Не руками, а рунами…

321

Небо випило чарку.

До ста рахували вільними…

Доста того караваю

кістками весільними

напханого

по самі дивині…

 

Диви, – ні?!

Ножі – пере-

                     чуб лені.

 

Причумлені вересаї

напхали роти-нутрощі.

– Ну, трощи,

(ДОКИ СИЛИ!)

кістки

  
             моїх споминів.

 

Помиями

до ями

піділлєш у мій побут

масла у прах,

а мо’, мила,

щоб вимила шию вдосвіта:

допоки з травою п’ ю,

ніби п’яниця боса…

 

До світу – навспак, навскіс…

 

      Землею – до верху.

…а ті ножі, но-жі – верхи…

 

***

Шшшшшшшшшшшшшш…

Небо, взяте на позиТив…

ЗашнуроваНі вітряки.

Вібер. Вітек. І трек-руки…

Крук…

І – біцепси-як гудки…

Перепалений час і тік…

Віп-салон від клієнта втік…

Я не відаю:

де-еро?

А де Ти –

нульове зеро?

Коробчаний мій недосказ…

Недо…недо…

І небо – газ..

Сірником не проткнеш вогонь…

А вагу-на вазі…

                       Де Голль…

Гольф – безм’ячий.

Без сім’я – Мольфар

спокусив мене на
фанфаррррррррр….

І тепер-я гойдаю лід…

                     І тепер – я гойдаю лід…

 

Хай нариє

ще часу

            кріт…

І – коли я вже – у екстаааа…

Екстра ера і-

              глу-хо-Тааа…

Ти візьмешшш мене на живіт  –

                                  Ти візьмешшш
мене на живіт –

 

Світ… світ? Свііііт!!!

 

Ерос і Танатос

Цілуємось…

Розумію-

цілунок – важкезний, як смерть…

 

Сморід вулиць… і вилиць…

Просто сніг, раптом, – виливсь,

а… чи – вливсь…

Спайки дотиків,

хрускіт кімнати…

Наше-спа…

І

парадигма побачень

цілує твій пальчик… пааааа…

 

Не пручаюся

плавниками –

скинеш плаття, а

там –

ребро

від Адама,

чи – з Амстердама…

Не про це….

                 не про це…

я… про…

 

Стиль письма й стіл пись-ма

все важчає:

                      від віршів,

а не від тіл….

 

Бо ти

завтра

вмісиш

в холодну глину

мою

тінь…

 

(ОДА чи О! ДА серцю)

І

Троль тіла.

Ти ж

хо-ті-ла?!

троїстих траєкторій)))

 

Голова – тріщина…

ТРИ?

       Ще?

На!

 

Звивин кураж…

Стоногий абордаж…

Зади-ха!-ю-сь…аж…

Барди – в ребрі.

Ребро – в музиці.

Ретро – в подушці

очі вибалушило – і –

не

заснуть!

Підпираю сон сірника-ми

а… ми

підлогу Ви-стелили собою

кутом дев’яносто градусів…

 

Град?УСІ?!!!

 

ІІ

Байдужість і відчай –

кардіоцентричні…

 

Язичкова аорта

намуляла

сонну точку

сердечної дулі.

 

Що у серця –

і скепсис,

і коклюш…

доле,

запхнися… коком…

 

У столичний

вгорнися кокон,

щоб з кокаїном –

                          в акваріум –

в якому вже

                   мертва риба!

 

Відбитки води – бестіарій. А

риб’яче серце – дримба…

 

…Я виверну лоно ідишу –

Вмонтую в звізду два кола…

 

…Ніч бісектрисою ділить

 

кути…

 

Де – сама….

 

І –

 

ГОЛА…

         Гола…

Гола…

ГООООООООЛЛЛЛ!

 

***

Підійду і вліплю мудрій ночі
добрячого ляпаса))) не тому, що твій язичок розмальовував контурну карту моїх
вигинів, запаху, ліній, точностей, континентів…

Язичку захотілось відчути  Сахару без цукру і сахару))))))))))), а вона
– враз – робилась сухою… Внутрішня зАсуха… Літали неонові мухи –
фосфорилося ложе літаючи –

 вечір довго не смів звести ніг… а зводив…
із пантелику…

Зорі розтали на стегнах і –
луснуло прости-радло…. …несподівано так – увірвались в свідомість
ведмеді….

ні рукою, ні ру ха ми – ти не міг
бути цілим… Із очей, із твоїх, намагалась хоч дещицю меду висотать… А ти –
гуляв… в голові… зі своїми мухами… ))))) і брав… не мене…
а…до..рук…свій мобільний… фіксувати хотів – телефоном, а не у пам’яті…

Фокусація, спалахи

 всоталися в шкіру –

 хотілося здерти…. її..  і… 

залишити в кадрі…

 …Ось… голова божевілля… ось-натомлений
коридор, і смагляве люстерко. І я… вся…така… автентична))) …  і дивилися сходи,

мов крук nevermor…

 

***

Вирвати з горла яйце, те, на яке
ти, страх виливав моїх до тебе надходжень. Снігу напхалось в аорту, що трісли
ракети, корсети, монети…

 Не вміла вже ди-ха-ти… Зірвали серцю
стоп-кран….

Не руками, а рунами, проведеш по
артерії… Як мені вже посмертно… мучитись?..

Ламаєш хрести ще ніким не
проклеяні… Ти мене знищив, як час– мушлю… Шкаралущу дощу – на сніг – треш
пальців…

Тим снігом… нудить і – від нього
– верне… Мене вже нема… Слідами…по…яйцях… Не кров’ю, не-жахом…
своїми – ве-на-ми…

 

***

SSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSS…

                                                 
Черепки – в синтагму…

синусоїд мого коліна.

                                            атоми
білого акту…

активований біль – мотовило –

у руках

пере – ці

ло

ваних танго…

 

сіль у лоно…

 

мішень – у сонці

мого хребта

 

 

не та… не та… не
таааааааааааааааааааааааааааа…

 

Мертві душі – Тантал –

з хреста до мішені…

 

заварюю чай у колодязі –

голий, зелений…

 

Мілонга –

на перехресті –

 

мертвих душ –

порожні піали…

Марево сексу –

в ребрі піару…

Танцюва-ли…тан-цю-ва-

ли

з мертвим півнем, чи

з

гострим чортом???

 

…аорта

 

твоєї долоні –

 

не замінить

                 мені серця…

 

***

На зупинці

чужий чоловік

пурнув у акваріум

моїх кіс,

 

що з-під рук

 

вислизали рибаМи…

Робін Гуд

не ронделився румбою,

а Рабле – дощовими рифами…

Ще жирафі

на хвіст

не низала плями…

Твоїм бубоном бемзнула

Барбовалу пляшка…

Бананів кіло

я давно забанила)))

Хочеш – йди –

вертай-не-вертай…

 

 

Ієрогліфами волосинок мА-рилось…

                                                
Боді-артом, крізь твою шкіру,–

дерлась…

Держаком, друшляком,

Хоч, чим-небудь, вішайся –

поки тут –

на поверхні –

а не – в артерії…

Арт, чи – акт, чи – антракт –

                                     в
атмосфері…

Сірники кінчають на свічці…

феєрію…

Фен та фан –

де фанфари –

 фарбовані –

 

ми лежали в акваріумколі…

А ті коси

на коло

с– пАААА–дали… спА-ДА-ли…

А…. –

далі???..

А – ДАЛІ!!!

м. Київ

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!