“Українська літературна газета”, ч. 5 (373), травень 2025
* * *
Куйовдять чуба сиві хмари,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Холодить серце сталі доторк.
Мій син із позивним «Татарин»
Вже третій місяць у окопах.
Ми одне з одним – в обороні,
Оба напружені, як струни.
І чується крізь дзумкіт дронів
І крізь арти страшної луни,
Як каже він: «Роблю роботу.
Все, мамо, ок!» – і вже по мові.
Солоний присмак крові й поту
Спиняє серце в кожнім слові.
І сон терпкий, і рваний спокій…
І сам Господь з небес донатить.
Мій син росточком невисокий,
Тримає міцно автомата.
Його перуть дощі зелені,
Несуть дощів рожеву піну…
Йому нема, нема заміни
Ні в України, ні у мене.
* * *
Золоті ці днини, золоті.
Тане обрій по зимі і стужі.
Золото вечірньої землі
Відбивають дзеркала калюжок.
Розімкни ці руки, потопи!
Те, що не могло, не має бути!
Несказанні вечора скарби,
Золотом уста твої окуті.
Там, де віра сходить, як зоря,
Невимовно світлою тужбою,
Скільки ще залишилось вірян?
На землі цій тільки ми з тобою.
Тільки горній клекіт в глибині,
Як в землі, що має розірватись…
Ніяково досі ще мені,
Мов струни, самій себе торкатись…
* * *
Світ цей сьогодні
За сивими скронями
Наче за брамою
Господа вишньою…
Світ закипа
Великодніми дзвонами
Світ розпускається
Білою вишнею…
Світ завмира…
Воскресаєм
сьогодні ми…
Небо відбилося в серці,
як в люстрі
Так ідемо ми
оба над безоднею,
Наче удвох
по вишневій пелюстці…
Тихо боюсь себе…
Вірю й не вірую…
Як же запізно зійшлися
шляхи наші!
Те, що віддасться нам
повною мірою,
Те, що сповна
віділлється із чаші…
Слухай, хороший мій,
Риму за римою,
Я цим життям більше твого
настрахана.
Прийду не прошена,
Піду – не втримати
В хмарі весняній
сивою птахою…
* * *
З ночі приснився сон кришталевий,
Тихо дзвеніли обрії ранку…
В світлих сльозах наче
в ризах парчевих
Яблуні враз
підступили
до ганку.
День неодцвітний,
Лагідний день цей…
Весь – молоко, весь – вино,
весь – чар-зілля…
Що там залишилось?
Скільки на денці?
Краплю, як з братом,
з тобою
розділю…
* * *
Опадають обійми нам звільна,
Випиває уста чоловічі
Ця весна українська розстрільна…
Нам стріляють сьогодні у вічі.
Білі вишні бинтують нам рани,
Що тюльпанами в тілі палають…
Нам стріляють сьогодні в коханих
І в синів нам єдиних стріляють.
Божеволіє сива надія…
Повні перса жінок висихають…
І горить в чорних списках розстрільних
Україна від краю до краю.
В гімнастерці чи в строї цивільнім
Вірим: вийдем із Армагедону…
Ця весна божевільна розстрільна
В великодньому дзвоні потоне…
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.