“Українська літературна газета”, ч. 25-26 (343-344), 23 грудня 2022
* * *
побілила допотопну хату
викопала грядку під часник
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
і для тебе гойдалку крилату
між старих повісила осик
від багаття густо тягне димом
сиві клуби стеляться до ніг
а десь там за схилами гнідими
ходить із дитям єдиноріг
то чорнозем розтирають пальці
то космічний пил допоки ти
на веранді щось читаєш ляльці
про давно загублені світи
звісток нуль – нічого не бентежить
лиш волосся біле – не руде
ніби я сивію як належить
а насправді – сніг весь час іде
* * *
повністю пусті – аж видно дно –
для дощівки балії і бочки
в лісі через спеку ні грибочка
але ми підемо все одно
дві октави взяв шпачиний хор
он струмок а скоро буде річка
ти маленька – майже п’ятирічка –
мрієш про червоний мухомор
у пилюці губляться сліди
стовбури – дуплаві одноокі
не лякайся – через двадцять років
вже сама ходитимеш сюди
в куртці до якої дорости
з темним ластовиннячком на носі
і тутешні олені та лосі
плутатимуть хто це – я чи ти
тож біжи крізь молочай і хвощ
крізь високі стебла іван-чаю
серпень – я нікуди не встигаю –
ти ще можеш наздогнати дощ
* * *
сонце околиці – сонце високе
світла засмага на спині й руках
білий пісок ще з минулого року
у закамарках мого рюкзака
онде на обрії яхта бездомна
ні – помилилась – хмарина пливе
хтозна чи вдасться у серпні обом нам
знову купити одеське св
в касах вокзальних немає нікого –
вицвілий розклад запилене скло
і полином заростає дорога
в напрямку моря яке в нас було
а потемніє – повітря холоне
ніби – аж бризки летять зусібіч –
різко вливається хвиля солона
в нашу задушливу галицьку ніч
і через це не лишилось ні грама
смутку за містом на тлі маяка –
сіль над твоїми сухими губами
скільки не пробуй – на смак як морська
* * *
уродили сливи – сливам слава
їх тепер – хоч греблю загати
ходимо – захоплені роззяви –
по сільськім базарі – я і ти
збрешем продавчині що для джему
візьмемо угорку і ренклод
ще чогось шукаємо до теми
довго придивляємось і от
фрукти темно-синього наливу
третій наш наповнюють пакет
– як скажіть ім’я цієї сливи –
– то відома слива анна шпет –
завтра всівшись за столом на ґанку
літо відсвяткуємо сповна
і в бокали цідячи слив’янку
слив усіх згадаєм імена
* * *
від зелених свят і до покрови
нам одним належало село
пізні ми – тому й садили знову
те що в інших в квітні відцвіло
я не хочу але час додому –
сходять над рівнинами дими
і сумки на ґаночку тісному
туляться ще ближче аніж ми
та немає приводу для смутку
бо закуті присмерком рясним
ми от-от проґавимо маршрутку
і впадем у сплячку до весни
* * *
на світанку на подвір’ях пусто –
лиш стоять опудала в сльоті
і гниє незібрана капуста
вже забутих галицьких сортів
наше місце – де руїни храму
він буває зримий в цій порі
і всуціль обтріпаний вітрами
шпиль його виблискує вгорі
вирине на мить нове світило
і пірне назад – за небокрай
гіпсові святі нас заступили
а тому не бійся – обіймай
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/