Не відаючи символізму…

172

Не відаючи символізму, сотворяю у віршах: рими – муки – мухи

Волів, що тягнуть плуг і продирають горло, випускають звуки.

Слонів, великих руко-носів безжалісних до павутиння моїх нервів
й волі.

Ось і собаки розумові суки, їхні виводки – смоктуни із гирла
дурощів.

Із затхлого, холодного бомжацтва, безпритульства самоти

Видумую людей у ризах благородної породи коней.

Що вже й казать про мене – я 
скорпіон.

Перевезіть мене на своїх спинах премудрі черепахи-читачі

Я обіцяю вам сонет,

Та все одно підступно вжалю – я ж поет.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!