Небо випило чарку.
До ста рахували вільними…
Доста того караваю
кістками весільними
напханого
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
по самі дивині…
Диви, – ні?!
Ножі – пере-
чуб лені.
Причумлені вересаї
напхали роти-нутрощі.
– Ну, трощи,
(ДОКИ СИЛИ!)
кістки
моїх споминів.
Помиями
до ями
піділлєш у мій побут
масла у прах,
а мо’, мила,
щоб вимила шию вдосвіта:
допоки з травою п’ ю,
ніби п’яниця боса…
До світу – навспак, навскіс…
Землею – до верху.
…а ті ножі, но-жі – верхи…
***
Шшшшшшшшшшшшшш…
Небо, взяте на позиТив…
ЗашнуроваНі вітряки.
Вібер. Вітек. І трек-руки…
Крук…
І – біцепси-як гудки…
Перепалений час і тік…
Віп-салон від клієнта втік…
Я не відаю:
де-еро?
А де Ти –
нульове зеро?
Коробчаний мій недосказ…
Недо…недо…
І небо – газ..
Сірником не проткнеш вогонь…
А вагу-на вазі…
Де Голль…
Гольф – безм’ячий.
Без сім’я – Мольфар
спокусив мене на
фанфаррррррррр….
І тепер-я гойдаю лід…
І тепер – я гойдаю лід…
Хай нариє
ще часу
кріт…
І – коли я вже – у екстаааа…
Екстра ера і-
глу-хо-Тааа…
Ти візьмешшш мене на живіт –
Ти візьмешшш
мене на живіт –
Світ… світ? Свііііт!!!
Ерос і Танатос
Цілуємось…
Розумію-
цілунок – важкезний, як смерть…
Сморід вулиць… і вилиць…
Просто сніг, раптом, – виливсь,
а… чи – вливсь…
Спайки дотиків,
хрускіт кімнати…
Наше-спа…
І
парадигма побачень
цілує твій пальчик… пааааа…
Не пручаюся
плавниками –
скинеш плаття, а
там –
ребро
від Адама,
чи – з Амстердама…
Не про це….
не про це…
я… про…
Стиль письма й стіл пись-ма
все важчає:
від віршів,
а не від тіл….
Бо ти
завтра
вмісиш
в холодну глину
мою
тінь…
(ОДА чи О! ДА серцю)
І
Троль тіла.
Ти ж
хо-ті-ла?!
троїстих траєкторій)))
Голова – тріщина…
ТРИ?
Ще?
На!
Звивин кураж…
Стоногий абордаж…
Зади-ха!-ю-сь…аж…
Барди – в ребрі.
Ребро – в музиці.
Ретро – в подушці
очі вибалушило – і –
не
заснуть!
Підпираю сон сірника-ми
а… ми
підлогу Ви-стелили собою
кутом дев’яносто градусів…
Град?УСІ?!!!
ІІ
Байдужість і відчай –
кардіоцентричні…
Язичкова аорта
намуляла
сонну точку
сердечної дулі.
Що у серця –
і скепсис,
і коклюш…
доле,
запхнися… коком…
У столичний
вгорнися кокон,
щоб з кокаїном –
в акваріум –
в якому вже
мертва риба!
Відбитки води – бестіарій. А
риб’яче серце – дримба…
…Я виверну лоно ідишу –
Вмонтую в звізду два кола…
…Ніч бісектрисою ділить
кути…
Де – сама….
І –
ГОЛА…
Гола…
Гола…
ГООООООООЛЛЛЛ!
***
Підійду і вліплю мудрій ночі
добрячого ляпаса))) не тому, що твій язичок розмальовував контурну карту моїх
вигинів, запаху, ліній, точностей, континентів…
Язичку захотілось відчути Сахару без цукру і сахару))))))))))), а вона
– враз – робилась сухою… Внутрішня зАсуха… Літали неонові мухи –
фосфорилося ложе літаючи –
вечір довго не смів звести ніг… а зводив…
із пантелику…
Зорі розтали на стегнах і –
луснуло прости-радло…. …несподівано так – увірвались в свідомість
ведмеді….
ні рукою, ні ру ха ми – ти не міг
бути цілим… Із очей, із твоїх, намагалась хоч дещицю меду висотать… А ти –
гуляв… в голові… зі своїми мухами… ))))) і брав… не мене…
а…до..рук…свій мобільний… фіксувати хотів – телефоном, а не у пам’яті…
Фокусація, спалахи
всоталися в шкіру –
хотілося здерти…. її.. і…
залишити в кадрі…
…Ось… голова божевілля… ось-натомлений
коридор, і смагляве люстерко. І я… вся…така… автентична))) … і дивилися сходи,
мов крук nevermor…
***
Вирвати з горла яйце, те, на яке
ти, страх виливав моїх до тебе надходжень. Снігу напхалось в аорту, що трісли
ракети, корсети, монети…
Не вміла вже ди-ха-ти… Зірвали серцю
стоп-кран….
Не руками, а рунами, проведеш по
артерії… Як мені вже посмертно… мучитись?..
Ламаєш хрести ще ніким не
проклеяні… Ти мене знищив, як час– мушлю… Шкаралущу дощу – на сніг – треш
пальців…
Тим снігом… нудить і – від нього
– верне… Мене вже нема… Слідами…по…яйцях… Не кров’ю, не-жахом…
своїми – ве-на-ми…
***
SSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSS…
Черепки – в синтагму…
синусоїд мого коліна.
атоми
білого акту…
активований біль – мотовило –
у руках
пере – ці
ло
ваних танго…
сіль у лоно…
мішень – у сонці
мого хребта
не та… не та… не
таааааааааааааааааааааааааааа…
Мертві душі – Тантал –
з хреста до мішені…
заварюю чай у колодязі –
голий, зелений…
Мілонга –
на перехресті –
мертвих душ –
порожні піали…
Марево сексу –
в ребрі піару…
Танцюва-ли…тан-цю-ва-
ли
з мертвим півнем, чи
з
гострим чортом???
…аорта
твоєї долоні –
не замінить
мені серця…
***
На зупинці
чужий чоловік
пурнув у акваріум
моїх кіс,
що з-під рук
вислизали рибаМи…
Робін Гуд
не ронделився румбою,
а Рабле – дощовими рифами…
Ще жирафі
на хвіст
не низала плями…
Твоїм бубоном бемзнула
Барбовалу пляшка…
Бананів кіло
я давно забанила)))
Хочеш – йди –
вертай-не-вертай…
Ієрогліфами волосинок мА-рилось…
Боді-артом, крізь твою шкіру,–
дерлась…
Держаком, друшляком,
Хоч, чим-небудь, вішайся –
поки тут –
на поверхні –
а не – в артерії…
Арт, чи – акт, чи – антракт –
в
атмосфері…
Сірники кінчають на свічці…
феєрію…
Фен та фан –
де фанфари –
фарбовані –
ми лежали в акваріумколі…
А ті коси
на коло
с– пАААА–дали… спА-ДА-ли…
А…. –
далі???..
А – ДАЛІ!!!
м. Київ