Ніч

201

НІЧ

 

Місто. Темно. Спати треба.

Очі в стелю. Важко… Боже!

Знов – один! Чи допоможе?

Я – безсоння… Я і небо…

 

Пальці – міцно… У минуле…

На хвилину… Повертаю…

Ти. У пам’яті гортаю

Все – було і не поснуло!

 

Стіни. Тіні від фіранок.

А життя – самотня клітка,

На якій твої відбитки.

Що зникають знов… під ранок.

 

ДАЛЕКО

У темній кімнаті вітер

Гортає вчорашню газету.

Нічого! Нічого! Марно

Читати пусті слова…

Садити в асфальті квіти,

Ховати у шафах скелети,

Ловити руками хмари…

Немає сенсу! Нема!

 

Чи довго я буду сильна:

Стиратиму твої відбитки,

Зриватиму їх із серця?

Чи потім зшиватиму?

«Закоханий», «в пошуці», «вільний» –

Яку обиратимеш мітку?

Газети про те, здається,

Навряд чи писатимуть.

 

Шукають притулку руки,

Мовчать телефонні розмови…

Змішались і дні, і ночі

У всіх нездійсненних снах…

Тебе украли розлуки!

А я відчуваю знову,

Що ти далеко і … поруч,

Зі мною… В яких світах?

 

…Там, де спокійно і легко

Читати розкрите небо,

Пірнати в кохані очі,

Топити у них страхи…

А тут ти завжди далеко!

І скрізь ні слова про тебе…

Лиш вітер між нами хоче

Засипати болем шляхи…

 

ОСТАННЯ ІЛЮЗІЯ

Дощ лоскоче сонні відчуття,

Тишу прорізає дивним стуком.

Ти, здалось, тримаєш мою руку

І щось кажеш в стилі каяття…

 

Знов кругом вирує не життя,

А чужі змальовані етюди…

Ними замінив ти все і всюди,

Зрештою згубивши почуття.

 

І холонуть пальці – від дощу,

І сумує серце – то від тебе!

Засвітилось Сонцем мокре небо…

Ось тепер тебе я відпущу!

 

НЕЗНАЙОМІ

Я малюю вечір у думках

І танцюю у його полоні.

Широко розкриються долоні,

Наче крила, але… я не птах!

 

Ти не ввімкнеш світло у вікні.

Знову сядеш край стола чекати

Ту, яка ще учиться літати

Швидко, легко, тільки… уві сні!

 

І не гріють нас стежки відомі

У містах Самотньо і Далеко

Наодинці нам таки нелегко.

Ну а разом? …Ми ще не знайомі!

 

м. Суми

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!