“Українська літературна газета”, ч. 2 (370), лютий 2025
* * *
Моє спасіння серед втоми,
надій святих джерельна сило,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
дай увійти в твій сон,
як спомин,
коли надворі звечоріло.
Віддайся весь мені,
до денця
чуттів, котрі сховав за грати –
в тобі розбуджу дух шаленця,
що вміє всесвіт звоювати.
Моя ти втіхо, ладо милий,
пощо твоя пересторога?
Перед коханням світ безсилий…
Я відмолю тебе у Бога.
* * *
У цім житті набачитись би нам
на час розлук,
а може, – на століття,
щоб знову снити голосом,
ім’ям,
згадавши ніжних митей розмаїття.
щоб в день іти яскравістю зорі,
в якій живе окрилене бажання.
У доленьки я виграю парі:
пройти у парі всі випробування,
що послані у цей полинний час,
коли завмерли стрілки часоміра
на позначці «війна»
й терпінь запас
повільно поглинає невідь сіра…
Життя мого найліпше зі світил,
звитягою щоб ця збулася битва,
я вірою зійду на небосхил
і стану оберегом, як молитва.
Палитиму богам я фіміам,
пробачу їм печалі лихоліття,
щоб в цім житті набачитися нам,
щоб нам наговоритись на століття.
* * *
Проживаю свій день,
як дорогу Христа до Розп’яття.
Намагаюсь ввібрати у себе
хоч трохи спонуки
від зірок, що у небі цвітуть,
як розквітле латаття.
Та оголені нерви
клюють, наче круки,
розлуки.
Знову тиша німа,
пробігаючи простір кімнати,
обціловує
вбране у темряву відчаю тіло.
Я крізь неї кричу тобі,
вражена дотиком: «Як ти?!»
І молитву малюю словами старанно…
невміло…
«Заступи… Збережи… Поверни…» –
заговорена мантра
на крилечках надій
вилітає у небо безкрає
і несе наші плани та мрії вчорашні
про Завтра,
крізь Сьогодні,
котре, як запалення,
не проминає…
Аромати зірок
опадають на цвіт хризантеми,
відображенням снів
бездоганно танцюють на стелі.
Піднімаюсь над крик,
промовляючи втомлено:
«Де Ми?!»
Невагомість думок
у холодній ховаю постелі.
Знов у безмір ночей,
що не мають жалю до страждання,
свій вихлюпую біль,
щоб не втратити сили глибинні.
В час розлук постає
очевидною щирість кохання,
і зриваються маски із душ
о тривожній годині
* * *
Зоріє вже… Буремна наша ніч
ще спрагу самоти не вдовольнила,
а вже ростуть у сонця з-поза пліч
нового дня великі світлі крила.
Молю богів: «Спиніть його! Спиніть!
Допити дайте мить оцю щасливу –
настоянку з божественних суцвіть,
кохання невгамованого зливу.
Ще стільки недоказано…
Ще ми
наситити не встигли наше тіло
в обіймах довгожданої пітьми.
Здається ж, тільки-тільки споночіло,
ми щойно увійшли до раю слів,
що вистояні нарізно у тиші
впродовж тих нескінченних місяців,
які за ночі стали нам чорніші.
В розлуці ще учора ми були.
Сьогодні ж, у хвилини ці вразливі
ми – світло життєдайне між імли,
бо Завтра…
бо чи Завтра МИ можливі?
* * *
(вірш-речення)
В ненаситне горнило світів
я вкидаю себе всю,
як є,
щоб забрати мене ти посмів
у життя відчайдушне своє,
щоб спонукою поряд іти
через хащі утрачених днів,
бути дотиком там,
де є ти,
де реальність стається зі снів,
щоб з насіння земних почуттів
квітку щастя зростити удвох,
найрідніших триматись богів
у часи неосяжних тривог,
не згубити у серці весну
із буянням її кольорів,
подолавши дорогу страшну,
від іуд не набратись гріхів…
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.