Олег Гнатюк. «Ми – з України!»

І кров, і жах, і біль гіркий утрати,

і чорний відчай світлого народу…

Ти знов прийшов на землю нашу, кате,

імперський спис встромити у свободу!?

 

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Ти знов воюєш з дітьми та жінками

і, шкірячи свої зогнилі зуби,

плюндруєш і розчавлюєш віками

усе, що серцю українця любе!?

 

У кого ти, Аятоло́ «народний»,

взоруєш вправно ремесло убивці?

У Сталіна, що нами був голодний

чи в Гітлера – нациста-кровопивці?

 

Чому бокуєш, Заходе могутній,

не спиниш крові нашої потопи?

Ми – Фермопіли! Ми – твоє майбутнє!

Ми – цінності боронимо Європи!

 

Мовчиш, трясешся… Ворог лиш радіє

і тішиться твоїм ганебним страхом!

Він ним притовк «страну рабов» ­­– росію

і вже сичить над європейським дахом.

 

Вкраїна нині – цитадель звитяги

і найвільніша нація у світі!

І скільки б вас не сунуло, варяги, –

на землях славних будете всі тліти!

 

За незалежність нам не страшно впасти,

свобідний люд не стане на коліна!

І кожен раз, як схочете напасти –

вб’ємо нещадно: «Ми – із України!»

 

Увічнить нашу боротьбу грядуще,

дитячі усмішки нам вилікують рани.

Ми – нація! Ми – Фенікс невмирущий,

що п’є відвагу з уст своїх Титанів!

 

 

 

МИ – НЕ БРАТИ!

 

 

«Сьогодні я був би обережним із такими термінами як геноцид, бо ці два народи (росіяни та українці — ред.) — брати.», —  Е. Макрон під час інтервʼю телеканалу France 2, 13.04.2022 р.

 

“Приведи недругів до рукостискання, аби вони могли вкусити взаємне прощення; обеззброй руку брата, підняту на брата свого, щоб там де зараз ненависть, розквітла згода. Та не будемо поводити себе як вороги Хреста Христова”, — звернення Папи Римського Франциска до України та Росії з метою «примирити» обидві нації під час Хресної ходи у Ватикані, 16.04.2022 р.  

 

 

Ми – не брати! Хоча, на жаль, сусіди…

Нам ненька – Русь, а батько ваш – Сарай.

Ми йшли в віках за Маґдебурґом слідом.

Вам – хан велів творити рабства край!

 

Ви – правнуки ординців знавіснілих,

ви – торгаші сумлінням і людьми, –

нас, вільних духом, щиросердних, смілих

не втягнете до «братської» тюрми!

 

Брат не прийняв би Емського указу

й закону про п’ятірку колосків.

Не наказав би знищить, як заразу,

тих, хто Вкраїну відродить хотів.

 

Чи брат уб’є дитину свого брата?

Чи жінку ґвалтуватиме його?

Чи зв’яже руки його мамі й тату,

і, познущавшись, вистрелить в чоло?

 

Москвин – розбійником залишиться до скону,

грабуючи в сусіда до́бра й ниви, –

ми ж не вдиралися в чужі кордони, –

лише свою ми землю боронили!

 

Чи німець є французу братом?!

Іспанець аргентинцеві – рідня?!

Та ні! Віками різались затято

в кривавих і спустошливих борнях.

 

Так українці з хижою москвою

ворогували довгі сотні літ,

б’ючись із нею смертним боєм,

долаючи її імперський гніт.

 

Тож до москвина злоба в нас бездонна –

не панувать йому над нашою землею!

Ми – не брати! – до відома Макрона.

Слід знати це і папі-фарисею!

 

Не треба нас історії повчати,

тримайте при собі слова ядучі!

Приїдьте, гляньте на злочинства «брата»

до Маріуполя, Ізюма, Бучі…

 

Там мученик – у кожній є родині,

там тінь Марії квилить розіп’ята…

Орду, що люто знищує святині,

не смійте величати нашим братом!