сумна,
Коли ступала ніч у сіни,
І в узголів’ї вогник синій
Від шепту гостро тріпотів
і перевиті пальці грів…
Уже і пам’яти нема,
Що шиби в небі шклить зима,
І поцілунків дощик дрібен
До післяслів слабких подібен —
У сну й розлуки на межі…
І зорі дзвонять, мов ножі.
Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.