Не обмини – не обмани

112

Як сходить сонце світанкове,

Промінням обніма лани, —

Мене ти, сонячна любове,

Не обмини — не обмани.

А як цілюща свіжа злива

Цілує землю з вишини, —

Прошу, любове, будь

щаслива,

Не обмани — не обмини.

Мені дай, сонце, свого світла,

А сили, свіжості — земля,

Щоб, як конвалія, розквітла

Душа закохана моя.

Хай сходить сонце світанкове,

Промінням обніма лани, —

Мене ти, сонячна любове,

Не обмини — не обмани!

 

У вагоні

Одцвітала вогнями вже

Одеса,

Темна ніч дивилась у вагон.

Колискову стукали колеса,

Навівали пасажирам сон.

Віяв вітер різко прохолодний,

Стукотів краплинами у скло,

Що здалося: злий і невгамовний,

Із вагона забере тепло.

В непривітну ніч оцю зі мною

їхали в однім купе тоді

Жінка із дитиною малою,

Дівчина й солдати молоді.

Мати стала хлопчика гойдати,

Та чомусь і на руках кричить.

Дівчина сказала: — Хоче спати.

А солдат: — Шинелечку візьміть.

На шинелі добре було спати,

Усміхався крізь блакитний сон.

Ми дивились тепло на солдата,

Наче він зігрів увесь вагон.

 

Аеродроми

Вночі міста
сплять сном глибоким, —

Лиш тихо ходять вартові.

Та в небі чорнім і високім

Летять нестримно зірки дві.

Мов мальви ті, мов дикі рожі,

Внизу горять ряди вогнів.

Не сплять аеродроми, схожі

На добрі руки матерів.

Гримлять не громові розкати

Вночі з аеродромів цих, —

Сини відважні і крилаті

Злітають в мирне небо з них.

Не знають спокою і втоми

Вони в сяєві вогнів.

Як матері, аеродроми

Не сплять — чекають літаків.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!