“Українська літературна газета”, ч. 11-12 (329-330), червень 2022
* * *
осінній плач верби
осіннє провидіння
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
і не пройти крізь сум
осіннього дощу
я бачу тінь твою
крізь плач осінніх верб
крізь велич самоти
печальна велич смутку
і ти всміхнулась знов
весна мого прощання
згадавши про любов
всміхнулась і пішла
як йдуть зі світу люди
коли дощем заплаче
верба мого прощання
верба мого життя
грудень 2021, Харків
* * *
освіти свою тінь
в білім пахощі цього світання
розкажи про любов
тим хто чує оте голосіння
на узбіччі доріг
у степу
на сільській горбовині
де ступала нога
незакоханих душ і сердець
де немає прокльонів
печальних зухвал і межі
до якої немає дороги…
* * *
прости мені цей гнів сліпої вдачі
цей біль весни не відгадати нам
лиш дощ завмре а потім лиш заплаче
заплаче дощ чекаючи весну
той спомин вічний він мені тепер
розкаже все про тебе і про мене
лиш мить як мить і дощ завмре
як тінь весни на вітах абрикоси
згадай про дощ чекаючи весну
чекаючи світання як на мене
перетворивши цю любов одну
на дощ весни що снився восени
жовтень 2021, Харків
* * *
на княжій горі
простелилась трава
і тихо зітліла як горе
на княжій горі
простелилася тінь
як білий рушник неозорий
на полі далекім
де мати моя
зростила
пшеничне колосся
зростила його
і мене як його
на полі пшеницю і жито
немає вже поля
минулось мені
і поле зітліло
із житом
та я пам’ятаю
священно святе
це поле пшениці і жита
жовтень 2021
* * *
ця степова дорога
де тополя похилила голову
до землі
до землі моїх дідів
до тих хто зміг
лягти в домовину без Бога
без усвідомлення
своєї нації
свого життя
тополя похилила
голову до землі
але так хоче подивитися
на сонце* * *
зірви мені вербового листка
ця осінь пахне згарищем і тлінню
лиш вечорова тиша пророста
лиш вечорова тиша пахне тлінню
зірви мені тієї липи цвіт
яку зірвали ми з тобою вчора
і я згадаю пісню у селі
яке любив але яке забулось
зірви калину взимку на Різдво
нехай вона прогріється у хаті
і я згадаю вечорову тишу
яка ще пахне тлінню восени
* * *
тихим голосом осіннім
тихим леготом журби
розкажи вустами милими
що любили і жили
пам’ять горе переборить
не забуде не збагне
як чужу любити можна
розкажи тепер мені
тихим голосом осіннім
ти вустами поцілуй
дику яблуню осінню
у степу
де ми були…
вересень 2021
* * *
почекаю до ранку
і тихо піду край села
де ми попрощались
де ми розпрощались
світанку?
я тихо піду за туманом
туманної днини
піду край села
як давно це було
і забулось
світання минає
минають твої поцілунки
і пам’ять про тебе
мина
світання
світання
моє…* * *
напишу листа і забуду
чи сьогодні відправив чи вчора
чи минулого року
забуду наше перше побачення
забуду наш перший березень
мені наснився березень
той березень з холодним дощем
за вікном
зі снігом на сільських дорогах
березень
коли і квітка не посміхається
коли тінь зими зникає
за сільськими тополями
липень 2021, Харків
* * *
До тихих гір
вертаюсь і вертаю
усю любов від пам’яті
очей
прости мені незвідана
й забута
що згадую про тебе
і про нас
до тихих гір
вертаюсь і вертаю
гуцульська ніч
карпатська ніч була
як голос гір
твоїх Карпат і сонця
червень 2021, м. Харків
* * *
Вже так давно не чув твій голос
вже так давно не бачив твої очі
де твоя усмішка
де та весна що сниться молодим вербам біля нашої дороги
Я знаю що в цьому світі все минає
усе перетворюється
на пам’ять
але все ж немає нічого кращо ніж
людська пам›ять
в якій
я повертаюсь до тебе…
20 червня 2021, Харків
* * *
Травневий дощ
наснилось щось чуже
ця ніжність трав
ця ніжність трав та сонця
між цих акацій заховалась
тінь
уже чужа але насправді
рідна
5 червня 2021, Київ
* * *
Треба напитись мовчання
як чистої води з криниці
треба напитись дощу
для трав та сонця
ось роса на долонях сонця
ось долоні сонця
на білому рушнику неба
Треба напитись дощу
для неба і сонця
29 квітня 2021, м. Київ
* * *
Дивлюсь на інших згадую про тебе
не визнаю ні горя ні хули
І тільки небо наше біле небо
захоче знов морозної зими
Але ж була зима моїх доріг
моїх стежин окутаних у смуту
І скільки треба ще прожити літ
щоб випити до дна оцю отруту
* * *
Хочу напитись води з криниці
з криниці твоєї пам’яті
пам’ятаєш лютневий вечір
пам’ятаєш тепло руки
я забути про це не зможу
я згадаю про це колись
і
можливо
твоїми вустами я нап’юся води
з криниці
* * *
Впізнати цю мелодію й завмерти
бо музика мені насниться знов
Я слухаю… І хоч би як відверто
ви говорили що жива любов
Я знаю вас я бачу ваші очі
і більш нічого вже не треба нам
Слова чужі таки були пророчі
але любов нікому не віддам
* * *
так зелено
шукаю самоти
шукаю час для серця і печалі
усе минулось величчю землі
усе минулось пам’яттю народа
шукаю сон
та не знаходжу ночі
для спокою
для величі душі
ці сумніви мені таки пророчі
ці люди почужіли назавжди
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/