“Українська літературна газета”, ч. 9 (377), вересень 2025
ЯБЛУКА
Надламана гілка –
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Плоди достигли ущерть…
Надрубаний стовбур –
Це майже, але не смерть.
Надщерблене серце
Продовжує битись в такт…
Надтріснута дійсність –
Коли все пішло «не так»…
Сурмитиме янгол,
Хранитель небесних військ…
Незчулися раптом,
Як трісла остання вісь –
І вже не спинити…
Майбутнє? Воно тепер.
Даруємо квіти,
Коли народивсь чи вмер.
У темні години
Помітно світлих людей,
Ми вчили «Письмо»
Від основи і до ідей…
Надламана гілка
Розгубить свої плоди…
Узяв своє яблуко? –
Яблуню посади.
КВІТИ
Квіти не знають, що йде війна.
Але весна невпинна.
Буде ще мрія – і не одна!
І Україна – вільна!
В травах потоне ворожий брухт.
Зійде врожай у полі.
Війни не вічні. Та вічний дух,
Що прагне правди й волі!
ЖИВУ ЖИТТЯ
Живу життя.
Народжуючись знову,
Долаю шлях
Крізь терни до зірок,
І відсіваю
Зерна від полови,
Шукаю мудрість,
Як учив Пророк.
Серед степів
Чи на гірських дорогах,
В тіні лісів,
У стінах древніх веж…
Іти далеко
І безмірно довго,
Але якщо шукаєш –
То знайдеш!
НЕТЛІННЕ
А якими ми станемо
Потім, згодом
Через років так тридцять
Чи, може двісті,
За яким будем жити
Паролем, кодом,
У країні якій?
У якому місті?
Кременець, а чи Рівне,
Житомир, Суми,
Колоритне Яремче
Чи Коломия…
Лиш аби на серденьку
Було не сумно,
Щоб здійснилася наша
Загальна мрія…
Адже є те нетлінне,
Що поза часом,
Мов Карпатські хребти
Чи велична Бона;
Все на світі можна
Здолати разом,
Щоб почути звичайне:
«Нарешті вдома».
ДЕ ТИ?
Присвячено всім, хто чекає рідних і близьких
Важче фактів – німе невагоме чекання,
Коли світ зависає у «до» і «доти»,
І своє існування вкладаєш в ноти,
Фоном тиша лягає, мов степ, безкрайня…
Важче слів – тільки погляд, в якому всесвіт,
Де роки розпливаються тлінним часом,
Там у спогадах все ще під грифом «разом»,
А тепер тільки пошепки: «Як ти? Де ти?»…
Важче спогадів тільки уявне завтра,
За вікном – невідомість і ніч безлика,
А докрикнути – сили не стане й крику…
Лиш у серці жевріє надії ватра…
ПРО ЛЮБОВ
Сині ранки.
Глибока тиша.
Світла смужка
Десь на краю.
День новий
Привітаю віршем
І скажу йому,
Що люблю.
Сиві хмари –
Вони розтануть,
Птахи гнізда
Збудують знов…
Ми напишемо
Пісню-пам‘ять
Про Героїв.
І про любов.
ДЯКУЮ
Дякую, Боже, тобі за день,
дякую, Боже, за хліб, за сіль…
Навіть за все, що було й прийде,
Вдячна за грози і заметіль…
Дякую, Боже, що сили дав,
що посилав як не сон, то знак,
що воскресав – лід скресав,
віру беріг, як все йшло не так…
Дякую, Боже, за два крила:
це мої діти і віра в світ!
Прірву здолала – я там була,
знов огорнув яблуневий цвіт…
Дякую знову за кожну мить,
заходи сонця, світанки вщерть…
Боже, так хочеться жити й жить!
І щоб життя подолало смерть!
2019, зі збірки «Азимут»
КРИЛАТИМ НА НЕБІ РАДІ
Пам‘яті Анатолія Криловця
Багата земля Волинська.
Щедра земля Корецька.
Приймає небесне військо
Сміливих і мужніх серцем,
Стрічає талановитих,
Обійми настріч завзятим…
І ми, поки будем жити,
Щось мусим закарбувати:
Хто – пісню, картину, книгу,
А хто – покоління творче.
Не просто ламати кригу
І слово вершить пророче…
Крилатим на небі раді –
Там відають, ким були ми –
Служили мистецтву й правді.
Обіймемось щиро крильми…
ПЕРЕДСВІТАНКОВЕ
Між хмарами народжується день,
І ранок грає тінями на стінах,
І місто сонне, начебто картинне,
Не чути ще розмов, ані пісень…
До сонця зовсім близько – півгодини,
Поволі тануть в тиші ліхтарі…
І місяць розчиняється вгорі…
На вулицях ні звуку, ні людини…
Світанок, ніби час для одкровень.
Відомо, що робити і навіщо.
Не кожен сон буває справді віщим.
П‘єш каву і ступаєш в новий день…
ВОСКРЕСНЕМ
Розбуди мене.
Скажи – війни немає,
То край неба так
Світанок догорає,
Не ракети в небі –
Просто свище вітер…
Чи ж багато треба?
Слово в кілька літер…
Мир. Свобода. Воля.
Незалежність. Слава.
Хто не знав донині –
Україна славна!
Червона калина
Квітне білим цвітом.
Темряву здолаєм
Разом з цілим світом!
Розбуди раненько,
Рано на світанку, –
Із новин: палають
Знов ворожі танки…
І бажання разом
Загадаєм щиро –
Щоб військовим нашим
Сонечко світило,
Щоб війна скінчилась,
Згинула з росою,
Щоб усі живими
Повернулись з бою,
І щоб на світлинах
Усміхались діти,
Бо свята для того,
Щоб життю радіти…
Розбуди мене.
Багато ще роботи.
Різні є фронти
І їх тримати доти,
Доки звільним дім наш.
Лід ворожий скресне.
Вистоїм. Здолаєм.
Виборем. Воскреснем.
2022, Зі збірки «Реставрована мить»
БЕЗ АЛЕ І АБИ
Без «але» і «аби» –
просто люби!
Без «не знаю», «хтозна» –
все ж не дарма!
Світ погасне без мрій –
рухайся, дій!
Без обману й образ –
щирістю вразь!
Скільки там до мети? –
Бігти, повзти…
Без «не можу», «не час» –
вогник не згас!
Не спинятися, йти –
без гіркоти!
Без «але» і «аби» –
просто люби!
2019, збірка «Азимут»
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.